Календар медицини

Реля Ушерівна Ліпшиць (1920-2010) патофізіолог, доктор медичних наук (1967), завідувачка (1968-87), професор (з 1987) кафедри патологічної фізіології Харківського медичного інституту. Нею встановлена стимулююча фагоцитоз дія АТФ, АМФ, підвищення чутливості лейкоцитів до ацетилхоліну під впливом АТФ, розкрито механізм дії ацетилхоліну на фагоцитоз.

Народилася м. Лабʼянице (Польща).

Освіта і робота

• 1944 – закінчила Харківський медичний інститут.
• З 1944 р. працювала у цьому ж інституті:

завідувач кафедри патологічної фізіології (1968–1987),

професор кафедри (1987–2000).

Наукові здобутки

• 1949 – кандидатська дисертація про вплив активних речовин на фагоцитоз.
• 1967 – докторська дисертація про роль аденілових сполук у патогенезі запалення.
• 1970 – отримала звання професора.

Автор близько 170 наукових праць. Науковий керівник 2 докторських і 8 кандидатських дисертацій.

Основні напрями досліджень

• Патогенез запалення.
• Фізіологічні механізми алергічних реакцій.
• Вивчення ролі аденіннуклеотидів (АТФ, АМФ) у запаленні.
• Дослідження фагоцитозу та впливу ацетилхоліну на лейкоцити.

Громадська діяльність

• Голова Харківського товариства патофізіологів.
• Член правління Товариства патофізіологів України.
• Член Міжнародного товариства патофізіологів.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертація Ліпшиця Р. У.:

Аделиновые соединения и их совместное действие с некоторыми другими физиологически активными веществами и гормонами в патогенезе воспаления.  (1967). Шифр зберігання: 616.00 Л-619.

Миколи Сидоровича Пушкаря (1930 – 1995) кріобіолог.

Народився с. Шолохове, Нікопольський район, Дніпропетровська обл.
Помер: 21 липня 1995.

Освіта

1954 – закінчив Дніпропетровський медичний інститут.

1959–1962 – аспірантура в Українському інституті удосконалення лікарів (Харків).

Трудова діяльність

• 1954–1959 – хірург.
• 1963–1968 – завідувач Харківського обласного відділу охорони здоров’я.
• 1968–1971 – проректор Українського інституту удосконалення лікарів.
• З 1971 – ректор цього інституту.
• 1972–1983 – директор Інституту проблем кріобіології і кріомедицини.
• 1983–1995 – завідувач відділу низькотемпературного консервування кісткового мозку та крові.

Наукові здобутки

• 1963 – кандидатська дисертація про вплив низьких температур на трансплантацію кісткового мозку.
• 1969 – докторська дисертація про глибоке заморожування кісткового мозку.

Автор понад 300 наукових праць, серед них 11 монографій та 41 винахід. Науковий керівник 26 кандидатських дисертацій.

Вчені звання та відзнаки

• Професор.
• Член-кореспондент НАН України (1978).
• Член-кореспондент АМН України (1994).
• Лауреат Державної премії СРСР (1978).
• Лауреат Премії ім. О. О. Богомольця АН УРСР (1980).

Основні напрями науки

• Кріобіологія та кріохірургія.
• Кріомікроскопія, тензоділатометрія.
• Теоретичне й експериментальне моделювання кріопроцесів.
• Розробка універсальних технологій кріоконсервування біологічних об’єктів.
• Один із засновників Інституту проблем кріобіології і кріомедицини (Харків, 1972).

Основні публікації

• «Низькотемпературне консервування кісткового мозку» (1976).
• «Низькотемпературна кристалізація» (1977).
• «Кріоконсерванти» (1979).
• «Теорія та практика кріогенного та сублімаційного консервування» (1984).
• «Консервування тканин та клітин ендокринних органів» (1993).
• «Фізичні основи низькотемпературного консервування клітинних суспензій» (1994).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Пушкаря М. С.:

Консервирование глубоким охлаждением (-196ᵒС) костного мозга и его использование в клинических исследованиях (1968). Шифр зберігання: 1968 П912н

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Пушкаря М. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Життя і глибокий холод (1977). Шифр зберігання: Б-21919
2. Ультраструктура клетки при низких температурах (1978). Шифр зберігання: Б-25844
3. Криоконсерванты. (1979). Шифр зберігання: Б-31252
4. Консервация и трансплантация эндокринных органов и тканей (1981). Шифр зберігання: В-2648
5. Криоконсервация тканей и клеток эндокринных органов (1993). Шифр зберігання: Б-71991

Михайло Васильович Лобода (1940-2016) один з відомих учених України в галузі сучасної фізіотерапії, курортології та медичної реабілітаці.

Народився с. Пристайлове, Лебединський район, Сумська обл.

Освіта

• 1963 – закінчив педіатричний факультет Харківського медичного інституту.
• Вища партійна школа при ЦК КПУ.
• 1966–1969 – аспірантура на кафедрі шпитальної педіатрії Харківського медінституту.

Трудова діяльність

• 1963–1966 – лікар-педіатр, лікар-методист, заст. головного лікаря Лебединської ЦРЛ.
• 1969–1973 – асистент кафедри шпитальної педіатрії Харківського медінституту.
• 1973–1976 – заст. начальника управління допомоги дітям і матерям МОЗ УРСР.
• 1978–1987 – начальник Головного управління спеціалізованих санаторіїв МОЗ УРСР.
• 1987–1992 – голова Української республіканської ради з управління курортами профспілок.
• 1992–2002 – голова правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
• З 1996 – керівник відділу координації та перспектив розвитку медичної реабілітації та курортології Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.
• 2002–2006 – народний депутат України (IV скликання), 1-й заступник голови Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства.

Наукові здобутки

• 1969 – кандидатська дисертація про білкові групи крові дітей при пневмонії.
• 1992 – докторська дисертація про профілактику туберкульозу у дітей в умовах санаторію.
• Професор (1997).
• Член-кореспондент НАМН України (2003).
• Автор понад 200 наукових публікацій, серед них 15 монографій, кілька посібників, 3 патенти.
• Науковий керівник 5 докторських і 9 кандидатських дисертацій.

Громадська та організаційна діяльність

• Президент Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів (з 1987).
• Віце-президент Всесвітньої федерації бальнеології і кліматотерапії.
• Голова проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Санаторно-курортна реабілітація».
• Науковий керівник журналу «Медична реабілітація, курортологія та фізіотерапія».
• Член редколегій кількох наукових медичних журналів.

Відзнаки

• Заслужений лікар УРСР (1985).
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006).

Основні напрями науки

• Організація санаторно-курортної допомоги дітям.
• Розробка методів раннього відновлювального лікування з використанням фізичних чинників.
• Раціональне використання природних лікувальних ресурсів України.
• Реабілітація постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

Основні публікації

• «Первичный туберкулез у детей и его профилактика» (1997).
• «Методичні рекомендації з санаторно-курортного лікування» (1998).
• «Оздоровниці профспілок України» (1998).
• «Курортні ресурси України» (1999).
• «Санаторно-курортне лікування вагітних» (2001).
• «Дитячі оздоровниці України» (2001).
• «Восстановительное лечение детей с частыми заболеваниями органов дыхания» (2002).
• «Основи курортології» (2003).
• «Довідник з інфекційних хвороб у дітей» (2003).
• «Медицинская реабилитация в педиатрии» (2004).
• «Бальнеотерапія в кардіоангіології» (2005).
• «Лікувальні грязі (пелоїди) України» (2006).
• «Карта-схема використання природних лікувальних ресурсів України» (2006).
• «Стандарти санаторно-курортного лікування» (2008).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Лободи М. В.:

1. Сульфгидрильные и дисульфидные группы белков сыворотки крови детей при пневмонии (1969). Шифр зберігання 1969 Л683м
2. Совершенствование профилактики туберкулеза у детей в условиях санатория (1991). Шифр зберігання Р-37572

У фонді бібліотеки зберігаються також праці ободи М. В., написані одноосібно або у співавторстві:

1. Первичный туберкулез у детей и его профилактика (1997). Шифр зберігання Б-76092
2. Мінеральні води Закарпаття. Питне лікувальне використування (1997). Шифр зберігання В-5539
3. Лазеротерапия и лазеропунктура в клинической и курортной практике (1997). Шифр зберігання С-176КолЗоз
4. Минеральные лечебно-столовые воды Украины : справочник (1998). Шифр зберігання Б-96569
5. Курортні ресурси України (1999). Шифр зберігання В-9509
6. Лікування і профілактика захворювань природними та фізичними факторами постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (2000). Шифр зберігання В-6469
7. Детские здравницы Украины (2001). Шифр зберігання Б-96542
8. Санаторно-курортне лікування вагітних (2001). Шифр зберігання Б-96522
9. Маломинерализованные хлоридные натриевые минеральные воды Украины (2002). Шифр зберігання Б-96516
10. Восстановительное лечение детей с частыми, рецидивирующими заболеваниями органов дыхания : монография (2002). Шифр зберігання Б-81863
11. Курорти України : минуле та сучасне. Санаторно-курортні заклади ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” (2002). Шифр зберігання Б-82008
12. Основи курортології : посібник для студентів та лікарів (2003). Шифр зберігання В-5992
13. Респираторные аллергозы у детей. Современные аспекты диагностики, лечения, реабилитации (2004). Шифр зберігання Б-96519
14. Хвороби дезадаптації в практиці відновлювальної медицини : монография (2004). Шифр зберігання Б-84133
15. Бальнеотерапія в кардіоангіології : монография (2005). Шифр зберігання Б-86594
16. Лечебные грязи (пелоиды) Украины. Ч. 1 (2006). Шифр зберігання Б-96539
17. Лечебные грязи (пелоиды) Украины. Ч.2 (2007). Шифр зберігання Б-89034
18. Санаторій. Організаційно-правові аспекти медичної діяльності санаторно-курортних закладів (2012). Шифр зберігання В-8825
19. Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів. 15 років. Досягнення та погляд у майбутнє (2013). Шифр зберігання В-8814

Григорій Миколайович Мінха (1835(за іншими джерелами 1936) – 1896) патологоанатом, епідеміолог.

Освіта

Початкова освіта – с. Колені, Саратовська губернія.

• 1856 – закінчив 1-шу гімназію м. Саратова.
• 1856 – вступив на медичний факультет Казанського університету.
• 1857–1861 – навчання в Московському університеті (з відзнакою).
• 1863 – стажування з патологічної анатомії за кордоном (Берлін – Р. Вірхов; Вюрцбург – А. Фостер; Бонн – Г. Ріндфлейш).

Науково-педагогічна діяльність

• 1867 – прозектор патологічної анатомії у Московській Чорноробочій лікарні.
• 1870 – захист докторської дисертації «К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях».
• 1873–1876 – прозектор Одеської Старої лікарні (виконав близько 4000 аутопсій).
• 1876 – обраний екстраординарним професором патологічної анатомії Університету св. Володимира (Київ).
• 1881 – затверджений ординарним професором.
• 1876–1894 – завідувач кафедри патологічної анатомії Київського університету.

Громадська діяльність

• 1882–1886 – голова Товариства київських лікарів.
• Організував нічні лікарські чергування в Києві (вперше в Російській імперії).
• Брав участь у створенні інструкцій з боротьби з холерою та іншими інфекціями, планів благоустрою Києва, організації лікарень і притулків.

Наукові здобутки

• Дослідження механізмів передачі інфекцій комахами (вошами, блохами, клопами).
• 1874 – провів на собі експеримент із кров’ю хворого на поворотний тиф, довівши роль кровосисних комах у його поширенні.
• Вивчав чуму, проказу, сибірку, холеру.
• Показав єдине походження кишкової та легеневої форм сибірки.
• 1881–1883 – досліджував проказу в Херсонській та Таврійській губерніях, результатом стала праця «Проказа (Lepta arabum) на юге России».
• Автор книги «Чума» та низки інших праць з патологічної анатомії та інфекційних хвороб.

У фонді ННМБУ зберігається автореферати дисертацій Мінха Г. М.:

Исследования, представленные для получения степени доктора медицины: К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях (1870).
Шифр зберігання: 616.000 М-624

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Мінха Г. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Патологическая анатомия (1885). Шифр зберігання: 616.091 М-624
2. Заразительна ли проказа (1891). Шифр зберігання: 616.93 М-624
3. История проказы в Терской области (1894). Шифр зберігання: 616.93 М-624
4. Чума в России (Вотлянская эпидемия 1878-79 г.) с планами и чертежами. Посмертное издание (1898). Шифр зберігання: 616.92 М-624

8 вересня – Всесвітній день фізичного терапевта (фахівця з фізичної реабілітації). Цей день дає можливість фахівцям даної сфери підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації в підтримці здоров’я та відновлення незалежності людей, які втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.

Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів (WCPT) у 1996 році. WCPT – всесвітня організація, що об’єднує майже сімсот тисяч професіоналів з фізичної реабілітації з 125 країн.

Емма Стокс, президентка Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів, зробила 28 лютого 2022 наступну заяву на підтримку України:

“Всесвітня конфедерація засмучена й обурена нападом Росії на Україну. Наші думки разом з нашими колегами з України та з усією світовою Спільнотою Фізіотерапевтів, зачеплених цими подіями. Ми будемо й надалі підтримувати наших колег і друзів з Української асоціації фізичної терапії і реабілітаційних працівників в Україні всіма можливими способами.”

Генрик Гальбан (1870 – 1933) невропатолог.

Освіта і стажування

• 1896 – закінчив медичний факультет Ягеллонського університету (Краків).
• 1897–1899 – удосконалювався в Берліні.
• 1901 – захистив дисертацію «Ueber juvenile Tabes, nebst Bemerkungen ueber symptomatische Migraene».

Професійна діяльність

• 1899–1903 – асистент кафедри неврології і психіатрії Віденського університету.
• 1903–1905 – доцент цієї ж кафедри, водночас науковий працівник кафедри анатомії і фізіології.
• 1905–1914 – завідувач кафедри неврології і психіатрії Львівського університету.
• 1914–1918 – директор Віденського військового шпиталю.
• 1918–1920 – санітарний інспектор польської армії.
• 1920–1933 – професор, завідувач кафедри неврології і психіатрії Львівського університету.

Академічні посади

• Декан медичного факультету (1915, 1916, 1921).
• Продекан (1922).
• Заступник проректора (1925).
• Ректор Львівського університету (1933).

Наукова та медична діяльність

Засновник Львівської наукової школи неврології та психіатрії.

Організував:

• амбулаторію (1905),
• відділення неврології (1924),
• клініку неврології (1930).
• На кафедрі створив гістологічну лабораторію, рентгенкабінет, відділення електро- та гідротерапії.

Дослідження:

• клінічна невропатологія,
• правець, спинна сухотка,
• тремтячий параліч, алкогольна полінейропатія,
• захворювання екстрапірамідної системи.
• Один із перших описав морфологічні зміни в мозку при прогресуючому паралічі та застосував гіпертермію для його лікування.

Громадська діяльність

• 1920 – організував і очолював комісію Сенату університету в справах молоді.
• 1930 – створив організацію «Здоровне опікування» (турбота про студентів), поширену згодом і за межі Польщі.
• Організував у Микуличині «Дім здоров’я» для студентів.
• Заснував у Львові кілька студентських гуртожитків.
• 1930 – запровадив обов’язкове медичне обстеження для вступників у вищі навчальні заклади.