Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Сусак Ярослав Михайлович (1964) хірург, доктор медичних наук (2004), професор, заслужений лікар України, кавалер ордена Гідності Європарламенту (1997). Закінчив Львівський державний медичний інститут. Професор кафедри хірургії стоматологічного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 2006). Керівник Центру хірургії печінки, жовчних проток та підшлункової залози Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (з 2008).
Удосконалив та впровадив у клінічну практику алгоритм лікування хворих з гострим некротичним панкреатитом, розробив та удосконалив методи хірургічного лікування злоякісних пухлин органів черевної порожнини в поєднанні з застосуванням препаратів Чистотілу великого, описав цироз підшлункової залози, розробив метод визначення літогенності жовчі за її міцелярністю.
Наукові праці: “Значення жовчного мікролітіазу у виборі лікувальної тактики при гострому рецидивуючому панкреатиті” (1997); “Діагностика та лікування незапальних захворювань підшлункової залози, ускладнених жовтяницею” (2004); “Взаимосвязь мицеллярности и литогенности желчи” (1996); “Comparison of chemotherapy and Х-ray therapy with Ukrain monotherapy for colorectal cancer” (1996); “Клініко-морфологічні аспекти парапанкреатиту//Актуальні проблеми панкреатобіліарної та судинної хірургії” (1998); “Експериментальний аналіз дії амітозину на секрецію жовчі” (2001); “Застосування етилізації у комплексі лікування нерезектабельних злоякісних пухлин підшлункової залози, ускладнених жовтяницею” (2002); “Острый панкреатит у больных со злокачественными новообразованиями” (2002) та ін.
У фонді ННМБУ зберігається автореферат:
- Діагностика та лікування незапальних захворювань підшлункової залози, ускладнених жовтяницею (2004). Шифр зберігання Р-48902
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Сусака Я. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Ультразвуковая диагностика послеоперационных внутрибрюшных ослонений (2002). Шифр зберігання Б-81666.
- Ультразвуковая диагностика заболеваний поджелудочной железы (2002). Шифр зберігання Б-81667.
- Протоколи діагностики та лікування захворювань жовчних шляхів та підшлункової залози, хронічних захворювань печінки (2002). Шифр зберігання Б-81942.
- Алгоритм лікування пацієнтів з гострим некротичним панкреатитом в умовах спеціалізованого відділення багатопрофільної лікарні (2017). Шифр зберігання Б-96961.
Кузнецов Валерій Миколайович (1939-2017) психіатр, доктор медичних наук (1998), професор (2000).
Закінчив Кримський медичний інститут (Сімферополь, 1962). Працював лікарем. Від 1964 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 1988 – завідувач кафедри психіатрії. Головний дитячий психіатр МОЗ України (1981-2010). Президент Асоціації психіатрів України (1992-2000).
Здійснював патофізіологічне дослідження афективних психозів, психічних розладів, пов’язаних із церебральною резидуально-органною недостатністю.
Наукові праці: “Справочник детского врача-психиатра и невропатолога” (1985); “Психіатрія” (1993); “Детская психоневрология” (2001); “Клиническое руководство по диагностике и лечению депрессивных расстройств в практике врача первичной медико-санитарной помощи” (2004); “Ургентна психіатрія (клініка, психодіагностика, терапія невідкладних станів)” (2010).
Міхньов Анатолій Львович (1909-1970) (1909-1970) терапевт, доктор медичних наук (1948), професор Київського інституту удосконалення лікарів (1944-1950), директор Українського НДІ клінічної медицини ім. М.Д. Стражеска (1952-1970). Закінчив Київський медичний інститут (1933).
Успішно керував науковою діяльністю інституту, приділяючи особливу увагу проблемам патогенезу, діагностики та лікування коронарної хвороби, включаючи інфаркт міокарда.
Дзюрак Валерій Семенович (1939) уролог, доктор медичних наук (1988), професор (1995). Закінчив Київський медичний інститут (1969).
Від 1972 працює в Інституті урології АМНУ (Київ): від 1989 – завідувач відділу сечокам’яної хвороби з групою ниркових гіпертоній, від 2004 – завідувач однойменного відділу з групою судинної урології; від 1994 за сумісництвом – завідувач кафедри урології Національної медичної академії післядипломної освіти (Київ).
Наукові дослідження присвячені патогенезу, діагностиці та лікуванню сечокам’яної хвороби, профілактиці та метафілактиці сечокислого нефролітіазу, вис- та низхідному літолізу.
Наукові праці: “Проблемы этиопатогенеза и метафилактики уролитиаза” (1976); “Изучение состава камней в почках, мочеточниках и мочевом пузыре” (1979); “Мочекаменная болезнь: патогенез, диагностика, лечение” (1988); “Патогенез, класифікація та лікування коралоподібного нефролітіазу” (1999); “Клінічна нефрологія” (2004); “Патофізіологія цитратів та їх роль у виникненні каменів у сечових шляхах” (2006).
Ганіткевич Ярослав Володимирович (1929) лікар, доктор медичних наук (1969), професор (1972). Дійсний член НТШ (1992).
Ярослав Володимирович закінчив Львівський медичний інститут (1951), де й працював до 1956. Відтоді – в Івано-Франківському медичному інституті: від 1959 – доцент; від 1970 – у Чернівецькому університеті: професор, завідувач кафедри фізіології людини і тварин. Унаслідок конфлікту, пов’язаного з намаганням відстояти викладання українською мовою, в 1981 залишив Університет і повернувся до Львова, де працював у системі АН УРСР: ст. н. с. Львівського відділення Інституту економіки, від 1984 – Інституту геології і геохімії горючих копалин, від 1986 – пров. н. с. відділення фізико-хімії і технології горючих копалин Інституту фізичної хімії; організатор і керівник (від 1989) лабораторії жовчнокам’яної хвороби Львівського медичного університету. Засновник і 1-й голова Лікарської комісії відновленого НТШ у Львові; ініціатор видання та редактор перших томів “Лікарського збірника”.
Досліджує проблеми фізіології та патології жовчовидільної системи, фізіологічної ролі поверхнево-реактивних речовин, рекреації. Зробив вагомий внесок у висвітлення історії української медицини, зокрема опублікував матеріали про лікарів УГА, медичні організації в УНР, а також про лікарів української діаспори. Відстоює необхідність відновлення в Україні автономії університетів.
Наукові праці: “The Study of the Physiological effect of the Surface Active Substances” (1978); “Роль желчи и желчных кислот в физиологии и патологии организма” (1980); “Клеточные и молекулярные механизмы физиологического действия желчных кислот” (1984); “Исследование желчи. Биохимические и биофизические методы” (1985); “Словник русизмів у мові медиків” (1996); “Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: Біографічні нариси та бібліографія” (2002); “Історія української медицини в датах та іменах” (2004); “Історія медицини” (2004); “Чи будуть в Україні європейська автономія та самоврядування університетів?” (2005).
Новицька-Усенко Людмила Василівна (1934) вчений у галузі анестезіології та реаніматології, член-кореспондент НАМН України (1993), НАН України (1991), доктор медичних наук (1971), професор (1973), заслужений діяч науки УРСР (1984), завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії (1973-2008), професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії (з 2008).