120 років від дня народження хірурга-ендокринолога, доктора медичних наук, професора Олександра Кириловича Горчакова (1900-1960)
Хірург-ендокринолог, доктор медичних наук (1950), професор (1950), заслужений діяч науки УРСР (1954). Закінчив Харківський медичний інститут (1924). Працював лікарем. Від 1933 – в 2-му Харківському медичному інституті: у 1939-1940 – доцент; під час 2-ї світової війни – військовий лікар; у 1944-1950 – у Харківському стоматологічному інституті (нині Українська медична стоматологічна академія, Полтава): завідувач кафедри загальної хірургії, заступник директора з наукової і навчальної роботи; у 1950-1955 – директор Київського стоматологічного інституту, водночас у 1951-1960 – у Київському медичному інституті: професор кафедри загальної хірургії, завідувач кафедри хірургії. Головний ендокринолог МОЗ УРСР (від 1951).
Вивчав етіологію та патогенез зобної хвороби, зокрема автор її патогенетичної класифікації. Розробляв методи оперативних втручань на щитоподібній залозі та наднирниках; удосконалив методику радикальної операції субтотальної струмектомії. Одним з перших в Україні з лікувальною метою застосував радіонукліди.
Наукові праці: “Зоб, его профилактика и лечение” (1951); “Что такое зоб” (1952); “Зобная болезнь, клиника, профилактика и лечение” (1955); “Опыт лечения больных гипертиреоидной формой зобной болезни радиоактивным изотопом йода” (1955); “Зобная болезнь” (1956); “Опыт хирургического лечения заболеваний щитовидной железы” (1959).