Народився Федір Васильович Вербицький

Дата:
09.04.2021 день
2021-04-09T00:00:00+03:00
2021-04-10T00:00:00+03:00

140 років від дня народження терапевта, бактеріолога, доктора медицини, екстраординарного, ординарного професора Федора Васильовича Вербицького (1881–1971)

Терапевт, бактеріолог, доктор медицини (1907), професор (1911). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1904), де й працював до 1907. Від 1908 – у науковому відрядженні за кордоном. Працював у Берлінському гігієнічному інституті, Пастерівському інституті в Парижі, лабораторії П. Ерліха у Франкфурті-на-Майні. У 1910 – приват-доцент Військово-медичної академії (Санкт-Петербург); від 1911 – екстраординарний професор Саратовського університету (Росія); від 1914 – в Університеті св. Володимира в Києві: ординарний професор кафедри лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою (1914-1917), завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки (1918-1919), виконуючий обов’язки вченого секретаря медичного факультету. Від 1919 – в еміграції. Від 1920 працював лікарем у Белґраді. У 1945-1948 – професор, декан медичного факультету Інтернаціонального університету в Мюнхені; 1948 – декан Зуболікувального інституту. Від 1949 – в Арґентині: 1951-1965 – у відділі вірусології Інституту мікробіології.

Досліджував питання терморегуляції організму, хіміотерапії, курортології, бактеріології, клініки внутрішніх та інфекційних хвороб.

Наукові праці: “Случай Адиссоновой болезни с обоюдосторонней атрофией надпочечников” (1906); “К вопросу о теплорегуляции организма при действии термического раздражителя на слизистую оболочку желудка и кишок” (1907); “Основы химиотерапии и ее практическое значение” (1910); “Морфологические изменения трипанозом при действии на них некоторых химиотерапевтических агентов” (1915); “К вопросу о замене иностранных лечебных мест и вод отечественными” (1915).

140 років від дня народження терапевта, бактеріолога, доктора медицини, екстраординарного, ординарного професора Федора Васильовича Вербицького (1881–1971) Терапевт, бактеріолог, доктор медицини (1907), професор (1911). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1904), де й працював до 1907. Від 1908 – у науковому відрядженні за кордоном. Працював у Берлінському гігієнічному інституті, Пастерівському інституті в Парижі, лабораторії П. Ерліха у Франкфурті-на-Майні. У 1910 – приват-доцент Військово-медичної академії (Санкт-Петербург); від 1911 – екстраординарний професор Саратовського університету (Росія); від 1914 – в Університеті св. Володимира в Києві: ординарний професор кафедри лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою (1914-1917), завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки (1918-1919), виконуючий обов'язки вченого секретаря медичного факультету. Від 1919 – в еміграції. Від 1920 працював лікарем у Белґраді. У 1945-1948 – професор, декан медичного факультету Інтернаціонального університету в Мюнхені; 1948 – декан Зуболікувального інституту. Від 1949 – в Арґентині: 1951-1965 – у відділі вірусології Інституту мікробіології. Досліджував питання терморегуляції організму, хіміотерапії, курортології, бактеріології, клініки внутрішніх та інфекційних хвороб. Наукові праці: "Случай Адиссоновой болезни с обоюдосторонней атрофией надпочечников" (1906); "К вопросу о теплорегуляции организма при действии термического раздражителя на слизистую оболочку желудка и кишок" (1907); "Основы химиотерапии и ее практическое значение" (1910); "Морфологические изменения трипанозом при действии на них некоторых химиотерапевтических агентов" (1915); "К вопросу о замене иностранных лечебных мест и вод отечественными" (1915).