Володимир Адольфович Трігер (1898-1990)

Дата:
27.02.2023 день
2023-02-27T00:00:00+02:00
2023-02-28T00:00:00+02:00
Володимир Адольфович Трігер (1898-1990)

Володимир Адольфович Трігер, відомий лікар-терапевт, народився 27 лютого 1898 р. в м. Одеса.

У 1920 р. закінчив Одеський медичний інститут і призначений асистентом кафедри факультетської терапії.

Упродовж 1941–1944 pp. працював начальником евакогоспіталю, а згодом – головним терапевтом евакогоспіталів Кемеровського облздороввідділу. Протягом 1944–1950 pp. – завідувач кафедри факультетської терапії Одеського медичного інституту.

У 1944 р. захистив докторську дисертацію «Про зміни печінки і жовчовивідних шляхів при гастродуоденітах» під керівництвом професора Л. Б. Бухштаба. У 1946 р. йому присвоєно вчене звання професора.

У 1950 р. наказом Міністра охорони здоров’я УРСР призначений завідувачем кафедри госпітальної терапії Чернівецького медичного інституту (нині – Буковинський державний медичний університет), звідки через рік повернувся в Одесу. З квітня 1952 р. знову очолив кафедру госпітальної терапії Чернівецького медичного інституту. Очолював гастроентерологічний, кардіологічний та ендокринологічний напрямки вітчизняних терапевтичних досліджень у Північній Буковині. Володимир Адольфович очолював бригаду практичних лікарів, проводив велику роботу в місті по вивченню серцево-судинної захворюваності. Кардіологічний напрямок досліджень професора В. А. Трігера пов’язувався з гемодинамічними дослідженнями, вивченням згортальної та протизгортальної систем при широкому спектрі діагнозів – гострому інфаркті міокарда, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі.

Автор 50 наукових праць. Підготував 3 докторів та 18 кандидатів наук. Його ім’я внесено до галереї фундаторів наукових шкіл Буковинського державного медичного університету.

Володимир Адольфович Трігер представлений у фондах ННМБУ:

  1. До питання про діагностику жовчнокам’яної хвороби // Патологія і фізіологія органів травлення : тези доп. конференції. – Чернівці, 1966. – С. 112–114.
  2. Значение лейкопенической реакции при внутренних заболеваниях // Рефераты докладов 32-й научной конференции Черновицкого медицинского института. – Черновцы, 1957. – С. 63–65.
  3. Исходы и лечение инфаркта миокарда по данным диспансерного наблюдения в Сталинском районе г. Черновцы за 5 лет // Сборник научных работ Черновицкого медицинского института. – Черновцы, 1958. – Вып. 7. – С. 344–349.
  4. К вопросу об оформлении диагноза у больных холецеститом // Сборник научных работ Черновицкого медицинского института. – Черновцы, 1959. – Вып. 10. – С. 19–23.
  5. Кислородная терапия больных с недостаточностью кровообращения // Предупреждение и лечение сердечно-сосудистой недостаточности. – Киев, 1957. – Вып. 1. – С. 193–195.
  6. Клинические и эксперементальные исследования состояния печени и желчного пузыря при гастродуоденитах // Клиническая медицина. – 1941. – Т. 19, № 6. – С. 105–107.
  7. О лейкопенической реакции при внутренних заболеваниях // Сборник научных работ Черновицкого медицинского института. – Черновцы, 1959. – Вып. 9. – С. 224–227.
  8. О применении гипотиазида при коронарной недостаточности // 8-й съезд терапевтов УССР : тезисы докладов. – Киев, 1965. – С. 334–335.
  9. Синдром грудной жабы у больных бронхиальной астмой // Врачебное дело. – 1961. – № 12. – С. 37–40.
  10. Стенокардия при заболеваниях желчных путей // Клиническая медицина. – 1938. – Т. 16, № 10. – С. 1367–1371.
  11. Трансаминазная активность и белковые фракции крови при инфаркте миокарда // Врачебное делло. – 1964. – № 1. – С. 13–17.