Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.
Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.
Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.
Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.
195 років від дня народження дерматолога, терапевта, доктора медицини, професора Людвіга Казимировича Горецького (1826-1885)
Дерматолог, терапевт, доктор медицини (1855), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1848). Працював на посадах ординатора університетської терапевтичної клініки (1848-1851), директора акушерської клініки (1851-1854), помічника при професорі – завідувачі клінічного відділення терапевтичної госпітальної клініки Медичного факультету Університету св. Володимира (з 1854); у 1858-1859 виконував обов’язки завідувача терапевтичної госпітальної клініки; у 1861 удосконалювався в клініках Парижу та Відня; у 1866 був обраний на посаду штатного доцента по кафедрі спеціальної терапії; 1864-1880 керував дерматологічною клінікою Університету св. Володимира; 1869 заснував Київське товариство природодослідників.
Наукові праці були присвячені вивченню клініки шкірних хвороб.
210 років від дня народження фізіолога, зоолога, анатома, доктора медицини, професора Едуарда Ернестовича Мірама (1811-1887)
Фізіолог, зоолог, анатом, доктор медицини (1842), професор. У 1829 вступив до Медико-хірургічної академії (Санкт-Петербург), звідки в 1831 перевівся на медичний факультет Дерптського університету, який закінчив у 1833. У 1833-1836 навчався у Віленській медико-хірургічній академії; з 1833 працював на посадах помічника прозектора (1833-1836), прозектора (1836-1839) з порівняльної анатомії, ад’юнкта по кафедрі зоології (1839-1840) при Віленській медичній академії, де викладав анатомію та зоологію; в 1840-1842 спеціалізувався з фізіології в лабораторіях відомих європейських фізіологів (Й. Мюллер, Е. Вебер, К. Бернар); надалі працював на посадах ад’юнкта (1842), екстраординарного (1942-1943), ординарного (1843-1862) професора кафедри фізіології здорової та хворої людини, декана медичного факультету (1854-1862) Університету св. Володимира. Викладав загальну та спеціальну фізіологію, фізіологію народження, історію розвитку зародка, порівняльну анатомію; вперше ввів у викладання фізіології проведення досліджень на лабораторних заняттях. Також працював на посадах лікаря в Київській поштовій конторі та Київському військовому госпіталі. Під час епідемій холери (1847, 1857) завідував лікарнями в Печерській і Плоській частинах м. Києва.
Це міжнародний день, що був запропонований організацією “Лікарі світу за запобігання ядерній загрозі”. Він відзначається в річницю дня бомбардування японського міста Хіросіми 6 серпня 1945 р.
Цей день у певному сенсі є символічним і слугує для нагадування про цю людську трагедію, про роль лікарів у боротьбі за мир і в запобіганні війни загалом. Організація відзначає цей день своєю повсякденною роботою.
Ця організація виникла в 1980 р. у Франції в результаті відокремлення від іншої відомої міжнародної організації “Лікарі без кордонів”. Відтоді великі відділення “Лікарів світу” з’явилися в дванадцяти країнах.
У всьому світі регулярно здійснюються терористичні акти та насильство, внаслідок чого багато невинних людей стають інвалідами на все життя. При цьому від лікарів вимагається не тільки уміння надати правильну медичну допомогу, але й довготерпіння, гуманність, любов до пацієнта. Адже часом добре слово та розуміння можуть бути ціннішими за будь-які ліки.
Щорічно 8 серпня у багатьох країнах світу відзначають День офтальмології. Це професійне свято лікарів, які лікують різні захворювання очей. Завдяки офтальмологам ми маємо можливість бачити і сприймати навколишній світ у всіх його неповторних відтінках і кольорах, адже відомо, що до 90% інформації людина отримує через зір.
Лікарі-офтальмологи щодня стикаються з патологіями органу зору різного ступеня тяжкості. Деякі захворювання очей можуть протікати абсолютно безсимптомно, тому завдання офтальмолога дуже відповідальне – виявити ці захворювання якомога раніше і зберегти зір. Глаукома залишається однією з найпоширеніших причин втрати зору у світі. Це небезпечне захворювання очей, яке проявляється періодичним або постійним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним ураженням зорового нерва, що призводить до необоротної втрати зору.
У День офтальмології ми хочемо привітати всіх офтальмологів з професійним святом. Бажаємо їм успіхів у праці, міцного здоров’я, достатку та Перемоги!
125 років від дня народження нейрохірурга, фізіолога, доктора медичних наук, професора Леоніда Олександровича Корейши (1896-1973)
Нейрохірург, фізіолог, доктор медичних наук (1940), професор (1940), заслужений діяч науки РРФСР (1962). Навчався у Варшавському університеті (1914-1915), закінчив Московський університет (1919), де й працював у 1922-1925. Від 1925 – в 2-му Московському медичному інституті; водночас – старший науковий співробітник, завідувач патофізіологічного відділу Медико-біологічного інституту. У 1926-1927 перебував у науковому відрядженні в Німеччині, вивчав фізіологію нервово-м’язової діяльності. У 1932 брав участь в організації Інституту нейрохірургії АМН СРСР у Москві, 1933-1939 очолював у ньому хірургічний і фізіологічний сектори, 1946-1973 – клінічне відділення; 1939-1941 – завідувач кафедри загальної хірургії 1-го Київського медичного інституту; водночас у 1940-1941 – керівник нейрохірургічної клініки Київського психоневрологічного інституту; 1941-1942 – завідувач кафедри хірургічних хвороб з військово-польовою хірургією Томського медичного інституту (РФ); 1943-1946 – професор кафедри факультетської хірургії 1-го Московського медичного інституту.
Вивчав центральну та периферичну регуляції серцево-судинної діяльності, вплив черепно-мозкової травми на внутрішні органи, кірково-підкіркові взаємозв’язки, взаємодію півкуль великого мозку та мозочка, патогенез травматичного шоку, а також питання хірургічного лікування гліом, запальних захворювань мозку та його оболонок. Удосконалив і запровадив у нейрохірургічну практику метод перфорації кінцевої пластинки 3-го шлуночка при закритій водянці мозку.
Наукові праці: “К патологии шейного симпатического нерва” (1924); “Современное состояние хирургии головного мозга” (1957); “Электрическая активность мозжечка человека в норме и патологии” (1959); “Динамика экзофтальма при опухолях задней черепной ямки” (1961); “О принципах лечения внутримозговых опухолей” (1964).