30 грудня 1616 року вийшла перша друкована книга, видана у Києві
Українське друкарство бере свій початок від 1574 року, коли знаменитий Іван Федоров (Федорович) видав у Львові перший східнослов’янський “Буквар”.
Часослов, або молитвослов — це збірка молитов для щоденних церковних богослужінь. Така книга призначалась для священників, читців та співаків. Відомі видання молитвословів кирилицею, які виходили у Кракові (1491), Львові (1609) та Острозі (1612).
У Києві стараннями архімандрита Єлисея Плетенецького у 1615 році почала діяти друкарня при Києво-Печерській лаврі. А вже через рік вийшла перша книга — «Часослов». На жаль, до сьогодні не зберіглась титульна сторінка видання, тож невідома його точна назва. Передмову до книги писали сам архімандрит Єлисей та очільник друкарні Захарій Копистенський.
У свій час це була головна книга для священнослужителів. Виданий накладом у 100 примірників, що для того часу було надзвичайним, «Часослов» використовували у якості підручника. Крім текстів із Біблії та Псалтиря, він містив історичні свідчення про Антонія і Феодосія Печерського, княгиню Ольгу, князів Володимира, Бориса та Гліба, митрополитів київських Петра і Олексія.
“Часослов” – пам’ятка історії і культури ХVII ст. Завдяки їй ми маємо уявлення про українську мову того часу, зокрема, про релігійний стиль.
У оформленні книги дуже чітко відстежується зв’язок української культури із загальними європейським тенденціями. Автор гравюр — Павло Беринда — зробив заставки у «Часослові» світського характеру в стилі Ренесансу з використанням зображень сирен, грифів, амурів, а ініціали (заголовні літери) прикрасив зображеннями дітей, міфічних птахів і тварин, рослинними орнаментами.
Примірник «Часослова», як і багато інших українських пам’яток, зберігається у фондах Російської державної бібліотеки у Москві. На сьогодні існування інших примірників книги невідомі.
Фотографію взято з відкритих джерел