Календар медицини

Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.

Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.

Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.

Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.

Горбачов Михайло Сергійович (1895–1984) український нейрохірург.

Народився у слободі Борисовська Гайворонського повіту Курської губернії (нині — село в Бєлгородській області, Російська Федерація).

Освіта:

Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету (1922).

Професійна діяльність:

• 1922–1933 — працював на посадах лікаря.
• 1934–1978 — працював у нейрохірургічній клініці Харківської психоневрологічної академії та Центральному психоневрологічному інституті (нині — Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України), зокрема:
• старший науковий співробітник (1946–1948),
• завідувач відділу нейрохірургії (1948–1953),
• заступник директора з наукової роботи (1951–1953),
• завідувач нейрохірургічного відділу (1953–1978).
• 1957–1961 — завідувач кафедри нейрохірургії Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків).

Під час Другої світової війни (німецько-радянської війни) — військовий лікар у діючій армії.

Наукові ступені та звання:

• 1940 — захистив кандидатську дисертацію: «Остеомієліт хребта в клініці та в експерименті — спінальна патологія».
• 1955 — захистив докторську дисертацію: «Нестріляні пошкодження хребта і спинного мозку в пізньому періоді».
• 1958 — присвоєно вчене звання професора.

Наукова діяльність:

Автор 72 наукових публікацій, зокрема 1 монографії.

Основні напрями досліджень: нейроонкологія, нейротравматологія, комплексне лікування злоякісних пухлин нервової системи.

Науковий керівник 4 докторських та 5 кандидатських дисертацій.

Громадська діяльність:  З 1960 — голова Харківського обласного нейрохірургічного

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Горбачова М. С.:
Огнестрельные повреждения позвоночника и спинного мозга в позднем периоде (1955). Шифр зберігання: 617.99 Г-672а

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Горбачова М. С., підготовлені у співавторстві:
Атлас операций на спинном мозгу (1965). Шифр зберігання: 61/084/ Ч-583

Це міжнародний день, що був запропонований організацією “Лікарі світу за запобігання ядерній загрозі”. Він відзначається в річницю дня бомбардування японського міста Хіросіми 6 серпня 1945 р.

Цей день у певному сенсі є символічним і слугує для нагадування про цю людську трагедію, про роль лікарів у боротьбі за мир і в запобіганні війни загалом. Організація відзначає цей день своєю повсякденною роботою.

Ця організація виникла в 1980 р. у Франції в результаті відокремлення від іншої відомої міжнародної організації “Лікарі без кордонів”. Відтоді великі відділення “Лікарів світу” з’явилися в дванадцяти країнах.

У всьому світі регулярно здійснюються терористичні акти та насильство, внаслідок чого багато невинних людей стають інвалідами на все життя. При цьому від лікарів вимагається не тільки уміння надати правильну медичну допомогу, але й довготерпіння, гуманність, любов до пацієнта. Адже часом добре слово та розуміння можуть бути ціннішими за будь-які ліки.

Щорічно 8 серпня у багатьох країнах світу відзначають День офтальмології. Це професійне свято лікарів, які лікують різні захворювання очей. Завдяки офтальмологам ми маємо можливість бачити і сприймати навколишній світ у всіх його неповторних відтінках і кольорах, адже відомо, що до 90% інформації людина отримує через зір.

Лікарі-офтальмологи щодня стикаються з патологіями органу зору різного ступеня тяжкості. Деякі захворювання очей можуть протікати абсолютно безсимптомно, тому завдання офтальмолога дуже відповідальне – виявити ці захворювання якомога раніше і зберегти зір. Глаукома залишається однією з найпоширеніших причин втрати зору у світі. Це небезпечне захворювання очей, яке проявляється періодичним або постійним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним ураженням зорового нерва, що призводить до необоротної втрати зору.

У День офтальмології ми хочемо привітати всіх офтальмологів з професійним святом. Бажаємо їм успіхів у праці, міцного здоров’я, достатку та Перемоги!

Вороний Юрій Юрійович
(1895—1961) український хірург, піонер трансплантології, автор першої у світі пересадки трупної нирки людині.

Народився у с. Журавка Полтавської губернії (нині — Варвинський район Чернігівської області) в родині математика Юрія Вороного — професора Варшавського університету, члена-кореспондента Російської академії наук.

У 1913 році вступив на медичний факультет Університету св. Володимира в Києві. Під час Першої світової війни працював у перев’язувальному загоні Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим. У січні 1918 року взяв участь у бою під Крутами проти московського більшовицького загону.

У 1921 році закінчив Київську державну медичну академію (з 1922 року — Київський медичний інститут), де згодом навчався в аспірантурі кафедри хірургії.

З 1926 року — асистент науково-дослідної кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту (завідувач — професор В. М. Шамов). У 1931–1936 роках — головний лікар Радянської лікарні в Херсоні, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії, директор Херсонського медичного інституту, старший науковий співробітник Херсонського опорного пункту Інституту гематології і переливання крові.

Згодом працював у Всеукраїнському інституті невідкладної хірургії та переливання крові (старший науковий співробітник). У 1936–1941 роках — завідувач кафедри хірургії Харківського медичного стоматологічного інституту.

У роки Другої світової війни залишився на окупованій території, працював хірургом у с. Водолага Харківської області, де організував підпільний госпіталь. Згодом приєднався до діючої армії, потрапив у полон і здійснив втечу. У 1944–1950 роках працював урологом у міській та обласній лікарнях Житомира. У 1950–1953 роках — керівник відділення експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології, а з 1953 по 1960 рік — завідувач відділення переливання крові.

Наукова діяльність Вороного зосереджувалась на проблемах трансплантації. У 1920-х — на початку 1930-х років досліджував в експерименті вільну пересадку яєчок та нирок. У 1930 році на III Всесоюзному з’їзді фізіологів продемонстрував результати успішної трансплантації нирки собаці — орган був пересаджений у шийну ділянку і функціонував протягом 6 місяців. У листопаді 1930 року на IV Всеукраїнському з’їзді хірургів повторно представив цей досвід, заявивши про перспективність методики для клінічного застосування.

3 квітня 1933 року Вороний першим у світі здійснив клінічну пересадку трупної нирки від людини до людини. Реципієнткою стала 26-річна жінка з отруєнням сулемою, донором — 60-річний чоловік, який загинув від перелому основи черепа. Нирка була взята через 6 годин після смерті донора, пересаджена в ділянку стегна з виведенням сечоводу назовні. У перші години після операції орган продукував сечу, що свідчило про часткову функціональність трансплантата. Проте пацієнтка померла через 2 доби. Мікроскопія виявила дегенеративні зміни, які Вороний пояснював дією отрути, масивним переливанням крові або можливою несумісністю донорської та реципієнтської крові.

Вороний наголошував, що цей клінічний випадок не компрометує метод трансплантації, а лише підтверджує необхідність подальших досліджень. Він також був першим, хто запропонував концепцію повторної трансплантації нирки у разі загибелі попередньої.

У фонді ННМБУ немає праць Вороного Ю. Ю., але є література про нього:

1. Мирский М. Б. Советский хирург Ю. Ю. Вороной – пионер аллотрансплантации трупной почки в клинике // Клиническая хирургия. – 1973. – № 5. – С. 76-81
2. Hamilton D. N. H., Reid W. A. Yu. Yu. Voronoy and the first human kidney allograft // Surg. Gynec. Obstet. – 1984. – V. 159, № 3. – P. 289-294

Масляк Володимир Михайлович (1925–2004) український хірург, проктолог, педагог.

Місце народження: село Конське, Польща.

Освіта: Закінчив лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1951).

Професійна діяльність:

• 1951–1953 — хірург Сокальської центральної районної лікарні (Львівська область).
• 1953–1956 — клінічна ординатура на кафедрі загальної хірургії Львівського державного медичного інституту.
• 1956–1959 — завідувач хірургічного відділення Жидачівської ЦРЛ (Львівська обл.).
• 1959–1963 — хірург.
• 1963–1966 — завідувач проктологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

Науково-педагогічна діяльність:

• З 1966 — у Львівському державному медичному інституті:
• асистент кафедри загальної хірургії (1966),
• асистент кафедри онкології (1967–1970),
• завідувач курсу проктології (1972–1995),
• професор кафедри факультетської хірургії (1995–1999).
  (Нині — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького)
  Наукові ступені та звання:
• 1967 — кандидат медичних наук; дисертація: «Обробка кукси дванадцятипалої кишки при резекції шлунка».
• 1995 — присвоєно вчене звання професора.
• 1979 — присвоєне почесне звання «Заслужений лікар УРСР».

Наукова діяльність:

Автор близько 100 наукових праць, зокрема навчального посібника та 2 авторських свідоцтв на винаходи.

Основні напрями досліджень:

• розробка нових методів хірургічного й консервативного лікування захворювань тонкої та товстої кишки;
• епідеміологія виразкового коліту та хвороби Крона у Львівській області;
• оптимізація хірургічного лікування цих захворювань;
• впровадження нових методів діагностики та лікування в проктології.

Наукове керівництво: Підготував 2 кандидатів медичних наук.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертацій Масляка В. М.:

Обработка культи двенадцатиперстной кишки при резекции желудка (1967). Шифр зберігання: 617.4 М-318

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Масляка В. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Практическая колопроктология (1990). Шифр зберігання: Б-66221
2. Практична колопроктологія (1993). Шифр зберігання: Б-72899