Календар медицини

Караваєв Володимир Опанасович (1811–1892) – хірург, доктор медицини (1838), ординарний професор, один із засновників вітчизняної хірургії та офтальмології.

Освіта

1831 — закінчив медичний факультет Казанського університету.

Професійна діяльність

• 1831–1832 — ординатор військово-сухопутного госпіталю в Санкт-Петербурзі.
• 1832–1834 — позаштатний ординатор Маріїнської лікарні для бідних.
• 1834–1836 — удосконалювався з хірургії в клініках Німеччини.
• 1836–1838 — працював у хірургічній клініці Дерптського університету під керівництвом Миколи Пирогова.
• 1839–1840 — хірург Кронштадтського морського шпиталю.
• 1840–1841 — екстраординарний професор факультетської хірургічної клініки Університету св. Володимира.
• Від 1841 — ординарний професор факультетської хірургічної клініки Університету св. Володимира.
• Організатор і перший декан медичного факультету Університету св. Володимира.
• 1844 — організував першу в Російській імперії кафедру та клініку очних хвороб.
• Президент Товариства київських лікарів.
• Член Медичної ради, співзасновник Російського хірургічного товариства.
• Консультант із хірургії Київського військового шпиталю.
• Надавав безоплатну хірургічну допомогу в Олександрійській та Єврейській лікарнях Києва.

Основні напрями наукової діяльності

• травматичний флебіт;
• техніка ампутацій;
• ринопластика;
• хірургічне лікування косоокості;
• лікування катаракти;
• хірургія перикарда;
• офтальмологія;
• застосування ефірного наркозу та антисептики в хірургії.

Основні наукові й практичні здобутки

• Першим у світі виконав операцію шляхом проколу навколосерцевої сумки та розробив методику її проведення при випітних перикардитах.
• Один із перших в Україні виконував операції з видалення яєчників.
• Удосконалив і впровадив методику оперативного лікування катаракти.
• Розробив методики оперативного лікування «заячої губи» та косоокості.
• Удосконалив техніку ампутацій і пластичних операцій на носі.
• Одним із перших запровадив застосування ефірного наркозу та антисептиків у хірургічній практиці.

Науковий внесок

Володимир Опанасович Караваєв належить до найвидатніших представників української медичної науки XIX століття. Він був організатором медичної освіти в Києві, першим деканом медичного факультету Університету св. Володимира та засновником першої в Російській імперії кафедри очних хвороб. Його дослідження й практичні розробки у галузях загальної хірургії, офтальмології, пластичної хірургії та анестезіології суттєво вплинули на розвиток європейської медицини. Запропоновані ним новаторські оперативні методики та впровадження ефірного наркозу й антисептики стали важливими етапами становлення сучасної хірургії.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені В. О. Караваєвим:

• Атлас к сочинению оперативной хирургии (1886). Шифр зберігання: 61(081) К 21.
• Атлас к сочинению профессора В. А. Караваева “”Хирургическая факультетская клиника с 1844 по 1882 г.” (1884). Шифр зберігання: 61(084) К 21.
• Оперативная хирургия. Составлена по запискам (1885). Шифр зберігання: 617. 9 К 21.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, присвячені життю та діяльності В. О. Караваєву:

• Верхватський С. А. В. О. Караваєв (1976). Шифр зберігання: А-837.
• Михайлов С. С. В. А. Караваев (1954). Шифр зберігання: 61(09) М 69.
• Караваєв Володимир Опанасович : до 200-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Національна наукова медична бібліотека. – Київ, 2011. Шифр зберігання: 016:61(092) К 21.

Людмила Іванівна Воробйова (1941–2015) – онкогінеколог, доктор медичних наук (1993), професор (2001).

Освіта

1970 — закінчила Київський медичний інститут.

Професійна діяльність

• Від 1970 — працювала в Інституті онкології АМН України (м. Київ).
• Від 1992 — керівник відділення онкогінекології Інституту онкології АМН України.
• 1989–2005 — головний онкогінеколог Міністерства охорони здоров’я України.
• Від 1998 — президент Асоціації онкогінекологів України.

Основні напрями наукової діяльності

• онкогінекологія;
• комбіноване та комплексне лікування злоякісних новоутворень жіночої репродуктивної системи;
• ендолімфатична хіміотерапія;
• лімфотропна хіміотерапія;
• кріодеструкція в онкогінекології;
• лікування раку шийки матки та раку яєчників.

Основні наукові праці

• Онкогинекологическая гинекология (1983);
• Патогномоничные признаки цитопатогенного действия вирусов у больных лейкоплакией и краурозом вульвы (1997);
• Хіміотерапія раку яєчників (1998);
• Запальні пухлини маткових труб та суміжних органів малого таза, що виникли при застосуванні внутрішньоматкових засобів контрацепції (2002);
• Рак шейки матки (2003).

Науковий внесок

Людмила Іванівна Воробйова зробила вагомий внесок у розвиток української онкогінекології. Її наукові дослідження були спрямовані на вдосконалення методів діагностики та комплексного лікування злоякісних новоутворень жіночої репродуктивної системи. Вона розробила й упровадила сучасні підходи до комбінованого лікування онкогінекологічних хворих, зокрема із застосуванням ендолімфатичної та лімфотропної хіміотерапії, а також кріодеструкції. Як головний онкогінеколог МОЗ України та президент Асоціації онкогінекологів України сприяла розвитку спеціалізованої медичної допомоги, наукових досліджень і підготовці фахівців у галузі онкогінекології.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Л. І. Воробйової:

Шляхи підвищення ефективності лікування злоякісних новоутворень вульви (1993). Шифр зберігання: Р-40581.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно та у співавторстві Л. І. Воробйовою:

• Комплексное лечение рака вульвы (1992). Шифр зберігання: Б-71669.
• Комплексне органозберігаюче лікування цервікальних інтраепітеліальних неоплазій та початкового раку шийки матки у молодих пацієнток (2004). Шифр зберігання: Б-99335.
• Застосування неоад’ювантної поліхіміотерапії в комбінованому лікуванні хворих на рак шийки матки IIв стадії (2014). Шифр зберігання: Б-94571.

Бабійчук Любов Олександрівна (1956) – кріобіолог, морфолог, доктор біологічних наук (2003).

Освіта

1980 — закінчила Харківський університет.

Професійна діяльність

• Від 1980 — працює в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (м. Харків).
• Від 2003 — завідувач відділу кріоцитології та кількісної морфології Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.

Основні напрями наукової діяльності

• кріобіологія;
• кріомедицина;
• молекулярні механізми кріопошкодження клітин;
• механізми кріозахисту клітин;
• кріоконсервування клітин крові;
• кріобіологія гемопоетичних стовбурових клітин;
• кількісна морфологія.

Основні наукові досягнення

Обґрунтувала роль білків цитоскелета в механізмах температурно-осмотичної стабілізації клітин.
Розробила підходи до вдосконалення методів кріоконсервування еритроцитів і гемопоетичних стовбурових клітин.

Сприяла впровадженню сучасних технологій кріозбереження клітин для потреб експериментальної та клінічної медицини.

Основні наукові праці

Влияние полиэтиленоксида и сахарозы на содержание Са²⁺ и фосфорилирование белков спектрин-актинового комплекса эритроцитов при охлаждении и замораживании-отогреве (1995);

Новий метод кріоконсервування еритроцитів для клінічної практики (2000);

Оптимизация и преимущества безотмывочного метода криоконсервирования эритроцитов с ПЭО-1500 (2001);

Гемопоэтические стволовые клетки кордовой крови: новые методы выделения и криоконсервирования (2007).

Науковий внесок

Любов Олександрівна Бабійчук є відомою українською дослідницею у галузі кріобіології та кріомедицини. Її наукові праці присвячені вивченню молекулярних механізмів кріопошкодження і кріозахисту клітин, удосконаленню методів кріоконсервування клітин крові та гемопоетичних стовбурових клітин. Важливим внеском дослідниці стало обґрунтування ролі білків цитоскелета у процесах температурно-осмотичної стабілізації клітин, що сприяло розвитку сучасних технологій біозбереження та їх практичного застосування в біології й медицині.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Бабійчук Л. О.:

• Влияние охлаждения на структуру и осмотические свойства эритроцитов человека: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. биол. наук (1985). Шифр зберігання: Р-30716
• Механізми температурно-осмотичної стабілізації еритроцитів при охолодженні й заморожуванні у присутності непроникаючого кріопротектора: автореф. дис…д-ра біол. наук (2002). Шифр зберігання: Р-47383

Соколова Лариса Іванівна (1956) – невропатолог, доктор медичних наук (1998), професор.

Освіта

• 1973–1976 — навчалася у Харківському медичному інституті.
• 1976–1979 — завершила навчання в Київському медичному інституті.

Професійна діяльність

• Від 1984 — працювала на кафедрі нервових хвороб Київського медичного інституту (нині — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця).
• 1984–1995 — асистент кафедри нервових хвороб.
• 1995–2005 — доцент кафедри.
• 2005–2007 — професор кафедри.
• Від 2007 — завідувач кафедри нервових хвороб.

Основні напрями наукової діяльності

• діагностика та лікування розсіяного склерозу;
• демієлінізуючі захворювання нервової системи;
• вірусні ураження нервової системи;
• якість життя хворих із демієлінізуючими та судинними захворюваннями нервової системи;
• імунологічні механізми розвитку розсіяного склерозу;
• роль герпесвірусної інфекції у прогресуванні демієлінізуючих процесів;
• наслідки ішемічного інсульту та реабілітація хворих.

Основні наукові праці

• Диагностические возможности исследования зрительных и соматосенсорных потенциалов, вызванных при рассеянном склерозе (1983);
• Ліпопероксидація у хворих на розсіяний склероз (1997);
• Дифференцированное лечение больных рассеянным склерозом (1998);
• Состояние нейроспецифического иммунитета у больных рассеянным склерозом (1998);
• Демієлінізуючі захворювання нервової системи (2001);
• Применение антигормонотоксических препаратов в лечении рассеянного склероза (2004);
• Показники цитотоксичності у хворих на розсіяний енцефаломієліт з герпесвірусною персистенцією (2004);
• Взаємозв’язок ступеня функціональних порушень, рівня залежності у повсякденній активності та якості життя хворих через 3 місяці після перенесеного ішемічного інсульту (2010).

Науковий внесок

Лариса Іванівна Соколова є відомою українською фахівчинею в галузі неврології. Її наукові дослідження присвячені проблемам діагностики, патогенезу та лікування розсіяного склерозу, демієлінізуючих і судинних захворювань нервової системи. Вона встановила взаємозв’язок між активацією демієлінізуючого процесу, прогресуванням неврологічного дефіциту та реактивацією герпесвірусної інфекції у хворих на розсіяний склероз. Наукові праці дослідниці сприяли вдосконаленню підходів до діагностики, лікування та оцінки якості життя пацієнтів із неврологічними захворюваннями.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Соколової Л. І.:

• Клініко-патогенетична характеристика розсіяного склерозу, сучасні підходи до діагностики та лікування: автореф. дис…. д-ра мед. наук (1998). Шифр зберігання: Р-43896
• Функциональное состояние зрительного и соматосенсорного анализаторов больных рассеянным склерозом (клинико-электрофизиологическое исследование): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук (1984). Шифр зберігання: Р-29643

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• Методи обстеження неврологічного хворого : навчальний посібник (2020). Шифр зберігання: Б-99386
  Нервові хвороби : підручник (2001). Шифр зберігання: Б-97162
• Неврологія з нейростоматологією : навчальний посібник (2018). Шифр зберігання: Б-98095
• Неврологія : національний підручник для студентів мед. закладів (2020). Шифр зберігання: В-10080

Бернштейн Олександр Борисович (1876 – 1934) – терапевт, доктор медичних наук, професор.

Професійна діяльність

• 1921–1934 — організатор і перший завідувач кафедри терапії 1-го Київського інституту вдосконалення лікарів.
• 1922–1938 — директор 1-го Київського інституту вдосконалення лікарів.
• 1935 — 1-му Київському інституту вдосконалення лікарів присвоєно ім’я Олександра Борисовича Бернштейна.

Основний напрям наукової діяльності

серцево-судинна патологія.

Основні наукові праці

О производящих причинах специфических болезней (1871*);

До клініки вісцерального сифілісу (1930).

Науковий внесок

Олександр Борисович Бернштейн належить до числа організаторів післядипломної медичної освіти в Україні. Він заснував кафедру терапії та очолював 1-й Київський інститут удосконалення лікарів, зробивши вагомий внесок у підготовку лікарських кадрів. Основні наукові дослідження були присвячені проблемам серцево-судинної патології та питанням внутрішньої медицини.

Шамрай Євген Федорович – біохімік, доктор біологічних наук (1952), професор (1954), заслужений діяч науки УРСР.

Освіта

1933–1938 — навчався на біохімічному відділенні біологічного факультету Київського університету.

Професійна діяльність

• 1938–1941 — асистент кафедри біохімії Київського медичного інституту.
• 1941–1946 — лаборант 339-го медико-санітарного батальйону; секретар Бородянського підпільного райкому КП(б)У; комісар партизанського загону.
• 1943–1946 — секретар Броварського райкому КП(б)У та голова Баришівського районного виконавчого комітету.
• 1946–1948 — асистент кафедри біохімії Київського медичного інституту.
• 1948–1954 — завідувач кафедри біохімії Станіславського медичного інституту.
• 1954–1976 — завідувач кафедри біохімії Київського медичного інституту.
• 1954–1957 — декан лікувального факультету Київського медичного інституту.
• 1955–1956 — виконувач обов’язків ректора Київського медичного інституту.
• Від 1959 (за сумісництвом) — керівник лабораторії з пошуку та вивчення нових протизаплідних засобів Українського науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства.

Основні напрями наукової діяльності

• біохімія вітамінів;
• хімічна та функціональна взаємодія вітамінних і коферментних препаратів;
• клінічна біохімія;
• біохімічні основи фармакології;
• розроблення нових протизаплідних засобів.

Основні наукові праці

• К проблеме взаимодействия витаминов С и Р. Галаскорбин, его химические, бактериологические и терапевтические свойства (1962);
• Практикум з органічної та біологічної хімії (1967);
• Клиническая биохимия (1970).

Науковий внесок

Євген Федорович Шамрай зробив вагомий внесок у розвиток української біохімії та медичної освіти. Його наукові дослідження були присвячені вивченню хімічної та функціональної взаємодії вітамінів і коферментів, що сприяло розвитку клінічної біохімії та фармакології. Значну увагу приділяв підготовці медичних кадрів, розвитку біохімічної науки та впровадженню результатів досліджень у практичну медицину. Під його керівництвом здійснювалися дослідження зі створення нових протизаплідних засобів, а навчальні видання з органічної та біологічної хімії тривалий час використовувалися у підготовці студентів медичних закладів вищої освіти.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Шамрай Є. Ф.:

Химическое взаимодействие и биологическая взаимосвязь аскорбиновой кислоты и некоторых полифенолов: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук (1952). Шифр зберігання: 612.015.6 Ш-196

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Шамрай Є. Ф., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• К проблеме взаимодействия витаминов С и Р. Галаскорбин, его химические, биологические и терапевтические свойства: збірник наукових праць (1962). Шифр зберігання: 612.015.6 К-115
  Молодість на все життя (1965). Шифр зберігання: 612 Ш-196
• Клінічна біохімія : посібник для студентів медичних інститутів (1966). Шифр зберігання: 612.015 Ш-196
• Практикум з органічної та біологічної хімії : посібник для студентів медичних вузів УРСР (1967). Шифр зберігання: 547 П-691
• Некоторые показатели биологической активности полифенолов растений // У: Фенольные соединения и их биологические функции (1968). Шифр зберігання: 547 Ф-423
• Рекомендации к применению галаскорбина при лучевой терапии онкологических больных (1968). Шифр зберігання: Б-2898
• Влияние галаскорбина на дыхание и окислительное фосфорилирование митохондрий печени животных с индуцированными опухолями // Вопросы онкологии. 1969; 15(7). Шифр зберігання: періодичні видання (1969)
• Влияние галаскорбина на антитоксическую функцию печени больных со злокачественными новообразованиями желудочно-кишечного тракта // У: Вопросы профилактики, диагностики и лечения заболеваний органов пищеварения (1969). Шифр зберігання: 1969 В-748
• Витамины в эксперименте и клинике: збірник. Випуск 2 (1970). Шифр зберігання: 1970 В50
• Влияние галаскорбина на энергетический обмен митохондрий печени и селезенки животных при действии проникающей радиации // У: Экспериментальная и клиническая радиология. Вып.8 (1972). Шифр зберігання: Б-4575
• Дыхание и окислительное фосфорилирование в митохондриях печени при остром отравлении тетрахлорметаном // У: Клеточное дыхание в норме и в условиях гипоксии (1973). Шифр зберігання: Б-8400