Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Даль Михайло Костянтинович (1901–1984) патологоанатом, доктор медичних наук (1938), професор (1946), заслужений діяч науки УРСР (1951).
Народився у 1901 році. У 1926 році закінчив Казанський університет.
З 1927 року працював у Кубанському медичному інституті (м. Краснодар). У 1933–1944 роках працював у Ленінградському інституті удосконалення лікарів (нині м. Санкт-Петербург), де з 1940 року був професором.
Під час Другої світової війни брав участь у військових подіях.
У 1944–1973 роках очолював кафедру патологічної анатомії Київського інституту удосконалення лікарів.
З 1945 року — головний патологоанатом Міністерства охорони здоров’я УРСР.
Наукова діяльність
Наукові дослідження Михайла Костянтиновича Даля були присвячені проблемам патологічної анатомії та патологічної гістології.
Основні напрями його наукової діяльності:
- розвиток прозекторської справи;
- удосконалення методів патолого-анатомічної діагностики;
- клініко-патологоанатомічний аналіз лікарської діагностики;
- вивчення історії патологічної анатомії та організації патолого-анатомічної служби.
Основні наукові праці
«Патолого-анатомическая документация» (1946)
«Клинико-патолого-анатомический анализ врачебной диагностики» (1949)
«Патоморфология склеромы» (1959)
Галина Федорівна Білоклицька (1951) відома українська стоматологиня, доктор медичних наук (1997), професор (1997), заслужений діяч науки і техніки України (2009).
У 1974 році закінчила Одеський медичний інститут. Свою професійну діяльність розпочала в Одеському науково-дослідному інституті стоматології, де працювала старшим лаборантом, молодшим, старшим та провідним науковим співробітником. Упродовж 1974–1996 років також очолювала відділ захворювань пародонту цього інституту.
З 1997 року — професор кафедри терапевтичної стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти.
Наукова діяльність Галини Федорівни присвячена проблемам захворювань пародонту, зокрема дослідженню біохімічних та клінічних механізмів розвитку патологічних процесів у тканинах пародонту.
Серед її наукових праць:
«Показатели, характеризующие выраженность гиперестезии твердых тканей зубов у больных пародонтитом» (1992);
«Железо ротовой жидкости при воспалении пародонта» (1995);
«Сезонная и возрастная направленность показателей обмена углеводов и системы пируват–лактат при катаральном гингивите и генерализованном пародонтите» (1996).
Наукові дослідження Галини Федорівни Білоклицької зробили вагомий внесок у розвиток терапевтичної стоматології та вивчення захворювань пародонту.
Бухтіаров Олег Олександрович (1926–1993) український ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1965), професор (1968), один із організаторів протезно-ортопедичної допомоги інвалідам в Україні. Учасник Другої світової війни.
У 1950 році закінчив Львівський медичний інститут. Після завершення навчання працював завідувачем Олицького районного відділу охорони здоров’я Волинської області (1950–1952).
У 1952–1956 роках був клінічним ординатором, науковим співробітником і завідувачем відділу Українського науково-дослідного інституту протезування в Харкові. Надалі працював завідувачем гіпсово-протезного кабінету Харківської лікарні (1956–1957) та завідувачем протезно-ортопедичного відділення Харківського обласного шпиталю для інвалідів війни (1957–1958).
У 1958–1967 роках був науковим співробітником і керівником клініки протезування Науково-дослідного інституту ортопедії та травматології в Харкові. З 1967 до 1992 року очолював клініку відновного лікування та складного протезування Українського науково-дослідного інституту травматології та ортопедії в Києві.
Наукова діяльність Олега Олександровича була присвячена проблемам ампутації кінцівок, кістково-пластичних операцій на куксах, протезуванню хворих із дефектами кінцівок, а також розробленню нових методів відновного лікування. Він створював нові конструкції протезів та хірургічних інструментів, спрямовані на покращення функціональної реабілітації пацієнтів.
Серед його наукових праць:
«О перспективах восстановительного лечения и протезирования на Украине» (1960);
«Этапы совершенствования ампутации голени по Биру. Реконструктивная операция с пластикой собственной связки надколенника при коротких культях голени» (1966);
«Усовершенствованный способ миофасцио-пластической ампутации и реампутации культей голени» (1966);
«Особенности оперативной техники при выполнении костнопластических операций на культях нижних конечностей» (1968);
«Реконструктивные костнопластические операции на культях конечностей инвалидов с применением гомо- и гетеротрансплантатов для удлинения костных культей и увеличения их опорной поверхности» (1973).
Наукова і практична діяльність Олега Олександровича Бухтіарова зробила значний внесок у розвиток ортопедії, травматології та протезно-ортопедичної допомоги в Україні.
Богомолець Ольга Вадимівна (1966) українська дерматовенерологиня, доктор медичних наук (2003), професор (2007).
У 1989 році закінчила Київський медичний інститут. У 1991–1995 роках працювала старшим науковим співробітником лабораторії радіаційної патології Міністерства охорони здоров’я України. Проходила спеціалізацію у Сполучених Штатах Америки: з екологічної дерматології в Пенсільванському університеті та з гістопатології шкіри в університеті Томаса Джефферсона.
У 1995–2000 роках очолювала відділення гістопатології шкіри Київського обласного шкірно-венерологічного диспансеру. У 2000–2002 роках працювала лікарем-дерматовенерологом Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру.
З 2003 року — головний лікар та лікар-дерматовенеролог приватного підприємства «Клініка лазерної медицини доктора Богомолець», яке з 2004 року функціонує як «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець».
З 2007 року — професор кафедри шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
З 2014 року — народний депутат України.
Ольга Вадимівна є членом Американської академії дерматології, Нью-Йоркської академії наук та Європейської академії дерматології і венерології. У 1992 році стала лауреаткою Премії імені Василя Стуса.
Основні напрями її наукових досліджень:
- епідеміологія захворювань шкіри;
- діагностика та лікування вад розвитку шкіри;
- діагностика і лікування пухлин шкіри;
- психодерматологія;
- питання медичної етики.
Наукова та практична діяльність Ольги Вадимівни Богомолець спрямована на розвиток сучасної дерматології, впровадження нових методів діагностики та лікування захворювань шкіри.
Горовенко Наталія Григорівна (1951) відома українська вчена-генетик, доктор медичних наук (2000), професор (2002), член-кореспондент НАМН України (2003), заслужений діяч науки і техніки України (2003).
У 1975 році закінчила Київський медичний інститут. Після завершення навчання працювала в цьому закладі до 1989 року. Згодом продовжила науково-педагогічну діяльність у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ), де з 2000 року очолює кафедру медичної генетики.
З 2003 року — головний медичний генетик Міністерства охорони здоров’я України.
Наукові дослідження Наталії Григорівни присвячені проблемам медичної генетики, зокрема:
- генетиці вроджених вад розвитку та мультифакторіальних захворювань;
- молекулярній діагностиці спадкових хвороб;
- фармакогеноміці;
- генетичним аспектам алергічних захворювань;
- генетиці, діагностиці та лікуванню хронічного обструктивного бронхіту;
- молекулярно-генетичним дослідженням муковісцидозу та інших спадкових патологій.
Серед основних наукових праць:
«Стандартизація методів діагностики і лікування хворих різного віку на муковісцидоз» (1999);
«Хронические обструктивные заболевания легких» (2001);
«Novel mutations in arylsulfatase A gene in three Ukrainian families with metachromatic leucodystrophy» (2003);
«Обґрунтування клінічної класифікації кропив’янки» (2003);
«Врожденные несращения верхней губы и неба» (2003);
«Генетические исследования в области профессиональной патологии» (2005);
«Genetic polymorphisms of Glutathione-S-transferase (GST) M1 and bronchial asthma susceptibility in Ukrainian population» (2005);
«The contribution of genetic polymorphisms of xenobiotic-metabolizing enzymes in the risk of breast cancer development in women» (2013);
«Роль межгенных взаимодействий генов, кодирующих ферменты биотрансформации непрямых антикоагулянтов, и генов системы гемостаза в подборе дозы варфарина» (2014);
«Характеристика генетичної структури населення України за поліморфними варіантами генів системи детоксикації ксенобіотиків» (2014);
«Identification and characterization of six new mutations in GLB1 gene in Ukrainian patients with GM1 gangliosidosis and Morquio B disease» (2016);
«Efficiency of application of different DNA probes in identifying marker chromosomes» (2016);
«Молекулярно-генетичні та біохімічні фактори формування фенотипу пацієнтів з хворобою Гоше І типу» (2017).
Наукова діяльність Наталії Григорівни Горовенко сприяла розвитку медичної генетики в Україні, впровадженню сучасних молекулярно-генетичних методів діагностики та розширенню можливостей персоналізованої медицини.
Фтизіатрія – розділ клінічної медицини, що вивчає причини виникнення, закономірності поширення та механізми розвитку туберкульозу, викликані ним патологічні процеси в організмі людини та методи його профілактики, діагностики та лікування. Дата проведення професійного свята лікарів-фтизіатрів вибрана не випадково, саме 24 березня 1882 Роберт Кох зумів виділити бактерію, що викликає туберкульоз.