Календар медицини

95 років від дня заснування ДУ “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України” (1922)

28 листопада 1922 р. постановою Ради Народних Комісарів № 112 був створений Київський туберкульозний інститут. Одним із його засновників був проф. Ф.Г. Яновський, ім’я якого було присвоєно інституту в 1928 р.

З вересня 1993 р. інститут увійшов до складу Академії медичних наук (АМН) України.

Основними науковими напрямами діяльності інституту є профілактика, діагностика, диференційна діагностика, консервативне та хірургічне лікування туберкульозу і НЗЛ; епідеміологічні та організаційно-методичні проблеми фтизіопульмонології; патофізіологія дихання nf кровообігу, імунологічні, генетичні та біохімічні аспекти реактивності при туберкульозі та НЗЛ.

90 років від дня народження хірурга, кандидата медичних наук, професора Платона Лукича Шупика (1907-1986)

Лікар-хірург, міністр охорони здоров’я Української РСР, заслужений лікар України (1967), кандидат медичних наук (1940), професор (1968, без захисту докторської дисертації). Закінчив Харківський медичний інститут (1931). У 1940 р. захистив кандидатську дисертацію “Диагностическая ценность измерения сопротивления электрическому току органов и тканей”. У 1940 р. був призначений директором 2-го Харківського медичного інституту. У 1941 р. евакуював інститут з Харкова до міста Фрунзе (тепер Бішкек) Киргизької РСР. Очолював Киргизький медичний інститут (1942-1944), до складу якого увійшов і евакуйований Харківський медінститут. У травні 1944 р. був відряджений у розпорядження Наркомату охорони здоров’я Української РСР. У 1944-1952 – начальник управління медичних навчальних закладів Наркомату (Міністерства) охорони здоров’я Української РСР; 1952-1954 – міністр охорони здоров’я Української РСР; 1954-1956 – 1-й заступник міністра охорони здоров’я СРСР; 1956-1969 – міністр охорони здоров’я Української РСР; 1966-1980 – завідувач кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров’я Київського інституту удосконалення лікарів; 1980-1981 – професор-консультант Київського інституту удосконалення лікарів. Автор понад 160 праць з питань хірургії, зокрема пластичної хірургії, урології та організації охорони здоров’я.

У 1998 р. його ім’я присвоєно Київській медичній академії післядипломного навчання (тепер Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика).

70 років від дня народження нейрохірурга, доктора медичних наук Леоніда Миколайовича Яковенка (1947)

Завідувач відділення нейрохірургічної патології судин голови та шиї ДУ “Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України”, нейрохірург вищої категорії, доктор медичних наук (2001), дійсний член української, європейської та міжнародної асоціацій нейрохірургів, заслужений лікар України.

Закінчив Київський медичний інститут. З дня закінчення медінституту і донині працює в ДУ “Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України”.

Досконало володіє технікою оперативних втручань при травматичних ураженнях центральної нервової системи, пухлинах головного мозку, судинних захворюваннях головного мозку. Упродовж останніх 15 років працює в клініці спеціалізованого хірургічного лікування судинних захворювань головного мозку. У числі перших нейрохірургів України оволодів мікрохірургічною технікою операцій при артеріальних аневризмах, артеріо-венозних мальформаціях головного мозку, різновидах церебрального інсульту та його наслідків.

День святого Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам’яті Святого Миколая у католиків та православних.

За традицією, цієї ночі діти отримують подарунки під подушками. Тому вони вірять у диво, звершуване святим Миколаєм і вчаться в святого бути милосердними. Святий Миколай опікується воїнами, водіями і тими, що подорожують, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей і студентів, моряків, торговців, і лучників.

В пам’ять про милосердя святого Миколая, цього дня відзначається Міжнародний день допомоги бідним.

80 років від дня народження імунолога, патофізіолога, члена-кореспондента НАМН України та НАН України, доктора медичних наук, професора Едуарда Вальтеровича Гюллінга (1937)

Один з провідних учених у галузі імунології, алергології та патофізіології, член-кореспондент АМН України (1993) за спеціальністю  патологічна фізіологія, член-кореспондент НАН України (1991), доктор медичних наук (1973), професор (1978), лауреат Державної премії України (1978), завідувач кафедри клінічної імунології та алергології Київської медичної академії післядипломної освіти (1985-1999), завідувач лабораторії Інституту технічної теплофізики НАН України (1996-1999).

Основні напрями наукових досліджень: патофізіологія реактивності, імунотерапія, імунопрофілактика та імунореабілітація. Ним на оригінальних моделях вивчена роль алергії в генезі тонзилітів, патології слухового та  вестибулярного аналізаторів, встановлено значення місцевих і системних змін  імунітету в розвитку вогнищевих інфекцій та алергічних реакцій, розроблені засоби та методи регіонарної імуномодуляції. Досліджена участь тимусу в розвитку алергічних захворювань, імунодефіцитів та атерогенезу.

Основні наукові праці: “Миндалины – источник  инфекции или иммунитета?” (1976); “Гормоны тимуса и иммунитет”(1977); “Роль тучных клеток в развитии иммунологыческих реакцый” (1979); “Тимус-зависимые механизмы патогенеза  атеросклероза” (1986); “Интегрофункциональная  модель системы  регуляции кроветворения” (1986); “Механизмы развития аллергии” (1997).

90 років від дня народження нейрохірурга, академіка НАМН України та НАН України, доктора медичних наук, професора Юрія Панасовича Зозулі (1927)

Академік НАМН України (1994), член-кореспондент НАН України (1991), академік НАН України (2009), доктор медичних наук (1996), професор (1968), дійсний член Нью-Йоркської академії наук, заслужений діяч науки і техніки (1978), нейрохірург вищої категорії, віце-президент НАМН України (1993-2011), директор Інституту нейрохірургії  ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України (з 1993). Провідний нейрохірург, визначний учений в галузі хірургічної патології центральної нервової системи, відомий організатор науки та педагог.

Основні напрями наукової діяльності: нейроонкологія, вивчення біомолекулярних і генетичних механізмів розвитку пухлин мозку, клінічна патофізіологія мозкового кровообігу, судинна нейрохірургія, проблеми нейротрансплантації, розробка методів хірургічних втручань при різних видах патології головного мозку. Вперше розробив і застосував у нейрохірургії технології лазерної мікрохірургії.

Основні наукові праці: “Туберкуломи головного мозку” (1959); “Мозковий кровообіг при пухлинах півкуль головного мозку” (1972); “Метастатичні пухлини головного мозку” (1977); “Оперативні втручання при захворюваннях головного мозку” (1986); “Атлас операцій на головному мозку” (1986); “Краніоорбітальні пухлини” (1988); “Судинна нейрохірургія” (1990); “Лазерна нейрохірургія” (1992); “Свободно-радикальное окисление и антиоксидантная защита при патологии головного мозга” (2000); “Спинальные сосудистые опухоли и мальформации” (2000); “Нейрогенная дифференцировка стволовых клеток” (2005); “Хирургическое лечение нейрокомпрессионных поясничных болевых синдромов”(2006).