Лазаревич Іван Павлович (1829-1902)

Дата:
17.03.2024 день
2024-03-17T00:00:00+02:00
2024-03-18T00:00:00+02:00

Лазаревич Іван Павлович (1829-1902)Лазаревич Іван Павлович (1829-1902) – акушер-гінеколог, доктор медицини (1857), професор, завідувач кафедри акушерства, жіночих та дитячих хвороб медичного факультету Харківського університету (1863-85). Засновник вітчизняної школи акушерів. Одним з перших увів в акушерську практику знеболення пологів, експериментально встановив залежність рухової функції матки від рефлекторних імпульсів, що йдуть із центральної нервової системи. Талановитий винахідник, автор оригінальних інструментів («щипці Лазаревича», маточний зонд).

Іван Павлович народився в Могилеві-на-Дністрі (нині – м. Могилів-Подільський) у дворянській сімʼї; закінчив Могилівську гімназію (1848); медичну освіту здобув на медичному факультеті Університету св. Володимира (м. Київ, 1853), після закінчення якого працював на посадах асистента кафедри акушерства проф. О. П. Матвєєва та одночасно – лікаря на фаянсовій фабриці (1853-1856); у 1856 р. затверджений на посаді помічника директора клініки; у 1857 р. захистив докторську дисертацію «De pelvis feminae metiendae rationibus» («Про раціональні виміри жіночого таза»); удосконалювався за кордоном; працював на посадах приват-доцента (1858-1859), доцента (1859-1862), екстраординарного (1862-1863) та ординарного професора (1863-1887) кафедри акушерства, жіночих та дитячих хвороб медичного факультету Харківського університету; у 1869 р. при кафедрі почав функціонувати Повивальний інститут, у якому готували середніх медичних працівників (акушерок) для півдня країни; після переїзду в С.- Петербург (1887) залишився пожиттєвим професором Харківського університету.

З 1887 р. член ради Міністерства народної просвіти та медичної ради; організував у Харкові Повивальний інститут (1869), що готував акушерок; був віце-пре-зидентом Міжнародного медичного конгресу (1869)
i почесним президентом гінекологічної секції на Міжнародному медичному конгресі (1883).

Автор 83 наукових публікацій; основні напрями наукової діяльності: опрацювання методів вимірювання жіночого таза, вивчення еклампсії, удосконалення акушерсько-гінекологічного інструментарію; опрацьовував питання знеболювання пологів. Одним із перших висловив думку про те, що пологи є рефлекторним процесом, керованим центральною нервовою системою; І. П. Лазаревич створив теорію пологового акту (1857); за багато років до того, коли на Заході зʼявились прямі щипці, він створив їх і довів переваги їхнього застосування (1879); І. П. Лазаревича вважають засновником вітчизняної акушерської школи; основні публікації: «Исследование живота беременных» (1865), «Атлас гинекологических и акушерських инструментов, изобретенных автором» (1867), «Курс акушерства» (т. I-II, 1877).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Лазаревича І. П. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

618.2
Л-171
Лазаревич И. Исследование живота беременных. – Х., 1865.

618.2(02)
Л-171
Лазаревич И. П. Курс акушерства. – Х., 1879

618.1
Л-171
Лазаревич И. Паразиты женских половых органов. Клинические наблюдения. – Х., 1870.

Лазаревич Іван Павлович (1829-1902) - акушер-гінеколог, доктор медицини (1857), професор, завідувач кафедри акушерства, жіночих та дитячих хвороб медичного факультету Харківського університету (1863-85). Засновник вітчизняної школи акушерів. Одним з перших увів в акушерську практику знеболення пологів, експериментально встановив залежність рухової функції матки від рефлекторних імпульсів, що йдуть із центральної нервової системи. Талановитий винахідник, автор оригінальних інструментів («щипці Лазаревича», маточний зонд). Іван Павлович народився в Могилеві-на-Дністрі (нині - м. Могилів-Подільський) у дворянській сімʼї; закінчив Могилівську гімназію (1848); медичну освіту здобув на медичному факультеті Університету св. Володимира (м. Київ, 1853), після закінчення якого працював на посадах асистента кафедри акушерства проф. О. П. Матвєєва та одночасно - лікаря на фаянсовій фабриці (1853-1856); у 1856 р. затверджений на посаді помічника директора клініки; у 1857 р. захистив докторську дисертацію «De pelvis feminae metiendae rationibus» («Про раціональні виміри жіночого таза»); удосконалювався за кордоном; працював на посадах приват-доцента (1858-1859), доцента (1859-1862), екстраординарного (1862-1863) та ординарного професора (1863-1887) кафедри акушерства, жіночих та дитячих хвороб медичного факультету Харківського університету; у 1869 р. при кафедрі почав функціонувати Повивальний інститут, у якому готували середніх медичних працівників (акушерок) для півдня країни; після переїзду в С.- Петербург (1887) залишився пожиттєвим професором Харківського університету. З 1887 р. член ради Міністерства народної просвіти та медичної ради; організував у Харкові Повивальний інститут (1869), що готував акушерок; був віце-пре-зидентом Міжнародного медичного конгресу (1869) i почесним президентом гінекологічної секції на Міжнародному медичному конгресі (1883). Автор 83 наукових публікацій; основні напрями наукової діяльності: опрацювання методів вимірювання жіночого таза, вивчення еклампсії, удосконалення акушерсько-гінекологічного інструментарію; опрацьовував питання знеболювання пологів. Одним із перших висловив думку про те, що пологи є рефлекторним процесом, керованим центральною нервовою системою; І. П. Лазаревич створив теорію пологового акту (1857); за багато років до того, коли на Заході зʼявились прямі щипці, він створив їх і довів переваги їхнього застосування (1879); І. П. Лазаревича вважають засновником вітчизняної акушерської школи; основні публікації: «Исследование живота беременных» (1865), «Атлас гинекологических и акушерських инструментов, изобретенных автором» (1867), «Курс акушерства» (т. I-II, 1877). Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Лазаревича І. П. підготовлені одноосібно або у співавторстві: 618.2 Л-171 Лазаревич И. Исследование живота беременных. – Х., 1865. 618.2(02) Л-171 Лазаревич И. П. Курс акушерства. – Х., 1879 618.1 Л-171 Лазаревич И. Паразиты женских половых органов. Клинические наблюдения. – Х., 1870.