Народився Володимир Карлович Ліндеман

Дата:
30.07.2018 день
2018-07-30T00:00:00+03:00
2018-07-31T00:00:00+03:00

150 років від дня народження імунолога, бактеріолога, патолога, доктора медицини, професора Володимира Карловича Ліндемана (1868-1933)

Імунолог, бактеріолог, патолог, доктор медицини (1896), професор (1901). Закінчив Московський університет (1893), де був залишений для підготовки до професорського звання, від 1897 працював приват-доцентом кафедри загальної патології. У 1898-1900 перебував у науковому відрядженні за кордоном, працював у Страсбурзі, Мюнхені, Неаполі, Парижі. Від 1901 – у Київському медичному інституті: екстраординарний, від 1905 – ординарний професор, 1901-1922 – завідувач кафедри загальної патології. Водночас у 1910-1822 – директор, організа­тор і завідувач експериментально-медичного відділу Санітарно-бактеріологічного інституту (нині Інститут епідеміології та інфекційних хвороб НАМНУ), співорганізатор та викладач Жіночих медичних курсів (обидва – Київ), також читав лекції з ембріології, гістології та зоології в Київському університеті. Під час 1-ї світової вій­ни очолював Російську комісію по боротьбі з газами; у 1916 – державний радник. У 1922 емігрував до Польщі. У 1922-1930 – завідувач відділу, науковий консультант Протигазового інституту у Варшаві; одночасно від 1924 – у Варшавському університеті: професор, завідувач кафедри (до 1933); у 1933 – професор кафедри загальної патології Яґеллонського університету в Кракові.

Вивчав патологію кровообігу, патофізіологію сечовидільної системи, роль спадковості в розвитку патології, токсикологію бойових отруйних речовин. Разом з О. Фохтом встановив роль нервово-рефлекторних чинників у порушен­ні кровообігу та діяльності серця при емболії легеневої артерії, відкрив і описав т. зв. пульмокоронарний рефлекс. Отримав не­фроцитотоксичну сироватку, за допомогою якої вперше у світі експериментально відтворив ци­­тотоксичний нефрит.

Наукові праці: “О рвоте беременных: экспери­ментальное исследование” (1895); “Цитоли­зи­ны как причина токсических нефритов” (1901); “О нарушении деятельности сердца при эмболии легочной артерии” (1903); “Наследственность и изменчивость как причина бо­лезней” (1907); “Механизм мочеотде­ления” (1908); “Учебник общей патологии” (1910-1911).