75 років від дня народження імунолога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Миколи Івановича Лісяного (1946)
Імунолог, доктор медичних наук (1981), професор (1989), член-кореспондент НАМН України (2011), заслужений діяч науки і техніки України (1996). Закінчив Київський медичний інститут (1968), де відтоді й працював. У 1974-1981 – старший науковий співробітник центральної науково-дослідної лабораторії Київського інституту удосконалення лікарів; від 1981 – засновник і завідувач відділу нейроімунології Інституту нейрохірургії НАМНУ (Київ).
Досліджує зміни імунної системи при нейрохірургічних захворюваннях, питання нейроонкології, лікування черепно-мозкової травми та її наслідків, епілепсії, паркінсонізму, дитячого церебрального паралічу, вроджених вад розвитку ЦНС, розсіяного склерозу. Запропонував концепцію нейрогенного імунодефіциту та шляхи його корекції, гіпотезу про місцеву імунну систему головного мозку. На основі вивчення дії радіонуклідів на ЦНС обґрунтував теорію післярадіаційної енцефалопатії (співавтор), описав роль імунних реакцій у розвитку енцефалопатій. Довів значення нейроаутоімунних процесів у патогенезі черепно-мозкової травми та розсіяного склерозу. Під його керівництвом впроваджено в практику низку імуномодуляторів і специфічних препаратів для імунотерапії злоякісних пухлин головного мозку та лікування післяопераційного вторинного імунодефіциту. Розробляє новий напрям в імунології та клітинній терапії – вивчення імунних властивостей гемопоетичних і нейрогенних стовбурових клітин.
Наукові праці: “Антитела и регуляция функций организма” (1986); “Пострадиационная энцефалопатия” (1993); “Современные проблемы патогенеза черепно-мозговой травмы” (1996); “Хронічний вплив малих доз опромінення на нервову систему” (1998); “Имунная система головного мозга” (1999); “Иммунология и иммунотерапия рассеянного склероза” (2003); “Нейрогенная дифференцировка стволовых клеток” (2005); “Иммунология и иммунотерапия злокачественных опухолей головного мозга” (2011).