Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Георгій Леонідович Воронков (1923-1992) лікар-психіатр, доктор медичних наук (1973), професор (1977). Учасник 2-ї світової війни.
Георгій Леонідович закінчив Київський медичний інститут (1953), де відтоді й працював: 1975-1991 – завідувач кафедри психіатрії; одночасно від 1955 – заступник начальника відділу спеціальної медичної допомоги МОЗ УРСР. Головний психіатр МОЗ УРСР (1972-1989).
Наукові дослідження були присвячені питанням ранньої діагностики та лікування епілепсії, клініки та патогенезу основних форм психозів, атеросклеротичної психопатології. Описав цефалголепсію.
Наукові праці: “Учебный атлас психиатрии” (1962); “Психиатрия. Таблицы и схемы” (1977); “Практический справочник врача-психиатра” (1981); “Психические болезни” (1982); “Неотложная помощь в психиатрии” (1989); “Справочник врача-психиатра” (1990).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація Г.Л. Воронкова “К проблеме дебютов и ранней диагностики эпилепсии” (1972)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Воронкова Г.Л., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Организация работы врача-психиатра в больнице общесоматического профиля (1983)
- Справочник врача-психиатра (1990)
- Диагностика и лечение шизофрении, протекающей в сочетании с экзогенноорганической патологией (1984)
- Использование патопсихологических методов исследования в практике врачебно-трудовой экспертизы психических заболеваний (1983)
- Методика контроля и самоконтроля знаний по психиатрии (1987)
- Методические разработки к практическим занятиям на лечебном факультете (1977)
- Организация внебольничной психиатрической помощи в условиях сельского района (1981)
- Организация работы клинических психологов в психоневрологических больницах (1980)
- Практический справочник врача-психиатра (1981)
- Профилактика и лечение белой горячки в соматическом стационаре (1976)
- Психиатрия (1977)
- Ранняя диагностика, лечение и профилактика эпилепсии (1979)
- Учебный атлас психиатрии (1962)

Основні напрями наукової діяльності: дослідження механізмів ізольованої та комбінованої дії фізичних виробничих чинників; епідеміологічні дослідження професійних ризиків здоров’ю; проблеми професійного стресу та перевтомлення при змінній праці; розробка гігієнічних нормативів і регламентів у галузі безпеки праці та виробничого середовища.
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація В.І. Чернюка “Гигиеническое значение прерывистой низкочастотной вибрации рабочих мест, ее нормирование и меры профилактики” (1970)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Чернюка В.І., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Профілактика захворювань у механізаторів сільського господарства, пов’язаних з дією шуму та вібрації (1980)
- Гигиена труда дорожном строительстве (1986)
Юрій Вікторович Биць (1938-2008) доктор медичних наук (1974), професор (1978).
Юрій Вікторович Биць закінчив Київський медичний інститут (1961), де відтоді й працював (нині Національний медичний університет): від 1977 – професор, одночасно 1975-1979 – начальник науково-дослідного сектора, 1979-1985 – декан 2-го лікувального факультету, від 1986 – завідувач кафедри патологічної фізіології, від 1994 – декан факультету підвищення кваліфікації викладачів.
Наукові дослідження були присвячені вивченню ролі порушень метаболізму судинної стінки, насамперед з боку енергетичного обміну, в розвитку артеріосклерозу. Порівняльно-патофізіологічні дослідження видових, вікових і регіональних особливостей обміну речовин судинної стінки дали змогу пов’язати їх з резистентністю артерій і вен до різних пошкоджувальних агентів.
Наукові праці: “До патогенезу артеріосклерозу менкебергівського типу” (1992); “Освітньо-професійна програма вищої освіти за професійним спрямуванням” (1994); “Ультраструктурные изменения эндотелия магистральных сосудов при острой и подострой гиперадреналинемии” (1996).
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Биць Ю.В., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
Посібник до практичних занять з патологічної фізіології (2001)
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Ю.В. Быць “Влияние гликолитических ядов на структуру и функцию гемато-офтальмического барьера” (1965); Быць, Ю. В. “Роль нарушений метаболизма сосудистой стенки в процессе ее склерозирования” (1973)
Віктор Григорович Шевчук (1938) фізіолог, доктор медичних наук (1982), професор (1987), член-кореспондент АПН України (1993), завідувач кафедри нормальної фізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1987-2013).
Віктор Григорович закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1963). Працював старшим науковим співробітником лабораторії фізіології Інституту геронтології АМН СРСР. У 1981 р. захистив докторську дисертацію “Нейрогуморальные регуляции гемодинамики и сократительной функции миокарда в старости”. У 1986-1987 – професор кафедри фізіології Інституту удосконалення лікарів.
Основний напрям наукових досліджень – вивчення механізмів нейрогуморальної регуляції серцево-судинної системи.
Наукові праці: “Кровообращение и старение” (1984); “Старение клетки” (1987); “Нормальна фізіологія” (1994); “Посібник з нормальної фізіології” (1995); “Розумова працездатність” (2000); “Фізіологія зовнішнього дихання” (2001); “Фізіологія серцево- судинної системи з основами патофізіології” (2002); “Посібник з фізіології” (2005); “Фізіологія” (2005).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація В.Г. Шевчука “Возрастные особенности нейрогуморальной регуляции уровня сахара крови” (1967)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Шевчука В.Г. підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Вплив погоди на психофізіологічний стану здорової людини (1998)
- Кровообращение и старение (1984)
- Посібник з нормальної фізіології (1995)
- Практикум з фізіології (2007)
- Фізіологія (2008)
Починаючи з 1997 р., 17 травня відзначається професійне свято “День пульмонолога”.
Пульмонологія – це розділ клінічної медицини, що вивчає хвороби органів дихання (трахеї, бронхів, легень і плеври). Дихання належить до основних функцій організму. Без нього людина може прожити не більше 7 хвилин. Тому справедливо вважається, що дихання є ознакою життя. Хто не дихає, той не живе.
Захворювання органів дихання є серйозною проблемою сучасної медицини через широке поширення, прогресуючий перебіг, скорочення якості та тривалості життя. Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні.
Анатолій Федосійович Левицький (1953) ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1998), професор (2005), заслужений лікар України, Головний позаштатний дитячий ортопед-травматолог МОЗ України (2003).
Анатолій Федосійович закінчив лікувальний факультет Донецького медичного інституту (1976). У 1998 захистив докторську дисертацію “Воронкообразные деформации грудной клетки (ВДГК) у детей и подростков и ее оперативное лечение”. У 1999 очолив відділення дитячої ортопедії та травматології Української дитячої спеціалізованої лікарні “Охмадит”.
У 2001-2005 – доцент кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, 2001-2005 – начальник медичного управління Державного управління справами Президента України. З 2005 – професор кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Основні напрями наукової діяльності: захворювання та вади розвитку грудної клітки та хребта, природжені та набуті деформації великих суглобів, травми опорно-рухового апарату. Володіє багатьма методами консервативного й оперативного лікування хворих з вадами та захворюваннями опорно-рухового апарата.
Наукові праці: “Показания к различным методам лечения множественных переломов длинных трубчастых костей у детей” (1981); “Новые методы функциональной диагностики ортопедо-травматологической патологии” (1987); “Результаты оперативного лечения воронкообразной деформации грудной клетки у детей” (1998); “Особливості оперативного лікування переломів стегна та гомілки у дітей з політравмою” (2002).