Календар медицини

У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.

Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.

55 років від дня народження Олександра Миколайовича Грабового (1962)

Лікар, гістолог та ембріолог, доктор медичних наук (2000), професор кафедри гістології та ембріології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 2003), одночасно – завідувач Науково-дослідного лабораторного центру (з 2004).

Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1986). Працює на кафедрі гістології та ембріології – аспірант (1986-1989), асистент (1989-1996), докторант (1996-1999), доцент (2000-2002), професор з 2003 р. У 2000 р. захистив докторську дисертацію “Вплив ацетилхоліну, норадреналіну та їх аналогів на посттравматичну регенерацію шкіри та периферичного нерва”.

Автор наукових праць, присвячених вивченню реактивних особливостей тканин в експерименті та при патологічних станах у людини.

Наукові праці: “Реакції регенераційної невроми сідничного нерва щурів на дію норадреналіну та нропанололу” (1999); “Содержание фибробластов, макрофагов, гранулоцитов и лимфоцитов в соедннительном регенерате кожи при заживлении ран в условиях воздействия норадреналина, ацетилхолина, пропанолола и атрпина” (1999); “Практикум з гінекології, цитології та ембріології” (2003); “Цитология. Общая гистология” (2003).

75 років від дня народження хірурга, топографоанатома, доктора медичних наук, професора Михайла Павловича Ковальского (1947-2012)

Хірург, топографоанатом, доктор медичних наук (1992), професор (1995), завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1994-2012).

Закінчив із відзнакою Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1972). Учень професора К.І. Кульчицького. Працював хірургом Білоцерківської міської лікарні (1972-1974), з 1987 р. – доцент кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, з 1994 р. – завідувач кафедри.

Основні напрями наукових досліджень: морфологія органів серцево-судинної та травної систем у нормі та при патологічних змінах, експериментальна хірургія й експериментальна морфологія гепато-панкреатодуоденальної зони, розробка нових шовних матеріалів, експериментальне моделювання вроджених вад серця та їх корекція. У співпраці з Інститутом серцево-судинної хірургії АМН України, Інститутом кардіології імені М.Д. Стражеска й Інститутом електрозварювання АН України працював над проблемою формування штучного шлуночка серця з тканин людини, профілактики рестенозів при ендокоронарних втручаннях, впливу плазми на загоєння ран.

Наукові праці: “Оперативна хірургія і топографічна анатомія” (1994); “Кровопостачання транстплантатів з осьовим джерелом живлення (концептуальна модель)” (1997); “Оперативна хірургія та топографічна анатомія” (2004); “Оперативна хірургія та топографічна анатомія” (2010).

175 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Федора Карловича Борнгаупта (1842-1905)

Хірург, доктор медицини (1867), професор (1883), професор кафедри хірургії з шпитальною клінікою медичного факультету Університету св. Володимира у Києві (1883-1903).

Навчався в Ризькій класичній гімназії. У 1867 р. закінчив медичний факультет Дерптського університету. Того ж року захистив дисертацію з ембріології. До 1870 р. займався приватною практикою в Санкт-Петербурзі, Пськовській і Оренбурзькій губерніях.

Під час Російсько-турецької війни (1877-1878) працював військовим хірургом на Кавказі. У 1879-1881 вдосконалювався з хірургії та патологічної анатомії в провідних клініках Парижа, Лондона, Берліна.

24 травня 1883 р. був обраний Радою Університету святого Володимира екстраординарним професором по кафедрі хірургії з госпітальною клінікою. Кафедру очолював до 1903 р., передавши її та клініку своєму учню М.М. Волковичу.

Успішно проводив операції повної резекції верхньої щелепи, а також радикальні операції при раку прямої кишки. Вперше в лікарській практиці Києва та навіть усього південно-західного регіону Російської імперії чітко відмежовував туберкульозний остеомієліт від неспецифічного остеомієлітного процесу. Сприяв впровадженню антисептиків у хірургічну клініку, запропонував новий шов у хірургії сечового міхура. Один із засновників і керівників Київського товариства боротьби із заразними хворобами (1894).

Наукові праці: “Руководство по хирургической патологии и терапии” (1890-1891); “Очерк развития хирургии за ХІХ столетие” (1899); “Повреждения и заболевания бедра и тазобедренного сустава” (1906).

120 років від дня народження судового медика, доктора медичних наук, професора Юрія Сергійовича Сапожнікова (1897-1970)

Судовий медик, доктор медичних наук (1939), професор (1935).

У 1931 р. організував перший у системі наркомату охорони здоров’я СРСР Інститут судової експертизи та був його директором. У 1934 р. організував та очолив кафедру судової медицини в Івановському медичному інституті. Протягом 1936-1954 рр. був головним судово-медичним експертом НКОЗ (МОЗ) України. Водночас (1936-1970) завідував кафедрою судової медицини Київського медичного інституту. У 1937-1940 та 1947-1949 рр. – декан лікарського факультету цього інституту. У 1944-1946 рр. – директор Київського НДІ судових експертиз. У 1937-1960 рр. читав курс лекцій із судової медицини в Київському університеті, а в 1940-1948 рр. завідував там же кафедрою кримінального права. Упродовж багатьох років читав курс лекцій із судової медицини для слухачів Київської вищої школи міліції. Був організатором та незмінним головою (1946-1970) Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів.

Наукові праці: “Первісний огляд трупа на місці його виявлення” (1940), “Спогади судового медика” (1966), “Криміналістика в судовій медицині” (1970), “Судова медицина” (1970).

80 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Валерія Миколайовича Короткого (1937)

Хірург, доктор медичних наук (1984), професор (1986), Заслужений діяч науки та техніки України (1999), лауреат Державної премії України (1986), завідувач кафедри хірургії № 1 (1985-2006), професор кафедри (з 2006 р.).

Закінчив Чернівецький медичний інститут (1961). Учень О.О. Шалімова. Працював лікарем-хірургом у районних лікарнях Тернопільської та Черні­вецької областей. У 1964-1967 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі торакальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів: від 1967 р. – асистент, з 1975 р. – доцент, від 1985 р. – завідувач кафедри госпітальної хірургії № 1, з 2006 р. – професор кафедри у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця.

Наукові дослідження в галузі хірургічної гастроентерології. Розробляє методи мініінвазивних лапароскопічних оперативних втручань при захворюваннях органів черевної порожнини. Обґрунтував тактику хірургічного лікування портальної гіпертензії, хронічного панкреатиту, гострого та хронічного холециститу, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, раку підшлункової залози, травм селезінки, патологій біліарного тракту.

Наукові праці: “Хирургическое лечение и профилактика осложнений цирроза печени” (1988); “Невідкладна медична допомога” (2006); “Хірургічне лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки” (2008).