Календар медицини

Бернштейн Олександр Борисович (1876 – 1934) – терапевт, доктор медичних наук, професор.

Професійна діяльність

• 1921–1934 — організатор і перший завідувач кафедри терапії 1-го Київського інституту вдосконалення лікарів.
• 1922–1938 — директор 1-го Київського інституту вдосконалення лікарів.
• 1935 — 1-му Київському інституту вдосконалення лікарів присвоєно ім’я Олександра Борисовича Бернштейна.

Основний напрям наукової діяльності

серцево-судинна патологія.

Основні наукові праці

О производящих причинах специфических болезней (1871*);

До клініки вісцерального сифілісу (1930).

Науковий внесок

Олександр Борисович Бернштейн належить до числа організаторів післядипломної медичної освіти в Україні. Він заснував кафедру терапії та очолював 1-й Київський інститут удосконалення лікарів, зробивши вагомий внесок у підготовку лікарських кадрів. Основні наукові дослідження були присвячені проблемам серцево-судинної патології та питанням внутрішньої медицини.

Шамрай Євген Федорович – біохімік, доктор біологічних наук (1952), професор (1954), заслужений діяч науки УРСР.

Освіта

1933–1938 — навчався на біохімічному відділенні біологічного факультету Київського університету.

Професійна діяльність

• 1938–1941 — асистент кафедри біохімії Київського медичного інституту.
• 1941–1946 — лаборант 339-го медико-санітарного батальйону; секретар Бородянського підпільного райкому КП(б)У; комісар партизанського загону.
• 1943–1946 — секретар Броварського райкому КП(б)У та голова Баришівського районного виконавчого комітету.
• 1946–1948 — асистент кафедри біохімії Київського медичного інституту.
• 1948–1954 — завідувач кафедри біохімії Станіславського медичного інституту.
• 1954–1976 — завідувач кафедри біохімії Київського медичного інституту.
• 1954–1957 — декан лікувального факультету Київського медичного інституту.
• 1955–1956 — виконувач обов’язків ректора Київського медичного інституту.
• Від 1959 (за сумісництвом) — керівник лабораторії з пошуку та вивчення нових протизаплідних засобів Українського науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства.

Основні напрями наукової діяльності

• біохімія вітамінів;
• хімічна та функціональна взаємодія вітамінних і коферментних препаратів;
• клінічна біохімія;
• біохімічні основи фармакології;
• розроблення нових протизаплідних засобів.

Основні наукові праці

• К проблеме взаимодействия витаминов С и Р. Галаскорбин, его химические, бактериологические и терапевтические свойства (1962);
• Практикум з органічної та біологічної хімії (1967);
• Клиническая биохимия (1970).

Науковий внесок

Євген Федорович Шамрай зробив вагомий внесок у розвиток української біохімії та медичної освіти. Його наукові дослідження були присвячені вивченню хімічної та функціональної взаємодії вітамінів і коферментів, що сприяло розвитку клінічної біохімії та фармакології. Значну увагу приділяв підготовці медичних кадрів, розвитку біохімічної науки та впровадженню результатів досліджень у практичну медицину. Під його керівництвом здійснювалися дослідження зі створення нових протизаплідних засобів, а навчальні видання з органічної та біологічної хімії тривалий час використовувалися у підготовці студентів медичних закладів вищої освіти.

Воробйов Володимир Петрович (1876–1937) – анатом, доктор медичних наук (1908), професор (1916), академік АН УРСР (1934), заслужений професор СРСР (1924). Основоположник української наукової школи анатомів.

Освіта

1903 — закінчив медичний факультет Харківського університету.

Професійна діяльність

Від 1903 — працював у Харківському університеті (згодом — Харківський медичний інститут).

1904–1913 — викладав анатомію в навчальних закладах Харкова.

1917–1937 (з перервою) — завідувач кафедри нормальної анатомії Харківського медичного інституту.

1920–1921 — засновник і завідувач кафедри анатомії Медичної академії в Софії (Болгарія).

Один із засновників і науковий керівник Українського інституту експериментальної медицини (м. Харків).

Організатор Музею становлення людини при кафедрі анатомії Харківського медичного інституту — єдиного на той час у світі музею такого профілю.

Основні напрями наукової діяльності

• функціональна анатомія;
• анатомія нервової системи;
• морфологія людини;
• стереоморфологія;
• макромікроскопічні методи дослідження;
• морфогенез;
• методи анатомічного бальзамування;
• методика викладання анатомії.

Основні наукові досягнення

Відкрив закономірності структурної організації нервової системи.

Розвинув учення про цілісність організму.

Дослідив вплив функціональної діяльності організму та праці на процеси морфогенезу.

Розробив макромікроскопічний метод дослідження тканин людини.

Склав карту вегетативних нервових вузлів і сплетінь внутрішніх органів.

Запропонував метод вшитих електродів для дослідження периферичної нервової системи в умовах хронічного експерименту.

Створив оригінальний метод бальзамування.

Заснував наукові напрями функціональної анатомії та стереоморфології.

Організував Музей становлення людини при Харківському медичному інституті.

Основні наукові праці

• К топографии нервных стволов и узлов сердца человека (1917);
• О негативной окраске нервной системы (1917);
• О нервах сердца у человека (1923);
• Methodik der Untersuchungen von Nervenelementen des makro- und makromikroskopischen Gebiets (1925);
• Анатомія людини: Підручник і атлас: У 3 т. Т. 1. Апарат опори та руху (1934);
• Краткий учебник анатомии: У 2 т. (1935–1936);
• Короткий підручник анатомії людини: У 2 т. (1936–1938);
• Новое в методике преподавания анатомии (1937);
• Избранные труды (1958).

Науковий внесок

Володимир Петрович Воробйов є одним із найвидатніших українських анатомів XX століття та засновником української наукової школи анатомів. Його фундаментальні дослідження нервової системи, функціональної анатомії та морфології людини суттєво вплинули на розвиток медичної науки. Він розробив нові методи анатомічних досліджень, започаткував функціональну анатомію і стереоморфологію, створив оригінальну методику бальзамування та зробив значний внесок у вдосконалення викладання анатомії. Його підручники й атласи стали класичними виданнями для кількох поколінь лікарів і студентів медичних закладів.

У 2010 році на сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було вирішено встановити та відзначати щорічно 28-го липня Всесвітній день боротьби з гепатитом.

Всесвітній Альянс боротьби з гепатитом за підтримки ВООЗ щорічно 28 липня проводить заходи з популяризації знань про вірусні гепатити для профілактики нових заражень серед населення.

Мета цих заходів – підвищення обізнаності світової громадськості про симптоми, методи діагностики, профілактики та лікування гепатитів, особливо групи В і С, а також привернення уваги урядів і неурядових організацій до необхідності надання підтримки людям, які живуть з гепатитом В і С.

Статистика невблаганна – в середньому кожна дванадцята людина у світі є носієм вірусу гепатиту В або C. Ця статистика перевищує показники ВІЛ-інфікованих або хворих на рак, проте рівень обізнаності людей про гепатит вкрай низький. Вірусні гепатити – це група дуже розповсюджених небезпечних захворювань, що вражають печінку людини. Захворювання починається поступово, перебігає без симптомів і не проявляється тривалий час, тому гепатит ще називають “ласкавий вбивця”. Саме гепатит є основною причиною цирозу та раку печінки.

Стратегію з гепатиту було розроблено вперше в історії та в ній встановлені глобальні цілі боротьби проти вірусного гепатиту. Зокрема, до 2020 року пропонується знизити кількість нових випадків захворювання гепатитом В і С на 30 %, скоротити смертність на 10 %. Стратегія спирається на такі ключові підходи, як розширення програм вакцинації від гепатиту А і В; запобігання передачі гепатиту В від матері до дитини; підвищення безпеки ін’єкцій, крові та хірургічних втручань; зниження шкоди  для уживачів ін’єкційних наркотиків; розширення доступу до лікування гепатиту В і С.

Лікування гострих вірусних гепатитів у місті Києві здійснюють інфекційні відділення міських клінічних лікарень. Кваліфіковану медичну допомогу хворим на хронічні вірусні гепатити в Києві надає гепатологічний центр на базі Київської міської клінічної лікарні № 15 та  інфекційне відділення для хворих на вірусний гепатит Київської міської клінічної лікарні № 5.

Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.

Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.

Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.

Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.

Це міжнародний день, що був запропонований організацією “Лікарі світу за запобігання ядерній загрозі”. Він відзначається в річницю дня бомбардування японського міста Хіросіми 6 серпня 1945 р.

Цей день у певному сенсі є символічним і слугує для нагадування про цю людську трагедію, про роль лікарів у боротьбі за мир і в запобіганні війни загалом. Організація відзначає цей день своєю повсякденною роботою.

Ця організація виникла в 1980 р. у Франції в результаті відокремлення від іншої відомої міжнародної організації “Лікарі без кордонів”. Відтоді великі відділення “Лікарів світу” з’явилися в дванадцяти країнах.

У всьому світі регулярно здійснюються терористичні акти та насильство, внаслідок чого багато невинних людей стають інвалідами на все життя. При цьому від лікарів вимагається не тільки уміння надати правильну медичну допомогу, але й довготерпіння, гуманність, любов до пацієнта. Адже часом добре слово та розуміння можуть бути ціннішими за будь-які ліки.