Вієвська Галина Анатоліївна (1930) психіатр, доктор медичних наук, професор. Представниця української школи клінічної психіатрії другої половини XX століття, фахівчиня у галузі нейропсихіатрії та токсико-психіатрії.
Галина Анатоліївна народилася у місті Запоріжжі.
Медичну освіту здобула у Київському медичному інституті, який закінчила у 1954 р.
У 1954–1956 рр. працювала лікарем у м. Вінниці.
Від 1956 р. пов’язала свою професійну діяльність із Вінницьким медичним інститутом імені М. І. Пирогова, де послідовно обіймала посади:
- виконувачки обов’язків завідувача кафедри психіатрії (1965–1974),
- завідувачки кафедри (1974–1985),
- професора кафедри психіатрії (1985–1995).З 1995 р. працює старшим лікарем Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія».
Наукова діяльність
У 1963 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Клинико-физиологические исследования при лечении аминазином больных атеросклеротическими психозами». У 1973 р. — докторську дисертацію «Клиника нервно-психиатрических нарушений у лиц, длительно контактирующих с хлор- и фосфороорганическими пестицидами».
У 1976 р. отримала звання професора.
Авторка 127 наукових публікацій, присвячених питанням психіатрії, неврології, токсичних уражень нервової системи та патології, пов’язаної з впливом хімічних речовин.
Основні напрями наукових досліджень
- Дослідження нервово-психічних розладів алкогольного генезу.
- Вивчення клініки та патогенезу нервово-психіатричних порушень у осіб, які тривалий час контактують із хлор- і фосфорорганічними пестицидами.
- Аналіз фізіологічних і психопатологічних механізмів впливу токсичних чинників на центральну нервову систему.
Громадська та професійна діяльність
- Заступниця голови Вінницького обласного товариства невропатологів і психіатрів.
- Член правління Вінницького обласного товариства «Знання».
Наукове та практичне значення
Галина Анатоліївна Вієвська зробила вагомий внесок у розвиток вітчизняної психіатрії, зокрема у вивчення токсико-психічних розладів та патології алкогольного генезу. Її дослідження мали прикладне значення для медицини праці, наркології та неврології, сприяли вдосконаленню діагностики та терапії психічних порушень, зумовлених хімічними впливами.