Народився Анатолій Дмитрович Візір

Дата:
31.07.2019 день
2019-07-31T00:00:00+03:00
2019-08-01T00:00:00+03:00

90 років від дня народження терапевта, академіка НАН України, НАМН України, доктора медичних наук, професора Анатолія Дмитровича Візіра (1929-2002)

Терапевт, доктор медичних наук (1967), професор (1968), академік НАН України (1992), НАМН України (1993). Закінчив Харківський медичний інститут (1953), де й працював до 1966; відтоді – в Запорізькому медичному університеті: завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, 1974-2002 – ректор. Засновник школи терапевтів.

Досліджував роль нейрогуморальних механізмів у патогенезі серцево-судинних захворювань, а також хвороб органів шлунково-кишкового тракту та дихання. Започаткував в Україні вивчення ролі симпатоадреналової, ренін-ангіотензин-альдостеронової та калікреїнкінінової систем, нейропептидів, простагландинів у розвитку гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця та порушень серцевого ритму. У практичну медицину впровадив нові антиаритмічні препарати та біогенні стимулятори, зокрема оригінальний вітчизняний кардіопротектор “Тіотриазолін”.

Наукові праці: “Загальний догляд за хворими в терапевтичному і хірургічному стаціонарі” (1986); “Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии” (1986); “Роль некоторых прессорных и депрессорных факторов в патогенезе начальных стадий гипертонической болезни” (1992); “Ритмы сердца” (1993); “Антигипертензионная активность ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента и блокаторов кальциевых каналов при артериальной гипертензии с нарушением мозгового кровотока” (1995); “Охорона здоров’я України – погляд у майбутнє” (2001).

90 років від дня народження терапевта, академіка НАН України, НАМН України, доктора медичних наук, професора Анатолія Дмитровича Візіра (1929-2002) Терапевт, доктор медичних наук (1967), професор (1968), академік НАН України (1992), НАМН України (1993). Закінчив Харківський медичний інститут (1953), де й працював до 1966; відтоді – в Запорізькому медичному університеті: завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, 1974-2002 – ректор. Засновник школи терапевтів. Досліджував роль нейрогуморальних механізмів у патогенезі серцево-судинних захворювань, а також хвороб органів шлунково-кишкового тракту та дихання. Започаткував в Україні вивчення ролі симпатоадреналової, ренін-ангіотензин-альдостеронової та калікреїнкінінової систем, нейропептидів, простагландинів у розвитку гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця та порушень серцевого ритму. У практичну медицину впровадив нові антиаритмічні препарати та біогенні стимулятори, зокрема оригінальний вітчизняний кардіопротектор "Тіотриазолін".

Наукові праці: "Загальний догляд за хворими в терапевтичному і хірургічному стаціонарі" (1986); "Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии" (1986); "Роль некоторых прессорных и депрессорных факторов в патогенезе начальных стадий гипертонической болезни" (1992); "Ритмы сердца" (1993); "Антигипертензионная активность ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента и блокаторов кальциевых каналов при артериальной гипертензии с нарушением мозгового кровотока" (1995); "Охорона здоров’я України – погляд у майбутнє" (2001).