Новик Ісаак Йосипович (1891 – 1968) — стоматолог, учений, педагог, організатор стоматологічної служби в Україні.
У 1914 році закінчив навчання в Київській зуболікарській школі. У 1914–1917 роках служив в армії. Вищу медичну освіту здобув в Одеському медичному інституті, який закінчив у 1924 році.
У 1924–1934 роках працював лікарем-стоматологом і головним лікарем стоматологічної поліклініки в місті Одеса.
У 1934–1939 роках обіймав посади асистента та доцента кафедри стоматології Одеського медичного інституту, одночасно був директором Українського науково-дослідного інституту стоматології (1934–1941).
Військова служба та післявоєнна діяльність
У 1941–1947 роках служив в армії на посадах начальника щелепно-лицьових відділень фронтових евакуаційних госпіталів та фронтового евакуаційного пункту.
З 1947 до 1968 року очолював кафедру терапевтичної стоматології Київських стоматологічного та медичного інститутів.
З 1954 року — директор Українського науково-дослідного інституту стоматології.
Наукові ступені, звання та громадська діяльність
* 1952 рік — захистив докторську дисертацію
«Лечение и предупреждение кариеса зубов у детей»;
* вчене звання професора;
* головний стоматолог Київського обласного відділу охорони здоров’я;
* організатор і перший голова Українського товариства стоматологів (1956–1962);
* член президії та почесний член Всесоюзного наукового товариства стоматологів;
* голова Республіканської проблемної комісії за фахом «стоматологія» МОЗ УРСР.
Наукова діяльність і внесок
І. Й. Новик є автором понад 140 наукових публікацій, зокрема 6 монографій.
Основні напрями наукових досліджень:
- лікування та профілактика карієсу зубів;
- патогенез і лікування пародонтозу;
- захворювання слизової оболонки порожнини рота.
Основні досягнення:
- розробив ефективну систему планової санації порожнини рота в дітей;
- один із засновників наукової стоматології в Україні;
- науковий консультант і керівник 6 докторських та 37 кандидатських дисертацій.