Календар медицини

27 січня 1945 року війська 1-го українського фронту, неподалік польського Освенциму, звільнили вʼязнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау. Саме тому, 27 січня обрано Міжнародним днем Голокосту, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, який проголошено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Співавторами цього документу виступили 100 держав світу, в тому числі і Україна.

Голокост — загальнолюдська трагедія. Наш моральний обов’язок – не допустити цього НІКОЛИ знову. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. На жаль, і в наші дні, в деяких країнах світу панують диктатори-тирани, яких історія нічому не навчила. Це і Північна Корея, і Росія…

До Міжнародного дня Голокосту у виставковій залі ННМБ України експонується книжкова виставка до роковин Голокосту. Експозиція, як наголос про те, що всі люди цього світу – мають право бути вільними та рівними, незалежно від їхньої етнічної приналежності, кольору шкіри, мови чи віросповідання.

На виставці експонується грунтовне дослідження історика Тімоті Снайдера «Чорна земля», що вже встигло стати світовим бестселером, пропонує новий погляд на великий злочин XX століття й водночас розкриває ризики, з якими ми стикаємося в XXI столітті. На основі нових джерел зі Східної Європи і забутих свідчень вцілілих, «Чорна земля» визначає Голокост як подію, яка є ближчою і зрозумілішою ніж здається на перший погляд — і від того ще страшнішою.

Переосмислюючи уроки Голокосту, автор «Чорної землі» підсумовує: ми не зрозуміли сучасність і поставили під загрозу майбутнє. На початку нового століття доводиться оглядатися на початок минулого: боротьба за ресурси, продовольча криза супроводжуються ідеологічними викликами світового порядку. Тож Голокост – це не лише історія, але й застереження.

Також представлено видання у 2-х двох томах «Ми хотіли жити… Свідчення і документи» Бориса Забарка про «Меморіал Голокосту «Бабин Яр». У книзі зібрані документальні свідчення та спогади колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто, людей, які пережили небачену в історії Катастрофу. Ці спогади — не тільки частинки пам’яті народу, вони мають наукове і виховне значення, як пам’ять історії.

Демонструється книга лауреата Нобелівської премії, письменника Елі Візеля «Ніч. Світанок. День». Байдужість Бога до людських страждань і смерті, зневіра людей та водночас їхні сподівання на гуманне до себе ставлення — наскрізна тема творів Елі Візеля. Він написав: «Тиша Біркенау — це інша тиша, не схожа на жодну. В ній крики, придушений шепіт молитви тисяч людських істот, приречених зникнути в темряві безіменності, це безкрайній попіл і прах. Мертва тиша в хорі смерті. Вічне мовчання під небесами, що згасають». Книги Елі Візеля стали свідченнями про одну з найстрашніших трагедій XX століття — Голокост.

Експонується книга Володимира Музиченка «Володимир Єврейський» розповідає про історію і трагічну загибель першої на Волині і однієї з найдревніших і найчисельніших в Україні – єврейської громади міста Володимира-Волинського. На основі великої кількості зібраних і досліджених матеріалів та ілюстрацій автор розповідає про особливості соціальних, економічних і культурних умов розвитку громади. У книзі зібрано свідчення очевидців найбільшої за всю історію міста трагедії – загибелі близько 22000 євреїв міста. Окремі розділи присвячені героям-українцям – Праведникам Народів Світу, котрі рятували приречених на смерть євреїв, а також долі врятованих і темі збереження пам’яті про єврейську громаду міста та інші роботи зарубіжних та українських авторів.

Сьогодні український народ бореться проти геноциду і знищення України як держави з Російською Федерацією, її ненавистю, расизмом та упередженостю. Цей день – ще одна нагода для міжнародної спільноти переосмислити поняття колективної безпеки та колективної відповідальності перед людством сучасного глобалізованого світу. Всі країни і народи мають право на безпеку та розвиток. Пам’ятаймо ж про це, згадуючи мільйони жертв Голокосту та вшановуючи їхню пам’ять.

1 з 5

85 років від дня народження онколога, доктора медичних наук, професора Анатолія Євтихійовича Присяжнюка (1936)

Онколог, доктор медичних наук, професор, головний позаштатний онколог МОЗ УРСР (1980-1988). Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту (1959). Працював на посадах завідувача науково-організаційного відділу (1964-1986) Київського науково-дослідного рентген-радіологічного та онкологічного інституту МОЗ УРСР, завідувача лабораторії епідеміології радіаційних стохастичних наслідків Інституту радіаційної гігієни Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України (з 1986); викладач кафедри екології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення епідеміології злоякісних новоутворень, опрацювання епідеміології радіаційних онкологічних ефектів аварії на Чорнобильській АЕС.

85 років від дня народження провізора, доктора фармацевтичних наук, професора Дмитра Степановича Волоха (1936)

Провізор, доктор фармацевтичних наук (1990), професор (1991). Закінчив Львівський медичний інститут (1959). Працював начальником Чернігівського обласного аптечного управління (1960-1979), від 1980 – Головного аптечного управління МОЗ України; від 1992 – президент англо-українського спільного підприємства “Тамбрандс Україна”; від 1997 – декан фармацевтичного факультету, завідувач кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету; одночасно – засновник і генеральний директор спільного україно-індійського підприємства з реалізації медикаментів; від 1981 за сумісництвом – у Київській медичній академії післядипломної освіти (від 2004 – професор).

У 60–70-х рр. працював над пошуком нових форм і методів лікарського забезпечення населення. Розробив і впровадив методи створення та модернізації аптечної системи України. Розробляє лікувально-профілактичні засоби на натуральній основі (виробництво вітчизняних нутрицевтиків).

Наукові праці: “Организация лекарственной помощи городскому населению” (1987); “Справочник аналогов лекарственных средств” (1987, 1989); “Справочник провизора-аналитика” (1989); “Лекарственные средства и их аналоги” (1989); “Промислове виробництво вітчизняних нутрицевтиків – реальність сьогодення” (1998); “Деякі аспекти процедури тендерних закупівель лікарських препаратів в Україні” (2003).

80 років від дня народження невролога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАМНУ Світлани Михайлівни Кузнецової (1941)

Невролог, доктор медичних наук (1989), професор (2000), член-кореспондент НАМН України (2011), заслужений діяч науки і техніки України (2008). Закінчила Кримський медичний інститут (Сімферополь, 1965). Відтоді пра­цює в Інституті геронтології НАМНУ (Київ): від 1992 – завідувачка відділу судинної патології головного моз­ку; водночас від 1992 очолює Український науково-методичний геріатричний реабілітаційний центр.

Наукові дослідження: епідеміологія нервових хвороб, судинні захворювання головного мозку, вікові особливості патогенетичних механізмів формування та клінічного перебігу цереброваскулярних захворювань, генетика інсульту, реабілітація неврологічних хво­рих. Зробила значний внесок у роз­виток клінічної нейрогеронтології, обґрунтувала положення про національно-етнічні та регіональні особливості старіння та формування це­реброваскулярних захворювань в Україні.

Наукові праці: “Долгожители (нейрофизиологические аспекты)” (1985); “Старение мозга” (1990); “Гибридизация in situ в решении проблемы картирования генома человека” (1991); “Полушарные особенности функционального состояния ЦНС у больных по­жилого возраста, перенесших ишеми­ческий инсульт” (2006); “Нові стратегії в лікуван­ні церебрального атеросклерозу” (2009).

85 років від дня народження уролога, доктора медичних наук, професора Івана Олександровича Клименка (1936)

Уролог, доктор медичних наук (1988), професор (1997). Закінчив Київський медичний інститут (1964). Працював лікарем. Від 1967 – в Інституті урології АМНУ (Київ): від 1984 – завідувач відділу онкоурології.

Розробляв методи ранньої діагностики та лікування онкоурологічних захворювань; вивчав передракові захворювання, проблеми застосування кріохірургії в урології.

Наукові праці: “Низкие температуры в медицине” (1988); “Передрак та ранні форми раку сечового міхура” (1994); “Рак передміхурової залози: Епідеміологія та сучасні принципи діагностики та лікування” (1997); “Эндокринная терапия рака предстательной железы” (1999); “Современные подходы к гормонотерапии рака предстательной железы” (2006); “Опухоли органов мочевыделительной системы и мужских половых органов” (2008).

120 років від дня народження біохіміка, доктора біологічних наук, професора, академіка АН УРСР Івана Миколайовича Буланкіна (1901-1960)

Біохімік, доктор біологічних наук (1939), професор (1934), академік АН УРСР (1951), заслужений діяч науки УРСР (1951). Закінчив Харківський інститут народної освіти (1926), де й працював (згодом Харківський університет): науковий співробітник (від 1929), завідувач заснованої ним кафедри біохімії (від 1933; 1944-1960), одночасно від 1935 – проректор з наукової роботи, від 1945 – ректор; 1941-1944 – завідувач кафедри Томського університету. Один із засновників радіофізичного факультету, відділення ядерної фізики (згодом фізико-технічний факультет) Харківського університету.

Наукові дослідження в галузі вікової біохімії та біохімії білків і нуклеїнових кислот. Один із засновників вітчизняного напряму онтобіохімії. Розробив методи очищення препаратів желатини та консервування крові. Довів, що в золях і драглях желатини при старінні відбуваються значні спонтанні зміни, деякі з них притаманні лише цьому білку, зокрема поступова втрата структурних властивостей, зміна ступеня дисперсності без ознак гідролізу. Встановив, що денатурація глобулярних білків, пов’язана з агрегацією їхніх частинок, є не мономолекулярною реакцією, а реакцією вищого порядку. Денатурацію білків розглядав як структурний перехід, пов’язаний з розгортанням поліпептидного ланцюга. Вивчив роль сульфгідрильних і дисульфідних груп у процесі денатурації білків. Звернув увагу на роль надмолекулярних структур у процесі старіння організму. Вивчав історію розвитку вітчизняної науки та становлення біохімії в Україні.

Наукові праці: “О влиянии некоторых солей на гидратацию желатины” (1930); “Закономерности старения золей и студней желатины” (1939); “О возрастных физико-химических изменениях коллагеновых производных кожи” (1941); “О глобулярной и мицеллярной структуре белковых веществ” (1941); “Межі оборотності і прихована денатурація глобулярних білків” (1947); “Электрохимическая обратимость и кислотнощелочная денатурация глобулярных белков” (1949); “А. Я. Данилевский – основоположник отечественной биохимии” (1950); “Матеріали про оборотність кислотно-лужної денатурації глобулярних білків” (1950); “Отечественная литература в области химии и биохимии белков” (1952); “У истоков отечественной науки о белках” (1952); “О природе денатурации глобулярных белков” (1955); “Очерк развития биологической химии в Харьковском государственном университете и в медицинском институте” (1955); “Возрастные изменения белкового синтеза” (1962); “Проблема старения и долголетия” (1963).