Календар медицини

Фармацевтична галузь є стратегічною. Вона не лише впливає на розвиток національної економіки, а й на соціальні і навіть політичні аспекти життя суспільства. На разі у фармації України працює близько 300 тисяч людей, тобто лише 0,15 % від загальної кількості зайнятих. Але вони створюють близько 1 % ВВП країни, забезпечуючи 24 млрд грн доданої вартості.

До фармацевтичних працівників відноситься широкий перелік спеціальностей. Передовсім це провізори і фармацевти, які виконують свої фахові обов’язки в аптеках, оптових складах, на виробництві та дистриб’юції лікарських засобів. До цієї професії належать працівники національної та територіальних Держлікслужб, лабораторій з контролю якості лікарських засобів, реєстрації ліків, фармацевтичні представники вітчизняних і зарубіжних фірм, науковці і освітяни, співробітники фахових фармацевтичних видань.

На знак визнання внеску працівників фармацевтичної галузі в охорону здоров’я населення Указом Президента України № 1128/99 від 07.09.1999 р. встановлено День фармацевтичного працівника. Професійне свято відзначається щорічно в третю суботу вересня.

Ініціатива заснування цього дня належить організаціям, які вивчають причини виникнення хвороби задля сповільнення її розвитку. Глобальна проблема полягає в тому, що двоє з трьох людей у всьому світі мало або зовсім не розуміють проблеми пацієнтів із хворобою Альцгеймера та пов’язану з нею деменцію. Відсутність інформації призводить до стигматизації симптомів.Вперше кампанію із поширення інформації про цю патологію було проведено у 1994 році.

Хвороба Альцгеймера – нейродегенеративне захворювання, клінічні ознаки якого вперше були описані у 1906 році Алоїсом Альцгеймером. На разі не відомо, що спричиняє захворювання. Ліків для радикальної боротьби із ним не знайдено, доступні лише методи, які частково можуть скоригувати стан хворого, сповільнити прогресування деменції та пом’якшити симптоми.

На сьогоднішній день деменцію діагностують у майже 50 млн людей у світі. Кожні три секунди фіксують новий випадок захворювання на вказану патологію. За прогнозами фахівців, якщо ефективні стратегії зменшення ризиків не будуть реалізовані на світовому рівні, то до 2050 року кількість пацієнтів із деменцією сягатиме близько 152 млн. Крім того, витрати, асоційовані з деменцією, визначають на рівні трильйона доларів США, що перевищує ринкову вартість таких компаній як Apple і Microsoft.

11 ознак хвороби Альцгеймера :

• Дезорієнтація в часі та просторі;
• Труднощі із виконанням повсякденних справ;
• Повторення одних і тих самих питань, постійне уточнення відомої інформації;
• Проблеми із веденням діалогу, порушення мовлення;
• Проблеми із запам’ятовуванням, зокрема розташуванням речей;
• Проблеми із рахуванням, веденням розрахунків;
• Зміна настрою та поведінки;
• Проблеми із здатністю мислити раціонально та ухвалювати рішення;
• Порушення зорових відчуттів (проблема із розрізненням кольорів та контрастністю, сприйманням простору);
• Проблеми з читанням та керуванням автомобілем;
• Припинення трудової та соціальної активності.

Храпач Василь Васильович (1961) — хірург, доктор медичних наук (2007), професор (2011), фахівець у галузі пластичної та реконструктивної хірургії.

Освіта

У 1986 році закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Професійна діяльність

У 1986–1994 роках працював хірургом у Київській обласній клінічній лікарні, Київських міських клінічних лікарнях №23 та №10.

У 1994–1998 роках — асистент кафедри загальної хірургії №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

У 1998–2002 роках — асистент кафедри хірургії №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

У 2002–2008 роках — доцент кафедри хірургії №4.

З 2008 року — професор кафедри хірургії №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Науковий ступінь і вчене звання

• Доктор медичних наук — 2007 рік.
• Професор — 2011 рік.
• Професійна діяльність

Василь Васильович Храпач — експерт МОЗ України з питань пластичної хірургії.

Основні напрями науково-практичної діяльності

• пластична хірургія;
• реконструктивна хірургія.

Артемчук Анатолій Пилипович (1946) – нарколог, психіатр, психотерапевт, доктор медичних наук (2005), фахівець у галузі наркології та психотерапії.

Освіта

У 1970 році закінчив лікувальний факультет Чернівецького державного медичного інституту.

Професійна діяльність

Працював головним науковим співробітником відділу клінічної та соціальної наркології Інституту неврології, психіатрії та наркології НАМН України.

Генеральний директор ТОВ «Клініка доктора Артемчука».

Науковий ступінь

• Доктор медичних наук — 2005 рік.

Основні напрями науково-практичної діяльності

Науково-практична діяльність Анатолія Пилиповича Артемчука охоплює широкий спектр питань наркології, психіатрії та психотерапії.

Дослідження та профілактика залежностей

• екологічні аспекти адитивних розладів;
• коморбідність;
• епідеміологія, етіологія та патогенез залежностей;
• підлітково-юнацькі форми алкогольної залежності;
• лікування та профілактика алкогольної залежності;
• лікування та профілактика нікотинової залежності;
• лікування та профілактика наркотичної залежності.
• Інші розлади та психотерапевтичні методи
  надлишкова вага;
• ігроманія;
• енурез;
• заїкування;
• застосування методу стрес-психотерапії О. Р. Довженка.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 466 млн людей у світі мають порушення слуху, з них близько 70 млн – глухі. Разом вони використовують понад 300 різних жестових мов. В Україні на сьогодні приблизно 2 млн громадян мають порушення слуху, щонайменше 233 тис. осіб з них володіють жестовою мовою.

Міжнародний день жестових мов встановлено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН. У Конвенції про права людей із інвалідністю зазначається, що ранній доступ до мови жестів забезпечує реалізацію прав людей із вадами слуху, зокрема на якісну освіту, та є життєво важливим для її розвитку. Також ООН визнає важливість збереження жестових мов як частини мовного та культурного розмаїття.

Національна жестова мова закріплена на конституційному рівні в Австрії, Іспанії, Португалії, Словенії, Фінляндії та Чехії. Кожна країна має власну національну жестову мову, а деякі навіть більше, ніж одну. Американська жестова мова, британська, французька, німецька, російська, українська — всі вони існують окремо. Українська жестова мова має власну лексико-граматичну структуру та історію.

Кречковський Євген Олександрович (1921-1999) – лікар-гігієніст, доктор медичних наук, фахівець у галузі гігієни праці та експериментальної токсикології.

Освіта та професійний шлях

Євген Олександрович Кречковський народився 24 вересня 1921 року в селі Турчинівка, нині Чуднівського району Житомирської області.

Брав участь у Другій світовій війні, був відзначений бойовими нагородами.

У 1959 році закінчив Львівський медичний інститут.

Значна частина професійної діяльності Євгена Олександровича була пов’язана з Київським медичним інститутом. У 1967–1986 роках він очолював центральну науково-дослідну лабораторію інституту.

У 1980 році здобув науковий ступінь доктора медичних наук.

Наукова діяльність

Наукові дослідження Євгена Кречковського були присвячені питанням гігієни праці та експериментальної токсикології.

Він вивчав умови праці та вплив виробничих факторів на здоров’я працівників підприємств текстильної промисловості та сільського господарства.

Окремий напрям його досліджень був пов’язаний із застосуванням методів експериментальної токсикології та лабораторних досліджень у гігієні.

Науковий доробок

Євген Олександрович Кречковський є автором і співавтором наукових праць з питань гігієни, санітарно-протиепідемічної роботи та експериментальної токсикології.

Серед основних праць:

• «Санітарно-протиепідемічна робота на сільському фельдшерсько-акушерському пункті» — Київ, 1971;
• «Санитарно-гигиеническое обеспечение хирургических отделений больниц» — Київ, 1981;
• «Газохроматографическое определение летучих компонентов разбавителей эпоксидных смол» — 1986;
• «Организация санитарно-противоэпидемической работы на селе» — Київ, 1993.

Усі зазначені праці — у співавторстві.

Крім того, Євген Кречковський був автором розділу у виданні «Руководство к практическим занятиям по гигиене труда» (Київ, 1986).

Професійна спадщина

Професійна діяльність Євгена Олександровича Кречковського була пов’язана з розвитком гігієни праці, санітарно-протиепідемічної роботи та експериментальної токсикології.

Багаторічна робота у центральній науково-дослідній лабораторії Київського медичного інституту поєднувалася з науковими дослідженнями, спрямованими на вивчення впливу виробничих факторів на здоров’я людини та вдосконалення гігієнічних підходів у медицині.

Євген Олександрович Кречковський помер 19 травня 1999 року в Києві.