Воронін Володимир Васильович (1870 — 1960)

Воронін Володимир Васильович (1870 — 1960) — український патофізіолог, науковець, один із організаторів медичної освіти в Одесі.

Народився в селі Нікольське Тульської губернії (тепер — Російська Федерація). Закінчив медичний факультет Московського університету (1893), де залишився працювати:

• завідувачем бактеріологічної лабораторії терапевтичної клініки,
• приват-доцентом з бактеріології.
• У 1897 році захистив докторську дисертацію:
«Дослідження про запалення».

Професійна та наукова діяльність
Одеса:

• 1908–1923 — завідувач кафедри загальної патології Новоросійського університету.
• 1917–1918 — завідувач кафедри гістології.
• Декан медичного факультету, а згодом:
• перший ректор Одеської медичної академії,
• перший директор Одеського медичного інституту.

У 1916 році очолив Одеську бактеріологічну станцію (створену І. І. Мечниковим та М. Ф. Гамалеєю), на базі якої організував:

• виробництво вакцин і сироваток,
• розробку нових методів посіву холерних вібріонів.

Був членом установчого комітету Вищих жіночих медичних курсів в Одесі.

Тбілісі:

• 1923–1955 — професор кафедри патологічної анатомії Тбіліського медичного інституту.
• З 1944 р. — керівник відділу патофізіології та морфології нервової системи Інституту фізіології імені І. С. Беріташвілі АН Грузинської РСР.

Звання та нагороди

• Почесний академік Грузинської АН (1944).
• Заслужений діяч науки Грузинської РСР (1940).
• Лауреат премії імені О. О. Богомольця АН УРСР.

Наукова спадщина

• Автор понад 70 наукових праць.
• Науковий керівник докторської дисертації О. О. Богомольця (1909).

Основні напрями досліджень:

• загальна патологія, гематологія, онкологія, серцево-судинні захворювання;
• структура й функції сполучної тканини, тканинні щілини;
• механізми запалення, утворення тканинної рідини та набряків;
• використання статистики й кібернетики в медицині.

Вибрані праці:

• «Руководство по патологической физиологии» (1947, 1948),
• «Воспаление» (1953),
• «Трофическая язва» (1955),
• «Миелиновое нервное волокно» (1960),
• «Основы теории микроскопа» (1965).

У 1970 році М. О. Ясиновський відзначав його значний внесок у розвиток патофізіології як науки.