Календар медицини

100 років від дня народження ортопеда-травматолога, організатора охорони здоров’я, доктора медичних наук, професора Івана Володимировича Шумади (1920-2015)

Ортопед-травматолог, організатор охорони здоров’я, доктор медичних наук (1970), професор (1972), директор Київського НДІ травматології і ортопедії (1969).

Розробив і впровадив у медичну практику реконструктивно-відновні операції на великих суглобах при їх ушкодженні й ортопедичних захворюваннях.

Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928) терапевт, академік Всеукраїнської академії наук, доктора медицини, професор

Походження

• Походив із старовинного дворянського роду Гоголів-Яновських.
• Далекий родич Миколи Гоголя.

Освіта

• Закінчив Київську гімназію на Подолі із золотою медаллю.
• Володів німецькою, французькою, англійською мовами.
• Найкращий випускник медичного факультету Київського університету.
• Формування як лікаря
  Ординатор у Карла Трітшеля, що мав великий вплив на нього.
• Стажування в клініках і лабораторіях Берліна та Парижа.
• Заснував першу в Києві бактеріологічну лабораторію для діагностики туберкульозу (Олександрівська лікарня).

Наукова та викладацька діяльність
Професор:

• Одеського університету (1904)
• Київського університету (1905–1921)
• Київського медичного інституту (1921–1928)
• Засновник київської терапевтичної школи.

Автор понад 60 наукових праць (інфекції, туберкульоз, легені, нирки, ШКТ).

• Редактор першого видання Великої медичної енциклопедії.
• Ініціатор створення санаторіїв проти туберкульозу.
• Перший лікар — академік Всеукраїнської академії наук.

Лікував видатних діячів: Леся Українка, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Володимир Короленко.

Не відмовив жодному пацієнту за 45 років практики. Часто не брав грошей, допомагав бідним матеріально.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Яновського Ф.Г.:

1. Современное положение диагностики рака желудка (1926). Шифр зберігання: 616.3 Т-669
2. Диагностика заболеваний почек в связи с их патологией (1927). Шифр зберігання: 616.6 Я-646
3. Язва желудка (1928). Шифр зберігання: 616.3 Я-401
4. Эмфизема легких. Частная патология и терапия внутренних болезней. Т.3, вип.1, розділ 18. (1927). Шифр зберігання: 616(02) Ч-253
5. Туберкулез легких (патология, клиника и лечение) (1931). Шифр зберігання: 616.2 Я-646

У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.

Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.

175 років від дня народження діяча військової медицини, хірурга, доктора медицини Адольфа Карловича Флейшера (1845-1902)

Видатний діяч військової медицини, хірург, доктор медицини (1876). Головний лікар Київського військового госпіталю (з 1887). Один із засновників Київського військово-санітарного товариства.

Наукові праці: “Рычагообразные зубные щипцы” (1870); “Ueber Knochennenbildung im Bindegewebe” (1880); “Лечение ран по антисептическому способу” (1881); “О лечении шанкерных бубонов” (1881)”; “О первичной бугорчатке как причине хирургических болезней” (1881).

Гамбург Агнеса Михайлівна (1900 – 1980)
cудовий медик, доктор медичних наук, професор

У 1924 році закінчила медичний факультет Саратовського університету. Після завершення навчання працювала лаборантом, а згодом — асистентом кафедри судової медицини.

Науково-організаційна діяльність:

• активна учасниця створення Науково-дослідного інституту судових експертиз Івановської промислової області, де працювала заступником директора, а з 1934 року — директором;
• 1934 — захист кандидатської дисертації;
• з 1937 року — завідувач кафедри судової медицини 2-го Київського медичного інституту;
• 1942 — захист докторської дисертації «Судебно-медицинская экспертиза обвиняемого»;
• 1945 — присвоєне вчене звання професора;
• 1938–1972 — організатор і незмінний завідувач кафедри судової медицини Київського інституту удосконалення лікарів.

Інституційні ролі:

• з 1951 року — заступниця начальника Республіканського бюро судово-медичної експертизи;
• з 1949 року — голова правління Київського наукового товариства судових медиків і криміналістів (з часу його заснування);
• ініціаторка створення та заступниця голови Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів.

Наукова діяльність:

авторка близько 100 наукових публікацій, зокрема 4 монографій;

• дослідження присвячені:
• судово-медичній травматології;
• методам дослідження речових доказів;
• судовій відповідальності лікарів;
• історії судової медицини.

Рогачова Валентина Сергіївна (1920 – 2009) визначна хірургиня, педагог, доктор медичних наук (1964), професор (1966), «Відмінник охорони здоров’я УРСР», автор понад 200 наукових праць

Освіта і початок кар’єри

• 1941 – закінчила Томський медичний інститут за військово-польовою хірургією (прискорена програма)
• Учасниця ліквідації епідемії висипного тифу в Томську
• Працювала в амбулаторії та на лікарській дільниці в Алтайському краї
• Військова служба (Друга світова війна)
  1942–1945 – хірург у медсанбатах Калінінського та 2-го Прибалтійського фронтів
• Учасниця визволення Смоленська, Орші, Риги
• Звання: майор медичної служби

Нагороди: ордени Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки, медалі (зокрема «За бойові заслуги»)

Наукова та медична діяльність

• 1949 – першою у світі виконала резекцію рубцевого стравоходу з пластикою тонкою кишкою через абдомінально-шийний доступ
• 1952 – кандидатська дисертація: «Зміни стравоходу після хімічного опіку»
• 1963 – докторська дисертація: «Хирургическое лечение больных раком пищевода»
• Посади
  1952–1963 – старший науковий співробітник НДІ онкології (Томськ)
• 1966–1970 – завідувачка кафедри шпитальної хірургії (Томськ)
• 1970–1981 – завідувачка кафедри хірургічних хвороб педіатричного факультету Київського медичного інституту
• 1981–1989 – професор-консультант тієї ж кафедри

Наукові інтереси

Хірургія стравоходу, Реконструктивно-відновні операції

Керівництво: 7 кандидатських, 1 докторська дисертація