70 років від дня народження вченого в галузі неврології та медичної реабілітації, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора, Героя України Володимира Ілліча Козявкіна (1947)
Відомий науковець і дослідник, фахівець у галузі неврології та медичної реабілітації, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2011), доктор медичних наук (1996), професор (2001), Герой України (2001), Заслужений діяч науки і техніки України (1994), лауреат Державних премій України (1999, 2005), професор кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (з 1999 р.). Генеральний директор Міжнародної клініки відновного лікування (м. Трускавець), директор Інституту проблем медичної реабілітації (м. Трускавець), директор Львівського реабілітаційного центру “Еліта” (м. Львів).
Автор принципово нової технології лікування пацієнтів з органічними ураженнями нервової системи та хворих на дитячий церебральний параліч – системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації, відомої у світі як “Метод Козявкіна”. Ця система реабілітації офіційно визнана в Україні та, завдяки своїй ефективності, здобула широкий міжнародний авторитет. Сформував Трускавецьку школу реабілітації, що відома не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу. Під його керівництвом було реалізовано новітній підхід до тренування рухів людини та формування правильного рухового стереотипу із застосуванням костюму корекції рухів “Спіраль”, розроблено та впроваджено в практику електронну медичну карту, в якій зберігається та доступна для оперативного аналізу вся інформація про стан пацієнта, а також розроблено програму моніторингу змін, що відображає динаміку змін стану пацієнтів під час курсу лікування в Міжнародній клініці відновного лікування.
Наукові праці: “Мануальна терапія в реабілітації хворих дитячим церебральним паралічем” (1992); “ Структурно-функціональні порушення церебральних та спінальних структур при дитячому церебральному паралічі та система реабілітаціїцих хворих” (1996).