Народився Юрій Георгійович Вороний

Дата:
21.08.2020 день
2020-08-21T00:00:00+03:00
2020-08-22T00:00:00+03:00

125 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Юрія Георгійовича Вороного (1895-1961)

Хірург, доктор медичних наук (1950), професор (1954). Учасник 1-ї та 2-ї світових воєн. Навчався на медичному факультеті Університету св. Володимира в Києві (від 1913), закінчив Київську медичну академію (1921). Під час воєнних дій 1918-1920 – у загонах Армії УНР; учасник бою під Крутами; далі – у військах С. Петлюри (за усними свідченнями). Працював під керівництвом М. Волковича й О. Черняхівського в Київському та В. Шамова в Харківському медичних інститутах (1926-1931). Від 1931 – директор і завідувач кафедри Херсонського виробничого медичного інституту; від 1936 – завідувач кафедри Харківського стоматологічного інституту, одночасно – старший науковий співробітник Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові (Харків). У 1946-1950 – завідувач урологічного відділення міської та обласної лікарень Житомира; керівник відділення експериментальної хірургії Київського інституту експериментальної біології та патології (1950-1953) та Київського науково-дослідного інституту переливання крові та невідкладної хірургії (1953-1961).

Основні напрями наукової діяльності: приживлення пересаджених органів і тканин та зміни у зв’язку з цим імунної реактивності; консервація органів і тканин; травматичний шок; білкові кровозамінники. Від 1927 займався науково-експериментальною працею над проблемою приживлення тканин і органів (вільної пересадки відрізаної цілої ноги, нирки собаки тощо). Вперше у світі пересадив консервовану нирку людині (1933), робив спроби підшивання консервованої нирки хворим з тяжким перебігом гломерулонефриту (1950). Фундатор теорії біофізичного походження раку та його лікування.

Наукові праці: “Матеріали до вивчення ролі біологічних чинників у проблемі трансплантації чоловічої статевої залози” (1930); “До питання про специфічні комплементи – зв’язуючі антитіла за вільного пересаджування нирок з застосуванням шва судин” (1931); “Die Immunität bei Organtransplantation” (1932); “К вопросу о блокаде ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравлений сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения анурий при этом отравлении” (1934); “До питання про перебіг оксидаційних процесів при травматичному шоці” (1940); “Пересадка консервированной трупной почки как метод биостимуляции при тяжелых нефритах” (1950); “Про сечовидільну роботу пересадженої нирки з перших днів її приживлення” (1953); “О значении нервной системы при пересадке органов и тканей от одного организма к другому” (1953); “К вопросу о преодолении видовой специфичности при пересадке гетерогенных опухолей у собак” (1957).

125 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Юрія Георгійовича Вороного (1895-1961) Хірург, доктор медичних наук (1950), професор (1954). Учасник 1-ї та 2-ї світових воєн. Навчався на медичному факультеті Університету св. Володимира в Києві (від 1913), закінчив Київську медичну академію (1921). Під час воєнних дій 1918-1920 – у загонах Армії УНР; учасник бою під Крутами; далі – у військах С. Петлюри (за усними свідченнями). Працював під керівництвом М. Волковича й О. Черняхівського в Київському та В. Шамова в Харківському медичних інститутах (1926-1931). Від 1931 – директор і завідувач кафедри Херсонського виробничого медичного інституту; від 1936 – завідувач кафедри Харківського стоматологічного інституту, одночасно – старший науковий співробітник Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові (Харків). У 1946-1950 – завідувач урологічного відділення міської та обласної лікарень Житомира; керівник відділення експериментальної хірургії Київського інституту експериментальної біології та патології (1950-1953) та Київського науково-дослідного інституту переливання крові та невідкладної хірургії (1953-1961). Основні напрями наукової діяльності: приживлення пересаджених органів і тканин та зміни у зв’язку з цим імунної реактивності; консервація органів і тканин; травматичний шок; білкові кровозамінники. Від 1927 займався науково-експериментальною працею над проблемою приживлення тканин і органів (вільної пересадки відрізаної цілої ноги, нирки собаки тощо). Вперше у світі пересадив консервовану нирку людині (1933), робив спроби підшивання консервованої нирки хворим з тяжким перебігом гломерулонефриту (1950). Фундатор теорії біофізичного походження раку та його лікування. Наукові праці: "Матеріали до вивчення ролі біологічних чинників у проблемі трансплантації чоловічої статевої залози" (1930); "До питання про специфічні комплементи – зв’язуючі антитіла за вільного пересаджування нирок з застосуванням шва судин" (1931); "Die Immunität bei Organtransplantation" (1932); "К вопросу о блокаде ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравлений сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения анурий при этом отравлении" (1934); "До питання про перебіг оксидаційних процесів при травматичному шоці" (1940); "Пересадка консервированной трупной почки как метод биостимуляции при тяжелых нефритах" (1950); "Про сечовидільну роботу пересадженої нирки з перших днів її приживлення" (1953); "О значении нервной системы при пересадке органов и тканей от одного организма к другому" (1953); "К вопросу о преодолении видовой специфичности при пересадке гетерогенных опухолей у собак" (1957).