Династія Калюжних

«Нехай шелестять сторінки
медичної книги в зацікавлених руках!..»
Лідія Калюжна

Найкраща нагорода для лікаря – посмішка здорового пацієнта. Таких посмішок протягом своєї багаторічної професійної діяльності Лідія Денисівна Калюжна бачила багато!

Лідія Денисівна Калюжна – відома, талановита науковиця, видатна дослідниця та клініцистка, педагогиня, фахівчиня з дерматовенерології, високо інтелігентна людина, напрочуд скромна, красива, стильна жінка – такими словами про Лідію Денисівну може сказати кожен з її численних учнів, колег та пацієнтів. Лідія Калюжна – заслужена діячка науки та техніки України, докторка медичних наук, професорка кафедри дерматовенерології НУОЗ імені П.Л. Шупика. Учениця професорів Ксенії Онисимівни Калантаєвської і Наума Марковича Левковського.

Калюжна Лідія Денисівна народилася в сім’ї відомого українського вченого-гігієніста, члена-кореспондента АМН СРСР Дениса Миколайовича Калюжного. Протягом кількох років поспіль Денис Миколайович очолював Інститут комунальної гігієни, зробивши значний внесок у стратегічні напрями та розвиток установи. Доля відкрила перед Денисом Калюжним, у часи другої світової війни, ще й небачені обрії рятівника просторів Європи від спалаху інфекційних епідемій. Мама, Олександра Павлівна Залогіна, була економісткою за освітою, неймовірно красивою, інтелігентною жінкою, бездоганно моральною людиною з широкими культурними інтересами. Для Дениса Миколайовича Олександра Павлівна була зіркою. Маленька Ліда зростала в інтелектуальній сім’ї, де панували любов, ніжність і повага.

Лідія Денисівна з дитинства захоплювалася малюванням і бачила в цьому своє покликання, тому, закінчивши школу із золотою медаллю, мріяла стати архітектором. Батьки скептично ставилися до її пристрасті, та не відмовляли від вибору. Проте батько, Денис Миколайович попросив одного відомого художника, з яким був знайомий, оцінити ескізи Лідії, з хвилюванням чекаючи його вердикту. Художник зауважив: здібності, безперечно, є, але не більше того… І тоді – Лідія здалася, проявивши інтерес до лікувальної роботи, подала документи до Київського медичного інституту. Навчання йшло успішно, додатково відвідувала гурток шкіряних захворювань.

Враховуючи здібності до малювання їй доручили випуск стінгазети курсу КМІ «Крокодил у халаті». Із завданням Лідія Калюжна справлялась охоче. Для проходження долікарської практики отримала направлення до шкіряного відділення міської лікарні. Саме тоді Лідія Калюжна вперше усвідомила, наскільки важкими бувають дерматологічні хвороби, скільки вони приносять страждань людині. У молодої лікарки прокинулося співчуття до таких хворих, співчуття до їхніх мук, прагнення осягнути причини виникнення хвороби, щоб правильніше діагностувати та лікувати пацієнтів. Мабуть це і була іскра її майбутнього професійного життя. Завдяки незрівнянному унікальному, дотепному, привабливому і водночас вимогливому педагогу Науму Марковичу Левковському. Наум Маркович надзвичайно цікаво вів заняття. На думку Лідії Денисівни, саме тому, досі триває її дерматологічний науковий марафон.

Династія КалюжнихУ цікавий період творчих пошуків і розвідок побачили світ десять монографій Лідії Калюжної, серед них: «Хвороби волосся», «Захворювання шкіри обличчя та червоної облямівки губ», «Захворювання придатків шкіри», «Захворювання шкіри у жінок», підручник «Дитяча дерматовенерологія», «Атлас захворювань шкіри у дітей», «Спадкові захворювання шкіри». Книги професорки Калюжної проілюстровані безліччю унікальних фотографій. Знімки зроблені власноруч Лідією Денисівною. Професорка впевнена, що сучасна апаратура, плюс використання комп’ютерного аналізу, інтерпретації даних – допоможуть досвідченому лікарю визначати варіанти патологій рідкісних і важких дерматозів у діагностиці та лікуванні. Педагогиня Калюжна Лідія Денисівна завжди з радістю ділиться своїм науковим та практичним досвідом. Підготувала не один десяток кандидатів та докторів наук, є автором понад 500 друкованих праць, в т. ч. монографії, підручник. Лідія Денисівна Калюжна однією з перших в Україні стала членкинею «Європейської Академії Дерматології та Венерології», певний час була головним дерматовенерологом МОЗ УРСР та України. Лідія Калюжна є членкинею Поважної ради Відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона».

Через всю сім’ю Калюжних проходить безперервна науково-творча лінія. Улюблена старша сестра Лідії Денисівни – Любов Денисівна, талановита вчена-мікробіологиня, відома в науці як видатна дослідниця використання антибіотиків у внутрішній медицині, кандидатка медичних наук, доцентка, керувала в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського одним із провідних мікробіологічних відділів, зосередившись на проблемах резистентності до антибіотиків та її подолання. Любов Денисівна учениця професора А.Б. Чорномордика. Її дві доньки, вже наслідуючи сімейну традицію, не шукали іншої долі, крім медицини. Старша, докторка медичних наук Ольга Володимирівна Бердник, очолює відділ популяційних досліджень в Інституті громадського здоров’я. Її сестра, Тетяна Володимирівна Голубчикова, – чудова педагогиня, читає курс гігієни у 1-му Медичному коледжі та в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця.

Династія КалюжнихНаукову естафету несе далі й син Лідії Калюжної, доктор біологічних наук Вадим Чумак. Однак, Вадим за освітою не медик, а фізик. Він вихованець радіофізичного факультету Університету імені Т.Г. Шевченка. Коли після катастрофи на ЧАЕС було створено Національний Центр радіаційної медицини (нині ННЦРМ), Вадима запросили туди І. Ліхтарьов та О. Романенко – адже фахівців цього профілю в Україні на той час катастрофічно не вистачало. Вадим Чумак очолює лабораторію дозиметричних досліджень у Національному науковому центрі радіаційної медицини. Низка його наукових положень висунута і реалізована вперше в Україні. Отже, галузь наукових інтересів сина Лідії Денисівни містить у собі фізику, радіологію, біологію та медицину. Вадим, як і вся родина, з великою повагою ставиться до подвигу, здійсненого його дідусем-Денисом Калюжним, в нацистському концтаборі Терезін, що розташовувався на території Чехії. Підполковник медичної служби, керівник армійської санітарної лабораторії, Д. Калюжний у травні 1945 року, великими науковими й організаційними зусиллями «врятував» тисячі бранців. Конаючий фашизм зібрав у колишньому концтаборі Терезин, намагаючись використати це вогнище інфекції, як свою останню бактеріологічну бомбу. Цивілізований Світ пам’ятає цей подвиг і прізвище українського вченого й лікаря, нагородженого за стратегічну мужність найвищою військовою відзнакою Чехословаччини, оточено в Празі повагою. За свій внесок у порятунок тисяч людей, охоплених кахексією та інфекційними епідеміями, Денис Миколайович Калюжний був удостоєний найвищої державної нагороди, яку йому вручив президент Чехословаччини Людвіг Свобода. Ще студентом, Вадим, під час практики в ЧССР, їздив до Терезина. За кілька років у цьому таборі смерті побувала і Лідія Денисівна з родиною.

Великою радістю для Лідії Денисівни є той факт, що її онука Анастасія продовжила лікарські магістралі родини, символізуючи наукові портрети славної династії, захистила кандидатську дисертацію з дерматовенерології. Лідія Денисівна вважає, що головне в дерматології – складності клінічної діагностики, яким слід вчитися все життя.

Династія КалюжнихВід покоління до покоління сім’я Калюжних прив’язана до осередку культури, науки, думки, основ медицини, які пропонує Національна наукова медична бібліотека України. З 1956 року Лідія Денисівна читачка і прихильниця медичної бібліотеки, поважає професійний, творчий і невтомний колектив. Знаменно, що в каталогах ННМБ України – картотека наукових робіт Калюжних постає різноманітно й вагомо. Професорка Калюжна щедро дарує до фондів бібліотеки свої наукові праці з дарчими написами та побажаннями. До сьогодні, Лідія Денисівна активна учасниця і шанована гостя наукових кворумів та соціокультурних заходів бібліотеки.

З глибокою повагою, колектив бібліотеки щиросердечно вітає шановну Лідію Денисівну зі Славним Ювілеєм! Бажаємо доброго здоров’я, благополуччя, життєвої енергії. Миру! Многіє літа! Безмежна Вам вдячність і низький уклін за любов і вірність своїй професії, за те, що присвятили життя медицині, за Вашу духовність, чуйність, благородство! Нехай Ваш досвід, знання та вміння завжди залишаються для нас прикладом і стимулом для праці і життя!

Як приклад відданого служіння медичній науці, фахівці бібліотеки цитують слова професорки Лідії Калюжної молодому поколінню лікарів, що відкривають нові наукові горизонти: «Як хочеться, щоб медична книга завжди була улюбленою і затребуваною. Нехай шелестять сторінки в зацікавлених руках»!

Публікації на цю тему

«Нехай шелестять сторінки медичної книги в зацікавлених руках!..» Лідія Калюжна

Найкраща нагорода для лікаря – посмішка здорового пацієнта. Таких посмішок протягом своєї багаторічної професійної діяльності Лідія Денисівна Калюжна бачила багато! Лідія Денисівна Калюжна - відома, талановита науковиця, видатна дослідниця та клініцистка, педагогиня, фахівчиня з дерматовенерології, високо інтелігентна людина, напрочуд скромна, красива, стильна жінка - такими словами про Лідію Денисівну може сказати кожен з її численних учнів, колег та пацієнтів. Лідія Калюжна - заслужена діячка науки та техніки України, докторка медичних наук, професорка кафедри дерматовенерології НУОЗ імені П.Л. Шупика. Учениця професорів Ксенії Онисимівни Калантаєвської і Наума Марковича Левковського. Калюжна Лідія Денисівна народилася в сім'ї відомого українського вченого-гігієніста, члена-кореспондента АМН СРСР Дениса Миколайовича Калюжного. Протягом кількох років поспіль Денис Миколайович очолював Інститут комунальної гігієни, зробивши значний внесок у стратегічні напрями та розвиток установи. Доля відкрила перед Денисом Калюжним, у часи другої світової війни, ще й небачені обрії рятівника просторів Європи від спалаху інфекційних епідемій. Мама, Олександра Павлівна Залогіна, була економісткою за освітою, неймовірно красивою, інтелігентною жінкою, бездоганно моральною людиною з широкими культурними інтересами. Для Дениса Миколайовича Олександра Павлівна була зіркою. Маленька Ліда зростала в інтелектуальній сім'ї, де панували любов, ніжність і повага. Лідія Денисівна з дитинства захоплювалася малюванням і бачила в цьому своє покликання, тому, закінчивши школу із золотою медаллю, мріяла стати архітектором. Батьки скептично ставилися до її пристрасті, та не відмовляли від вибору. Проте батько, Денис Миколайович попросив одного відомого художника, з яким був знайомий, оцінити ескізи Лідії, з хвилюванням чекаючи його вердикту. Художник зауважив: здібності, безперечно, є, але не більше того… І тоді – Лідія здалася, проявивши інтерес до лікувальної роботи, подала документи до Київського медичного інституту. Навчання йшло успішно, додатково відвідувала гурток шкіряних захворювань. Враховуючи здібності до малювання їй доручили випуск стінгазети курсу КМІ «Крокодил у халаті». Із завданням Лідія Калюжна справлялась охоче. Для проходження долікарської практики отримала направлення до шкіряного відділення міської лікарні. Саме тоді Лідія Калюжна вперше усвідомила, наскільки важкими бувають дерматологічні хвороби, скільки вони приносять страждань людині. У молодої лікарки прокинулося співчуття до таких хворих, співчуття до їхніх мук, прагнення осягнути причини виникнення хвороби, щоб правильніше діагностувати та лікувати пацієнтів. Мабуть це і була іскра її майбутнього професійного життя. Завдяки незрівнянному унікальному, дотепному, привабливому і водночас вимогливому педагогу Науму Марковичу Левковському. Наум Маркович надзвичайно цікаво вів заняття. На думку Лідії Денисівни, саме тому, досі триває її дерматологічний науковий марафон. У цікавий період творчих пошуків і розвідок побачили світ десять монографій Лідії Калюжної, серед них: «Хвороби волосся», «Захворювання шкіри обличчя та червоної облямівки губ», «Захворювання придатків шкіри», «Захворювання шкіри у жінок», підручник «Дитяча дерматовенерологія», «Атлас захворювань шкіри у дітей», «Спадкові захворювання шкіри». Книги професорки Калюжної проілюстровані безліччю унікальних фотографій. Знімки зроблені власноруч Лідією Денисівною. Професорка впевнена, що сучасна апаратура, плюс використання комп'ютерного аналізу, інтерпретації даних - допоможуть досвідченому лікарю визначати варіанти патологій рідкісних і важких дерматозів у діагностиці та лікуванні. Педагогиня Калюжна Лідія Денисівна завжди з радістю ділиться своїм науковим та практичним досвідом. Підготувала не один десяток кандидатів та докторів наук, є автором понад 500 друкованих праць, в т. ч. монографії, підручник. Лідія Денисівна Калюжна однією з перших в Україні стала членкинею «Європейської Академії Дерматології та Венерології», певний час була головним дерматовенерологом МОЗ УРСР та України. Лідія Калюжна є членкинею Поважної ради Відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона». Через всю сім'ю Калюжних проходить безперервна науково-творча лінія. Улюблена старша сестра Лідії Денисівни - Любов Денисівна, талановита вчена-мікробіологиня, відома в науці як видатна дослідниця використання антибіотиків у внутрішній медицині, кандидатка медичних наук, доцентка, керувала в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського одним із провідних мікробіологічних відділів, зосередившись на проблемах резистентності до антибіотиків та її подолання. Любов Денисівна учениця професора А.Б. Чорномордика. Її дві доньки, вже наслідуючи сімейну традицію, не шукали іншої долі, крім медицини. Старша, докторка медичних наук Ольга Володимирівна Бердник, очолює відділ популяційних досліджень в Інституті громадського здоров'я. Її сестра, Тетяна Володимирівна Голубчикова, – чудова педагогиня, читає курс гігієни у 1-му Медичному коледжі та в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця. Наукову естафету несе далі й син Лідії Калюжної, доктор біологічних наук Вадим Чумак. Однак, Вадим за освітою не медик, а фізик. Він вихованець радіофізичного факультету Університету імені Т.Г. Шевченка. Коли після катастрофи на ЧАЕС було створено Національний Центр радіаційної медицини (нині ННЦРМ), Вадима запросили туди І. Ліхтарьов та О. Романенко – адже фахівців цього профілю в Україні на той час катастрофічно не вистачало. Вадим Чумак очолює лабораторію дозиметричних досліджень у Національному науковому центрі радіаційної медицини. Низка його наукових положень висунута і реалізована вперше в Україні. Отже, галузь наукових інтересів сина Лідії Денисівни містить у собі фізику, радіологію, біологію та медицину. Вадим, як і вся родина, з великою повагою ставиться до подвигу, здійсненого його дідусем-Денисом Калюжним, в нацистському концтаборі Терезін, що розташовувався на території Чехії. Підполковник медичної служби, керівник армійської санітарної лабораторії, Д. Калюжний у травні 1945 року, великими науковими й організаційними зусиллями «врятував» тисячі бранців. Конаючий фашизм зібрав у колишньому концтаборі Терезин, намагаючись використати це вогнище інфекції, як свою останню бактеріологічну бомбу. Цивілізований Світ пам’ятає цей подвиг і прізвище українського вченого й лікаря, нагородженого за стратегічну мужність найвищою військовою відзнакою Чехословаччини, оточено в Празі повагою. За свій внесок у порятунок тисяч людей, охоплених кахексією та інфекційними епідеміями, Денис Миколайович Калюжний був удостоєний найвищої державної нагороди, яку йому вручив президент Чехословаччини Людвіг Свобода. Ще студентом, Вадим, під час практики в ЧССР, їздив до Терезина. За кілька років у цьому таборі смерті побувала і Лідія Денисівна з родиною. Великою радістю для Лідії Денисівни є той факт, що її онука Анастасія продовжила лікарські магістралі родини, символізуючи наукові портрети славної династії, захистила кандидатську дисертацію з дерматовенерології. Лідія Денисівна вважає, що головне в дерматології - складності клінічної діагностики, яким слід вчитися все життя. Від покоління до покоління сім'я Калюжних прив'язана до осередку культури, науки, думки, основ медицини, які пропонує Національна наукова медична бібліотека України. З 1956 року Лідія Денисівна читачка і прихильниця медичної бібліотеки, поважає професійний, творчий і невтомний колектив. Знаменно, що в каталогах ННМБ України - картотека наукових робіт Калюжних постає різноманітно й вагомо. Професорка Калюжна щедро дарує до фондів бібліотеки свої наукові праці з дарчими написами та побажаннями. До сьогодні, Лідія Денисівна активна учасниця і шанована гостя наукових кворумів та соціокультурних заходів бібліотеки. З глибокою повагою, колектив бібліотеки щиросердечно вітає шановну Лідію Денисівну зі Славним Ювілеєм! Бажаємо доброго здоров'я, благополуччя, життєвої енергії. Миру! Многіє літа! Безмежна Вам вдячність і низький уклін за любов і вірність своїй професії, за те, що присвятили життя медицині, за Вашу духовність, чуйність, благородство! Нехай Ваш досвід, знання та вміння завжди залишаються для нас прикладом і стимулом для праці і життя! Як приклад відданого служіння медичній науці, фахівці бібліотеки цитують слова професорки Лідії Калюжної молодому поколінню лікарів, що відкривають нові наукові горизонти: «Як хочеться, щоб медична книга завжди була улюбленою і затребуваною. Нехай шелестять сторінки в зацікавлених руках»!