Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Позмогов Анатолій Іванович (1921-2004) радіолог, рентгенолог, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР.
Видатний науковець і організатор медичної науки, який зробив значний внесок у розвиток рентгенології та онкологічної допомоги в Україні.
Професійний шлях
- Закінчив Ташкентський медичний інститут (1943)
- Учасник бойових дій Другої світової війни як військовий лікар (1943–1945)
- Працював у Наркоматі держконтролю УРСР (1945–1947)
- З 1947 року — у Київському НДІ рентгено-радіології і онкології
- Керівник рентгенорадіологічного відділу (з 1958)
- Завідувач кафедри та проректор Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1963–1966)
- Керівник рентгенологічного відділу Київського НДІ хірургії (з 1966)
- Директор Київського НДІ рентгено-радіології і онкології (1971–1987)
- Науковий консультант інституту (з 1987)
Основні напрями досліджень:
- рентгенодіагностика захворювань органів дихання
- розвиток методів променевої діагностики
- організація онкологічної допомоги
Запропонував нові діагностичні методи:
- контрастна трахеобронхографія
- одномоментна медіастинальна флебографія
- ангіопульмонографія
Зробив вагомий внесок у розвиток рентгенологічної служби та онкології в Україні.
Нейолов Микола Костянтинович (1861–1912) акушер-гінеколог, доктор медицини.
Один із представників класичної медичної школи, який зробив вагомий внесок у розвиток акушерства та гінекології, поєднуючи клінічну практику, викладацьку діяльність і організаційну роботу.
Професійний шлях
- Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1887)
- Ординатор акушерської клініки під керівництвом професора Рейна (1887–1891)
- Ординатор Кирилівської лікарні (Київ, 1891–1893)
- Завідувач гінекологічного відділення лікарні проф. Афанасьєва (1893–1896)
- Викладав оперативне акушерство (1891–1899)
- Приват-доцент кафедри акушерства та жіночих хвороб (1899–1900)
- Професор кафедри акушерства Жіночого медичного інституту в Києві (1899–1910)
- Професор Варшавського університету (1910–1912)
- Помічник Київського губернського лікарського інспектора (1906)
- Науково-практична діяльність
Основні напрями діяльності:
- розвиток оперативного акушерства
- лікування гінекологічних захворювань
- підготовка лікарів
Поєднував клінічну практику з викладацькою діяльністю
Брав активну участь у розвитку медичної освіти
Матвєєв Олександр Павлович (1816–1882) акушер-гінеколог, доктор медицини, професор.
Один із засновників акушерсько-гінекологічної школи в Україні, який зробив значний внесок у розвиток медичної освіти та клінічної практики.
Професійний шлях
- Закінчив медичний факультет Московського університету (1841)
- З 1844 року — професор та організатор кафедри акушерства і гінекології Університету св. Володимира
- Ординарний професор (з 1848)
- Декан медичного факультету (1862–1865)
- Ректор Університету св. Володимира (1865–1871, 1875–1878)
- Заслужений професор (з 1869)
Наукова діяльність
Основні напрями досліджень:
- післяпологові захворювання
- лікування хронічного вивороту матки
Один із перших застосував (1862) метод профілактики бленореї у новонароджених
шляхом введення розчину нітрату срібла
Це випередило аналогічні підходи, що пізніше набули поширення в європейській медицині.
Бабій Віталій Филимонович (1951) гігієніст, доктор медичних наук.
Відомий науковець у сфері медичної екології та гігієни, який досліджує вплив сучасних технологій і факторів довкілля на здоров’я людини.
Професійна діяльність
- Доктор медичних наук (2004)
- Завідувач лабораторії гігієни нанотехнологій та наноматеріалів (з 2009)
- Заступник директора з науково-організаційної роботи
- Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України
Наукова діяльність
Основні напрями досліджень:
- вплив наноматеріалів на організм людини
- біологічні ефекти та безпечність нанотехнологій
- дослідження адаптаційних процесів організму
- оцінка забруднення повітря, води та ґрунтів
- вплив транспортних і промислових факторів на довкілля
- токсиколого-гігієнічна оцінка речовин і матеріалів
Розробляє гігієнічні нормативи безпеки
Визначає допустимі рівні впливу шкідливих факторів
Впроваджує сучасні методи дослідження відповідно до міжнародних стандартів

100 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ та НАМНУ Леоніда Васильовича Тимошенка (1921-2004)
Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1963), професор (1964), член-кореспондент НАН України (1992) та НАМН України (1993). Закінчив Київський медичний інститут (1948). Працював на посадах кореспондента редакції столичної інформації РАТАУ при Раді Міністрів УРСР і редактора армійської газети “На защите Родины” (1945-1948), старшого редактора та завідувача відділу науково-популярної та масової літератури Державного медичного видавництва УРСР (1950-1952); надалі працював у Київському НДІ педіатрії, акушерства і гінекології імені П.М. Буйка на посадах молодшого (1952-1959) та старшого (1959-1961) наукового співробітника; в 1961-1964 – доцент Київського медичного інституту; 1964-1971 – завідувач кафедри акушерства та гінекології Львівського медичного інституту; від 1971 – завідувач кафедри акушерства та гінекології Київського інституту удосконалення лікарів; професор кафедри військової хірургії Військово-медичної академії МО України (1995-1999); професор-консультант Київського обласного центру охорони здоров’я матері та дитини (1996-2004).
Основні напрями наукової діяльності: вивчення стану системи адаптації жінки в нормі та патології, маткових кровотеч в акушерстві, нейрогуморальної регуляції скоротливої діяльності матки, акушерської ендокринології, факторів ризику ускладнень для матері та плода у вагітних; принципів комплексної допологової підготовки та знеболювання пологів; асфіксії плода та новонародженого; функціональних станів системи адаптації у вагітних і гінекологічних хворих; показав значення резус-фактора у виникненні гемолітичних ускладнень в акушерстві та гінекології.

85 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Петра Михайловича Перехрестенка (1936)
Хірург, доктор медичних наук (1991), професор (1997). Закінчив Київський медичний інститут (1961). У 1961-1964 – лікар-хірург, головний лікар Білогородської дільничної лікарні; 1964-1971 – лікар-хірург, науковий працівник Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії; 1971-1988 – заступник начальника, начальник Головного управління науково-дослідних робіт МОЗ України; 1988-2011 – директор, з 1998 – завідувач відділу організації трансфузіологічної та гематологічної допомоги населенню Київського НДІ гематології та переливання крові; з 1994 – також професор кафедри гематології та трансфузіології Київського інституту удосконалення лікарів. Головний трансфузіолог МОЗ України (з 1989).
Основні напрями наукової діяльності: застосування полімерних матеріалів у хірургії, клінічний і виробничій трансфузіології; використання стовбурових клітин при лікуванні гематологічних хворих; розробив нові методи безшовного закриття раневих поверхонь паренхіматозних органів, а також комбінований препарат з кровоспинними властивостями й антибактеріальною дією.
