Календар медицини

Нейолов Микола Костянтинович (1861–1912) акушер-гінеколог, доктор медицини.

Один із представників класичної медичної школи, який зробив вагомий внесок у розвиток акушерства та гінекології, поєднуючи клінічну практику, викладацьку діяльність і організаційну роботу.

Професійний шлях

• Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1887)
• Ординатор акушерської клініки під керівництвом професора Рейна (1887–1891)
• Ординатор Кирилівської лікарні (Київ, 1891–1893)
• Завідувач гінекологічного відділення лікарні проф. Афанасьєва (1893–1896)
• Викладав оперативне акушерство (1891–1899)
• Приват-доцент кафедри акушерства та жіночих хвороб (1899–1900)
• Професор кафедри акушерства Жіночого медичного інституту в Києві (1899–1910)
• Професор Варшавського університету (1910–1912)
• Помічник Київського губернського лікарського інспектора (1906)
• Науково-практична діяльність

Основні напрями діяльності:

• розвиток оперативного акушерства
• лікування гінекологічних захворювань
• підготовка лікарів

Поєднував клінічну практику з викладацькою діяльністю
Брав активну участь у розвитку медичної освіти

Матвєєв Олександр Павлович (1816–1882) акушер-гінеколог, доктор медицини, професор.

Один із засновників акушерсько-гінекологічної школи в Україні, який зробив значний внесок у розвиток медичної освіти та клінічної практики.

Професійний шлях

• Закінчив медичний факультет Московського університету (1841)
• З 1844 року — професор та організатор кафедри акушерства і гінекології Університету св. Володимира
• Ординарний професор (з 1848)
• Декан медичного факультету (1862–1865)
• Ректор Університету св. Володимира (1865–1871, 1875–1878)
• Заслужений професор (з 1869)

Наукова діяльність

Основні напрями досліджень:

• післяпологові захворювання
• лікування хронічного вивороту матки

Один із перших застосував (1862) метод профілактики бленореї у новонароджених
шляхом введення розчину нітрату срібла

Це випередило аналогічні підходи, що пізніше набули поширення в європейській медицині.

Бабій Віталій Филимонович (1951) гігієніст, доктор медичних наук.

Відомий науковець у сфері медичної екології та гігієни, який досліджує вплив сучасних технологій і факторів довкілля на здоров’я людини.

Професійна діяльність

• Доктор медичних наук (2004)
• Завідувач лабораторії гігієни нанотехнологій та наноматеріалів (з 2009)
• Заступник директора з науково-організаційної роботи
• Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України

Наукова діяльність

Основні напрями досліджень:

• вплив наноматеріалів на організм людини
• біологічні ефекти та безпечність нанотехнологій
• дослідження адаптаційних процесів організму
• оцінка забруднення повітря, води та ґрунтів
• вплив транспортних і промислових факторів на довкілля
• токсиколого-гігієнічна оцінка речовин і матеріалів

Розробляє гігієнічні нормативи безпеки

Визначає допустимі рівні впливу шкідливих факторів

Впроваджує сучасні методи дослідження відповідно до міжнародних стандартів

Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915) — юрист, природодослідник, археолог, краєзнавець, історик.

Народився в с. Фужині поблизу сучасного м. Рієка (Хорватія).

Освіта та рання діяльність

• 1847–1851 — навчався на юридичному факультеті Кошицької академії.
• Під час угорської революції 1848–1849 рр. був офіцером національної гвардії.
• 1852–1856 — службовець у суді.

Професійна кар’єра

• З 1855 р. мешкав у Мукачеві, працював у судових органах та адвокатурі.
• З 1865 р. — головний прокурор Мукачевсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів.

Наукова та громадська діяльність

Член Угорського товариства природодослідників (1860), Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії.

Автор близько 300 публікацій, зокрема 11 монографій.

Основні напрями досліджень:

• мінеральні води Закарпаття, їхній хімічний склад і лікувальні властивості;
• клімат Закарпаття та його оздоровчий потенціал;
• археологія Тисо-Дунайської низовини (довів, що слов’яни заселили цей край до приходу угорців);
• соціально-економічний розвиток та духовна культура закарпатців.

Внесок

• Створив зведену таблицю хімічного складу мінеральних вод Закарпаття.
• Популяризував ідею комплексного застосування природних лікувальних ресурсів краю.
• Залишив значний науковий доробок із археології, етнографії та історії Закарпаття.

Віра Григорівна Балабан (1892-1976) педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих хвороб, перший завідувач кафедри факультетської педіатрії, професор-консультант кафедри Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Віра Григорівна здійснювала наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, ревматизму.

Наукові праці: “Коли-диспепсия” (1958); “Стан вивчення кишкових захворювань у дітей раннього віку на сучасному етапі” (1965).

70 років від дня народження хірурга, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Леоніда Якимовича Ковальчука (1947–2014)
Провідний учений у галузі хірургії, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2003), доктор медичних наук (1988), професор (1991), Заслужений діяч науки і техніки України (1996), ректор Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (1997-2014).
Основна наукова діяльність булла пов’язана з вивченням фундаментальних проблем виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Ним розроблено оригінальні, патофізіологічно обгрунтовані органозберігаючі методи хірургічного лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Розробив методи підвищення безпеки й ефективності хірургічного лікування патології магістральних артерій та екстракраніальних судин, зокрема метод попередження тромбозу сегмента реконструкції артеріальної системи, приділяв велику увагу новітнім технологіям у хірургічній практиці. Йому належить низка розробок малоінвазивних методів хірургічного лікування патології жовчних шляхів.
На посаді ректора Л.Я. Ковальчук проявив новаторський підхід в організації всіх видів діяльності. Його зусиллями відкрито нові факультети: фармацевтичний, стоматологічний, іноземних студентів, навчально-науковий інститут медсестринства; на базі теоретичних кафедр створено ще 4 навчально-наукових інститути: морфології; медико-біологічних проблем; фармакології, гігієни та медичної біохімії імені М.П. Скакуна; моделювання та аналізу патологічних процесів.
Наукові праці: “Вибір методів хірургічного лікування гастродуоденальних виразок” (1997); “Лапароскопічна хірургія жовчних шляхів” (1997); “Органний кровообіг при передракових станах стравоходу та шлунка” (2001); “Атлас оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту і передній черевній стінці” (2004); “Клінічна флебологія” (2008); “Венозні тромбози” (2010).