Вороненко Юрій Васильович (1950) академік НАМН України (2011), дійсний член АН вищої освіти України (1996), Європейської Академії природничих наук (2008), АМН Польщі (2003) та Міжнародної медичної академії ім. Альберта Швейцера (2003), доктор медичних наук (1991), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (1999), ректор Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2002).
Один з провідних учених у галузі соціальної медицини. Основні напрями наукової діяльності: соціальні проблеми медицини й організації охорони здоров’я, стратегія та тактика розвитку сфери охорони здоров’я, спеціалізована медична допомога, медична статистика, обґрунтування змісту й організації підготовки бакалаврів медицини (фармації), лікарів і провізорів та їх безперервного розвитку. За його участі розроблені державні та галузеві стандарти медичної освіти, впроваджений принципово новий механізм діагностики рівня знань і вмінь фахівців-медиків – ліцензійний медичний іспит та кредитно-рейтингова система в безперервному професійному розвитку. Обґрунтував необхідність запровадження резидентури в системі післядипломної підготовки лікарів в Україні. За його керівництва зроблений інноваційний крок у підготовці керівників органів і закладів охорони здоров’я. Вперше в Україні розроблений і запроваджений проект фундаментальної півторарічної підготовки управлінців для охорони здоров’я. Встановив соціально-гігієнічні закономірності епідеміології опіків в Україні – їх частоту в різних регіонах і групах міського та сільського населення, створив медико-географічні карти опікового травматизму, довів закономірності комплексного впливу на рівень опікового травматизму побутових, професійних, клімато-географічних та економічних чинників. Розробив систему профілактики опіків і модель етапного лікування постраждалих. Обґрунтував принципи організації спеціалізованої допомоги при опіках і нормативи потреби в комбустіологічних ліжках та лікарях-комбустіологах. Йому належить пріоритет розробки методології вибіркових рандомізованих епідеміологічних досліджень госпітальної захворюваності, статистики факторів ризику в навколишньому середовищі, методик стандартизації середніх величин у госпітальній статистиці, пробіт-аналізу летальності в стаціонарі тощо.
Наукові праці: “Загальна гігієна” (1995); “Общая гигиена: Пропедевтика гигиены” (2000); “Організація первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини в Україні: сучасний стан та нормативно-правові документи, що регламентують роботу сімейних лікарів” (2001); “Менеджмент та лідерство в медсестринстві” (2001); “Соціальна медицина та організація охорони здоров’я” (2002); “Статистика охорони здоров’я” (2002 р.); “Інформаційні технології в охороні здоров’я і практичній медицині” (2003); “Система управління якістю медичної освіти в Україні” (2003); “Стратегії і методи навчання в післядипломній медичній освіті” (2004); “Сімейна медицина в Україні: об’єктивні та суб’єктивні чинники затримки впровадження” (2005); “Технології дистанційного навчання в медицині” (2005); “Эпидемиологические методы изучения неинфекционных заболеваний” (2005); “Визначення критеріїв якості в системі безперервного професійного розвитку лікарів”(2007); “Гигиена и экология”(2008); “Нові технології навчання менеджменту в медицині”(2009); “Управління охороною здоров’я”(2010); “Дидактичні технології викладання питань репродуктивного здоров’я” (2011); “Фінансовий менеджмент з основами економіки охорони здоров’я” (2011); “Менеджмент в охороні здоров’я” (2014); “Сучасні напрями менеджменту в охороні здоров’я” (2015); “Управління якістю медичної допомоги: науково-практичні підходи до вдосконалення” (2016); “Бізнес-планування в охороні здоров’я” (2016).