Мечников Ілля Ілліч (1845—1916) — видатний біолог, мікробіолог, імунолог, лауреат Нобелівської премії.
Ілля Ілліч народився в селі Іванівці Куп’янського повіту Харківської губернії в родині поміщика. З 1856 по 1862 рік навчався у 2-й Харківській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю.
У 1862 році зробив спробу вступити до Вюрцбурзького університету, проте вищу освіту здобув на природничому факультеті Харківського університету (1864), закінчивши курс за два роки.
У 1864–1867 роках перебував у науковому стажуванні в Німеччині та Італії.
У 1867 році при Петербурзькому університеті захистив магістерську дисертацію, а в 1868 році — докторську.
З 1867 року — доцент, з 1870 року — професор зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі. За вісім років юний гімназист перетворився на професора з європейським ім’ям.
У 1886 році разом із М. Ф. Гамалією та Я. Ю. Бардахом заснував в Одесі першу в Російській імперії бактеріологічну станцію.
Наукові дослідження І. І. Мечникова стосуються зоології, антропології, патології, мікробіології та імунології.
Ключові досягнення:
- Під час роботи в Одесі займався порівняльною ембріологією безхребетних, організував антропологічні експедиції в Калмикію, вперше звернувся до вивчення патології уражень у хлібного жука та заразності крові при поворотному тифі, експериментуючи на собі.
- Відкрив явище фагоцитозу (1883) під час дослідів над личинками морської зірки, що стало основою “теорії фагоцитів”, якій він присвятив 25 років життя.
- У 1888 році за запрошенням Луї Пастера переїхав до Парижа і очолив лабораторію в Пастерівському інституті, якою керував до кінця життя.
- У 1908 році разом із Паулем Ерліхом отримав Нобелівську премію за роботи в галузі імунітету.
Наукова боротьба:
Фагоцитарна теорія зустріла спротив у науковій спільноті, особливо в Німеччині, де її заперечували такі вчені, як Пауль Баумгартен, Карл Вайгерт і Ернст Ціглер. Однак підтримку йому надавав Рудольф Вірхов.
Інші дослідження:
- Дослідження етіології азіатської холери та встановлення ролі вібріона Р. Коха.
- Внесок у дослідження сифілісу, туберкульозу, паразитології та експериментальної патології.
- Розробка філогенетичних взаємовідносин між тваринами та етапів розвитку багатоклітинних організмів.
Філософські погляди:
Своє світоглядне кредо виклав у книгах:
- «Сорок років пошуків раціонального світогляду» (1913),
- «Етюди про природу людини» (1903),
- «Етюди оптимізму» (1907).
У своїх працях І. І. Мечников висловлював віру в науку як засіб досягнення довгого й щасливого людського життя. Розробив теорію старіння та смерті. У 1895–1896 роках надавав консультації при створенні Київського бактеріологічного інституту та у 1911 році відвідав Київську санітарно-бактеріологічну станцію.
Серед його учнів були українські науковці: В. Підвисоцький, В. Високович, О. Безредка, брати Чистовичі, В. Хавкін, І. Савченко, Л. Тарасевич, В. Ліндеман, М. Нещадименко, Г. Острянин та інші.
Нагороди та визнання:
- Лауреат премії імені К. Бера (1867, 1870, 1891),
- Лауреат Нобелівської премії (1908),
- Почесний академік Академії наук США, Росії, Італії, Румунії, Ірландії, Нью-Йорка, член-кореспондент Академії наук Болоньї, Філадельфії, Національної медичної академії Венесуели та інших наукових установ.
Публікаційна діяльність: Автор понад 320 наукових праць.
У фонді ННМБУ зберігаються праці Мечникова І. І., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Академическое собрание сочинений в 16-ти томах (1952-1964). Шифр зберігання: 616.093 М-557
- Избранные биологические произведения. (1950). Шифр зберігання: 57 М-557
- Избранные произведения. (1956). Шифр зберігання: 616.093 М-557
- Избранные работы по дарвинизму (1958). Шифр зберігання: 57 М-557.
- Етюди про людську природу (1930). Шифр зберігання: 612 М-557
- Иммунитет (1898). Шифр зберігання: 616.093 М-557