Календар медицини

Проведення Тижня імунізації покликане привернути увагу громадськості до імунізації як одного з головних профілактичних заходів, що дозволяють вберегти людство від інфекційних захворювань. ВООЗ наполегливо рекомендує родинам обов’язково вакцинувати дітей проти смертоносних хвороб.

За даними ВООЗ, імунізація дозволяє щорічно запобігати від 2 до 3 мільйонів випадків смерті від дифтерії, правця, кашлюку, кору, свинки та краснухи. Кількість дітей, які вчасно отримують вакцину, зростає, зокрема завдяки старанням ВООЗ і оголошеного нею Тижня імунізації.

Метою Глобального плану дій ВООЗ відносно вакцин є гарантування до 2020 року кожній людині захисту від інфекцій, які можливо попередити методом імунізації. На національному рівні країни мають забезпечити охоплення щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця 80 % відповідного населення, впровадити одну чи більше нових вакцин, ліквідувати поліомієліт, кір, краснуху, правець у матерів і новонароджених.

80 років від дня народження педіатра, імунолога, доктора медичних наук, професора Віри Євстафіївни Казмірчук (1940)

Педіатр, імунолог, доктор медичних наук (2004), професор (2006). Закінчила Київський медичний інститут (1968). Працювала лікарем. Від 1971 – у Національному медичному університеті (Київ): від 2008 – директор Інституту клінічної імунології та алергології.

Вивчає проблеми діагностики та лікування гіпоімуноглобулінемій і герпесвірусних інфекцій. Запропонувала класифікації дисфункцій імунної системи та герпесвірусних нейроінфекцій. Довела ефективність імуноглобулінотерапії в профілактиці інфекційних ускладнень при гіпоімуноглобулінеміях у дітей раннього віку.

Наукові праці: “Лікування ускладнених форм Епштейна–Барр вірусної інфекції” (2002); “Дисфункції імунної системи у дітей та їх клінічна класифікація” (2003); “Імунозалежна форма мігрені” (2008); “Клиника, диагностика и лечение герпесвирусных инфекций человека” (2009); “Иммуноглобулины и иммуноглобулинотерапия” (2010).

95 років від дня народження вченого в галузі медицини праці, академіка АМН та НАН України, доктора медичних наук, професора Олександра Оганесовича Навакатікяна (1925-2006)

Академік АМН України (1993), академік HAH України (1992), член-кореспондент РАМН (1988), доктор медичних наук (1963), професор (1965), заслужений діяч науки України (1985), заступник директора (1968-1996), керівник відділу фізіології праці Інституту медицини праці АМН України (1968-2002).

Відомий вчений у галузі медицини праці. Дослідження присвячені механізмам розвитку, діагностиці та профілактиці стресу, передпатології та патології, що виникли під впливом трудової діяльності та факторів середовища.

Наукові праці: “Функції дихання при пневмоконіозах та пилових бронхітах” (1967); “Вікова працездатність осіб розумової праці” (1979); “Вплив умов праці на працездатність та здоров’я операторів” (1984); “Фізіологія та гігієна розумової праці” (1987); “Здоров’я та працездатність при розумовій праці” (1989).

85 років від дня народження соціального гігієніста, доктора медичних наук, професора Анатолія Родіоновича Уваренка (1935-2014)

Соціальний гігієніст, доктор медичних наук (1986), професор (1987), директор Київського НДІ соціальної гігієни та управління охорони здоров’я (1989-1994), керівник Республіканського відділу (Центру) наукової медичної інформації та патентноліцензійної роботи МОЗ України (1975-2005). Професор кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров’я з підвищенням кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я (2010 р. була перейменована на кафедру менеджменту охорони здоров’я) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (2006-2014).

Наукові праці були присвячені питанням медичної інформації, проблемам медичної профілактики й якості медичного забезпечення.

120 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Василя Йосиповича Акімова (1900-1964)

Хірург, доктор медичних наук (1951), професор (1951). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Одеський медичний інститут (1930). Працював у Кадіївській райлікарні Сталінської (Донецької) області (1930-1935); асистентом (1935-1941) Українського інституту вдосконалення лікарів (Харків); головним, потім провідним хірургом евакошпиталю (1941-1945); доцентом кафедри факультетської хірургії Львівського медичного інституту (1945-1950); завідувачем кафедри факультетської хірургії Станіславського медичного інституту (1950-1953); професором Львівського медичного інституту (1953-1958); завідувачем кафедри хірургії № 1 Київського інституту вдосконалення лікарів (1958-1964).

Основні напрями наукової діяльності: хірургія щитоподібної залози, хірургічне лікування відкритих пошкоджень грудної клітки (проникні вогнепальні поранення); ускладнення при захворюваннях шлунка, дванадцятипалої кишки; питання топічної діагностики виразок, що кровоточать.

Наукові праці: “О сплетении при болезни Гоше” (1934); “Клиника и диагностика рака щитовидной железы” (1936); “Клиника и диагностика хронического неспецифического тиреоидита” (1936); “Риделевский зоб” (1940).

95 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Ігоря Михайловича Ганджи (1925-2007)

Терапевт, доктор медичних наук (1961), професор (1963), заслужений діяч науки УРСР (1987). Закінчив Київський медичний інститут (1946). Працював в Інституті клінічної медицини (нині Інститут кардіології АМНУ, Київ; 1946-1951 та 1954-1962, зокрема від 1957 очолював відділ функціональної патології); від 1951 – в Київській медичній академії післядипломної освіти (з перервою): завідувач (1962-1993), професор (1993-2001) кафедри сімейної медицини. Головний терапевт МОЗ УРСР (1957-1967).

Вивчав патогенез захворювань печінки та жовчних шляхів, запальних захворювань серцевого м’яза, ревматизму, дифузних захворювань сполучної тканини, атеросклерозу, васкулітів малого кола кровообігу.

Наукові праці: “Профилактика и лечение атеросклероза” (1966); “Атеросклероз” (1973; 1978); “Системные болезни соединительной ткани” (1988); “Некоронарогенні захворювання серцевого м’яза” (1993); “Ревматологія” (1996); “Внутрішні хвороби” (2002).