Календар медицини

Бурлай Валентин Григорович (1946–?) — педіатр, доктор медичних наук, професор, науковець і викладач, який зробив вагомий внесок у розвиток педіатрії, дитячої кардіології, нефрології та вегетології.

Освіта та професійна діяльність

Валентин Григорович Бурлай народився 1946 року.

• У 1974 році закінчив Київський медичний інститут, де розпочав свою професійну та науково-педагогічну діяльність. У різні роки працював на посадах асистента та доцента кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
• У 1991–2001 роках — доцент кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
• Від 2001 року — професор кафедри педіатрії.
• Від 2003 року — професор кафедри педіатрії № 4.

Паралельно з роботою в Національному медичному університеті Валентин Григорович Бурлай продовжував викладацьку діяльність у Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини:

• від 1994 року — завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб;
• від 2001 року — професор кафедри педіатрії.

Науковий ступінь та звання

Валентин Григорович Бурлай — доктор медичних наук (2001), професор (2003).

Його професійна та наукова діяльність була пов’язана з дослідженням актуальних питань здоров’я дітей, діагностики та лікування захворювань серцево-судинної, нервової та сечовидільної систем.

Напрями наукових досліджень

Основними напрямами наукової діяльності професора Валентина Бурлая були:

• дитяча вегетологія та вегетативні дисфункції;
• дитяча кардіологія;
• дитяча нефрологія;
• дослідження функціонального стану серцево-судинної системи у дітей;
• вивчення стану здоров’я дітей, які проживають в умовах екологічного забруднення;
• медичні наслідки впливу радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
• особливості церебральної гемодинаміки у дітей із вегетативними дисфункціями.

Особливу увагу вчений приділяв проблемам вегетативних дисфункцій у дітей, їхньому впливу на різні системи організму та можливостям медикаментозної корекції.

Наукові праці

Серед наукових праць Валентина Бурлая:

• «Вміст кальцію, магнію в крові та функціональна здатність міокарда у дітей з кардитами» (1991).
• Дослідження присвячене вивченню ролі мінерального обміну та функціонального стану міокарда у дітей із кардитами.
• «Стан здоров’я дітей, мешканців великого міста, за даними поглибленого профілактичного огляду» (1993).

У роботі розглядаються результати комплексного оцінювання стану здоров’я дітей, які проживають у великому місті.

• «Кров’яний тиск у системі правий шлуночок–легенева артерія у дітей із захворюваннями серця» (1998).
• Праця присвячена особливостям гемодинаміки у дітей із серцево-судинною патологією.
• «Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей» (2000).
• У публікації висвітлено підходи до діагностики та лікування вегетативних дисфункцій у дитячому віці.
• «Особливості гіпофізарно-гонадної системи у дітей з вегетативними дисфункціями» (2000).
• Дослідження розглядає взаємозв’язок вегетативних порушень із функціонуванням гіпофізарно-гонадної системи.
• «Стан церебральної гемодинаміки у дітей з вегетативною дисфункцією і можливість її корекції інстеноном» (2001).

У роботі досліджено стан мозкового кровообігу у дітей із вегетативною дисфункцією та можливості його медикаментозної корекції.

Наукова та педагогічна спадщина

Багаторічна діяльність Валентина Григоровича Бурлая поєднувала лікарську практику, наукові дослідження та підготовку майбутніх лікарів.

Його дослідження охоплювали важливі для педіатрії питання — від функціональних порушень та захворювань серцево-судинної системи до впливу несприятливих факторів довкілля на здоров’я дітей.

75-річчя від дня народження професора Валентина Григоровича Бурлая — нагода згадати його професійний та науковий шлях і внесок у розвиток української педіатричної науки та медичної освіти.

Глобальна ініціатива відзначати World Lymphoma Awareness Day (WLAD) була запропонована у 2004 році Коаліцією з лікування лімфоми, що об’єднує пацієнтів із 41 країни. Мета заходів, які проводяться 15 вересня, підвищення обізнаності громадськості щодо симптом різних видів лімфом, необхідності ранньої діагностики та підвищення доступу до лікування.

Лімфома – це різновид злоякісних пухлин клітин імунної системи, що вражають лімфатичну систему – лімфатичні вузли (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок. Всі види лімфоми поділяють на два типи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (близько 80 видів).

У світі більше одного мільйона людей живе з цим діагнозом. Щодня патологію виявляють у близько тисячі пацієнтів. В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. людей. Лише у 6% наших пацієнтів пухлину виявляють на першій стадії. А кожен п’ятий хворий дізнається про свій діагноз, коли лімфома вже на ІІІ або ІV стадії. Разом із тим, лімфома – один із небагатьох видів раку, який успішно піддається лікуванню. Так лімфому Ходжкіна можна вилікувати у 85–95 % пацієнтів, а неходжкінського типу – на ранніх стадіях (в залежності від різновида) лікуються у 70 %. Тож важливим є поширення інформації про лімфоми і своєчасна діагностика захворювання.

Шевченко Олена Олександрівна (1956) — анатом, доктор медичних наук, професор (2005), фахівець у галузі морфології та анатомії людини.

Освіта

У 1979 році закінчила санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Професійна діяльність

Професійну діяльність розпочала на кафедрі нормальної анатомії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, де працювала:

• асистентом кафедри нормальної анатомії — 1982–1991;
  доцентом кафедри нормальної анатомії — 1991–1992.
• У 1992–1994 роках обіймала посаду завідувача кафедри нормальної анатомії, гістології та топографічної анатомії медичного факультету Сумського університету.
• У 1994–2003 роках працювала доцентом кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
• З 2003 року — професор кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, а також професор кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії цього університету.
• З 2006 року — завідувач кафедри анатомії та фізіології Національного університету фізичного виховання та спорту України.

Науковий ступінь і вчене звання

Доктор медичних наук — 1989 рік.
Професор — 2005 рік.

Наукова діяльність

Наукова діяльність Олени Олександрівни Шевченко пов’язана з дослідженнями в галузі анатомії та морфології людини, зокрема з вивченням особливостей розвитку мікроциркуляторного русла в процесі онтогенезу.

Основний напрям наукових досліджень

Структурні аспекти розвитку мікроциркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу.

72-а Всесвітня асамблея охорони здоров’я (2019 р.) визнала безпеку пацієнтів як одну з пріоритетних задач і головних принципів надання медичної допомоги. Кожен вид, форма і умови її надання супроводжуються певними ризиками. Навіть за умови правильного надання медичної допомоги не можна виключити ймовірність несприятливих реакцій. А от серед найбільш поширених помилок відмічають неправильну діагностику, призначення чи використання лікарських засобів та медичних виробів. Крім того, значної шкоди пацієнтам можуть заподіяти лікарняні інфекції, ускладнення після хірургічних операцій. Потенційно небезпечними практиками є ін’єкції та переливання крові (існує ризик передачі ВІЛ-інфекції, гепатиту В та С) тощо. За оцінками ВООЗ, щороку в лікарнях трапляється понад 134 млн потенційно небезпечних для життя і здоров’я людей випадків, що обумовлює близько 2,6 млн смертей. Водночас 80 % таких випадків можна запобігти.

Якість та безпека — ключові аспекти, що визначають рівень охорони здоров’я країни. На разі українські лікарі можуть мінімізувати ризики, базуючи свої рекомендації на сучасних міжнародних настановах. Це убезпечує від надмірного призначення ліків сумнівної ефективності чи застарілих способів лікування.

Дроботун Володимир Якович (1936–1993) – ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1981), професор (1983), фахівець у галузі ортопедії та травматології.

Освіта

У 1960 році закінчив Київський медичний інститут.

Професійна діяльність

• У 1960–1968 роках працював у Київському науково-дослідному інституті ортопедії, з 1964 року — старший науковий співробітник.
• З 1968 року працював в Українському медичному університеті (Київ).
• З 1982 року — професор кафедри ортопедії і травматології.
• З 1990 року — декан факультету підвищення кваліфікації викладачів.

Науковий ступінь і вчене звання

Доктор медичних наук — 1981 рік.
Професор — 1983 рік.
Наукова діяльність

Наукові дослідження Володимира Яковича Дроботуна були присвячені проблемам ортопедії та травматології.

Основні напрями наукових досліджень

• ушкодження опорно-рухового апарату;
• дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів;
• запальні захворювання суглобів;
• лікування переломів;
• лікування несправжніх суглобів і дефектів кісток;
• кісткова пластика в лікуванні деформуючого артрозу колінних суглобів.

Наукові праці

«Отдаленные результаты лечения ложных суставов и дефектов костей голени чрескостным компрессионно-дистракционным остеосинтезом» (1986).
«Костная пластика при хирургии деформирующего артроза коленных суставов» (1990).
«Консервативное лечение переломов диафиза плечевой кости» (1991).

Фармацевтична галузь є стратегічною. Вона не лише впливає на розвиток національної економіки, а й на соціальні і навіть політичні аспекти життя суспільства. На разі у фармації України працює близько 300 тисяч людей, тобто лише 0,15 % від загальної кількості зайнятих. Але вони створюють близько 1 % ВВП країни, забезпечуючи 24 млрд грн доданої вартості.

До фармацевтичних працівників відноситься широкий перелік спеціальностей. Передовсім це провізори і фармацевти, які виконують свої фахові обов’язки в аптеках, оптових складах, на виробництві та дистриб’юції лікарських засобів. До цієї професії належать працівники національної та територіальних Держлікслужб, лабораторій з контролю якості лікарських засобів, реєстрації ліків, фармацевтичні представники вітчизняних і зарубіжних фірм, науковці і освітяни, співробітники фахових фармацевтичних видань.

На знак визнання внеску працівників фармацевтичної галузі в охорону здоров’я населення Указом Президента України № 1128/99 від 07.09.1999 р. встановлено День фармацевтичного працівника. Професійне свято відзначається щорічно в третю суботу вересня.