95 років від дня народження фізіолога, доктора біологічних наук, професора, академіка НАНУ та НАМНУ Платона Григоровича Костюка (1924-2010)
Нейрофізіолог, доктор бiологічних наук (1957), професор (1961), академік НАН України (1969), НАМН України (1994), РАН (1974). Член Нiмецької академiї природознавцiв “Леопольдiна” (1966), АН Чехословаччини (1990), Угорської АН (1990). Герой України (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Закiнчив Київські університет (1946) i медичний iнститут (1949). Від 1946 працював у Київському університеті: від 1956 – завідувач вiддiлу загальної фізіології Iнституту фiзiологiї; від 1958 – завідувач вiддiлу загальної фiзiологiї нервової системи, 1966-2010 – директор Iнституту фiзiологiї НАНУ (Київ); водночас 1982-2010 – засновник і завідувач кафедри мембранної бiофiзики Київського вiддiлення Московського фiзико-технічного інституту; 1992-2010 – засновник і директор Мiжнародного центру молекулярної фiзiологiї НАНУ (Київ), а також від 2000 – засновник і завідувач кафедри молекулярної і клітинної фізіології ЮНЕСКО при Центрі. Академік-секретар Відділення фізіології АН СРСР (1975-1988). Віце-президент НАНУ (1993-1998). Голова Українського фізіологічного товариства (1968-2010). Депутат (1980-1990), Голова (1985-1990) ВР УРСР.
Наукові дослідження в галузях нейрофізіології, молекулярної біології та клітинної біофізики. Вивчав нейронні системи, що здійснюють керування моторною активністю організму, вісцеральними функціями та беруть участь у передаванні соматосенсорної інформації. Обґрунтував нейронні схеми спінальних сегментарних механізмів, кортико-, рубро-, ретикулоспінальної низхідних систем, пропріоспінальних міжнейронних зв’язків і низки стовбурових механізмів. Досліджував мембранні та молекулярні механізми нервових процесів; застосував мiкроелектродну технiку для дослiдження структурно-функцiональної організацiї нервових центрiв та бiофiзичних i молекулярних механiзмiв збудження та гальмування в нервових клiтинах; розробив методику внутрішньо-клiтинного дiалiзу соми нервової клiтини (метод Костюка), що дала змогу варіювати склад зовнішньо- та внутрішньо-клітинного середовища нейрона та вивчати роль компонентів зазначених середовищ у збудженні та гальмуванні нервових клітин. Зробив вагомий внесок у дослідження гомеостазу іонів кальцію в нервових клітинах і його порушень при мозковій патології, ішемії, гіпоксії, епілепсії, цукровому діабеті, больових синдромах, фенілкетонурії, хворобі Альцгеймера.
Наукові праці: “Двухнейронная рефлекторная дуга” (1959); “Микроэлектронная техника” (1960); “Физиология центральной нервной системы” (1971, 1977); “Структура и функция нисходящих систем спинного мозга” (1973); “Кальций и клеточная возбудимость” (1986); “Calcium signallingin the nervous system” (1995); “Біофізика” (2001, 2008); “Іони кальцію у функції мозку – від фізіології до патології” (2005); “Внутрішньоклітинна кальцієва сигналізація: структури і функції” (2010).