24 листопада виповнюється 95 років від дня народження Францішека Кокота – видатного польського нефролога, гіпертензіолога, ендокринолога та клінічного патофізіолога зі світовим ім’ям. На 49-му конгресі Європейської ниркової асоціації – Європейський діаліз та Асоціації трансплантологів (ERA-EDTA) у 2012 році в Парижі Ф. Кокот був названий піонером нефрології серед інших найвидатніших нефрологів Європи. Це був висококваліфікований лікар, один із справді великих інтерністів 20 століття, і один із найвидатніших польських лікарів всіх часів. Професор Кокот був авторитетним ученим із чудовою інтуїцією і мудрим наставником для багатьох поколінь лікарів.
Францішек Кокот народився 24 листопада 1929 року в Розенберзі, Німеччина (сьогодні Олесно в Польщі).
Свою медичну кар’єру розпочав у 1948 році в Сілезькій медичній школі в Катовіце (Польща). Під час роботи лаборантом-техніком кафедри загальної медицини набув досвіду передової на той час технології радіоімунних аналізів. У 1953 році закінчив Сілезьку медичну академію і продовжив працювати на 3-ій кафедрі внутрішньої медицини академії. Через чотири роки став кандидатом медичних наук, а в 1962 році захистив габілітаційну дисертацію. У 1968 році професор Кокот отримав звання доцента, а в 1982 році став повним професором медицини. У 1982-1984 роках був ректором Сілезької медичної академії.
Францішека Кокота вважали одним із найвидатніших спеціалістів із внутрішніх хвороб. Всесвітню йому славу принесли дослідження із визначення функції ендокринної системи при гострій і хронічній уремії, гіпертонії, сечокам’яній хворобі та у хворих після трансплантації нирки. Отримали визнання також новаторські роботи професора Кокота щодо впровадження нових методів діагностики за допомогою радіоімунології та ензимології. Він був одним із перших у світі, хто досліджував гормональні порушення при гострій та хронічній нирковій недостатності або трансплантації нирки, а також порушення гормональної діяльності ішемічних нирок.
У 1975 р. заснував і понад 25 років очолював клініку нефрології Інституту внутрішніх хвороб академії, де використовував розроблені ним радіоімунологічні методи дослідження. Слава професора і клініки була зумовлена не тільки наявністю нових методів діагностики, а, в першу чергу, завдяки його особистому контакту з пацієнтами та його безпосередній участі у лікувальному процесі.
У 1960-х роках професор Кокот відкрив у Катовіце один із перших діалізних центрів у Польщі. Також після детального дослідження складу та властивостей мінеральної води, яку добувають з глибини 50 м. у селі Висова-Здруй у Низьких Бескидах, у 1993 році у санаторії „Бескид” відкрив перше діалізне відділення для пацієнтів із термінальною хронічною хворобою нирок. На часть професора Кокота цю лікувальну мінеральну воду назвали „Franciszek”.
За 60 років кропіткої праці професор пролікував понад 200 тисяч пацієнтів.
Францішек Кокот пішов на пенсію у 2000 році, однак продовжував наукову та клінічну діяльність у своєму рідному відділенні до 2016 року.
Навіть вже будучи лікарем і науковцем світового рівня, він постійно раз на місяць приїздив на консультації до лікарні в рідне Олесно, де не лише зустрічався з пацієнтами, а й організовував лекції для олеснівських лікарів. Після лекції відбувалися предметні дискусії. Пізніше ці лекції переросли в щорічні медичні конференції під назвою „Олеснівські зустрічі з терапевтами”, які щороку відвідували кілька десятків лікарів.
Францішек Кокот створив власну школу нефрології і мав дивовижні результати як викладач: 80 аспірантів захистили дисертації з внутрішніх хвороб, 51 – з нефрології, 4 – з ендокринології та лабораторної діагностики. Професор був науковим керівником 79 кандидатських, 24 вітчизняних і 6 іноземних докторських дисертацій, 15 його учнів отримали вчене звання професора.
Важко переоцінити вплив наукового доробку професора Кокота на медичну освіту в Польщі за останні півстоліття. Він був автором та співавтором понад 1000 статей, більшість з яких були опубліковані у впливових міжнародних медичних журналах. Написав фундаментальні праці „Gospodarka wodno-elektrolitowa i kwasowo-zasadowa w stanach fizjologii i patologii”, „O równowadze kwasowo-zasadowej w stanach fizjologii i patologii człowieka”.
Майже півстоліття професор Кокот був співавтором та редактором академічних навчальних посібників, підручників та монографій. Їх надто велика кількість, проте варто згадати щодо його участі у створенні такої монументальної праці, як „Enzymologia kliniczna” під редакцією Едварда Щеклика, яка була однією з перших монографій в світі з нової галузі клінічної медицини – діагностичної ензимології. Він також був співавтором видань „Nefrodiabetologia”, „Diagnostyka enzymologiczna w medycynie praktycznej”. Головним науковим редактором ґрунтовних підручників „Choroby wewnętrzne : podręcznik dla studentów”, „Diagnostyka różnicowa objawów chorobowych”, „Postępy w nefrologii i nadciśnieniu tętniczym”, „Ostre stany zagrożenia życia w chorobach wewnętrznych”, „Interna w 5 dni” та багатьох інших. Є також довгий список зарубіжних монографій та підручників, які були перекладені польською мовою та відредаговані Ф. Кокотом. Найвідомішими є кілька видань „Choroby wewnętrzne Davidsona” та „Biochemia Harpera”. Варто зауважити, що одним із хобі професора було вивчення іноземних мов.
Щороку, починаючи з 2005, виходить видання підручника з внутрішньої медицини за Анджеєм Щекликом відоме під назвою „Interna Szczeklika” (під редакцією П. Гаєвського). Професор Кокот був автором, редактором і співупорядником цього підручника безперервно з 2005 по 2020 рік.
Сьогодні ці видання є одним із найцінніших надбань Польської медичної бібліотеки ім. З. Реліґи в Києві.
Професор Кокот виступив з доповіддю у понад 200 міжнародних та республіканських наукових медичних конгресах, з’їздах, симпозіумах. Був активним учасником багатьох національних і міжнародних наукових товариств. Зокрема був засновників Польського товариства нефрології в 1983 році і тричі обирався його президентом. Брав участь у роботі Комітету з наукових досліджень (1991-95), а в 1987-1990 роках став його членом, пізніше у 1993-2006 роках був головою Центрального комітету. Був Почесним членом Польського гінекологічного товариства (1994); Польського товариства гіпертензії (1994); Польського товариства трансплантації (2001); Польського товариства терапевтів (1995); Польського товариства кардіодіабетології.
Про неабияке міжнародне визнання професора свідчать ті факти, що він тричі обирався членом ради Європейської нефрологічної асоціації (ERA-EDTA), став почесним членом 14 європейських нефрологічних товариств, був членом Королівського коледжу лікарів Единбурга, Почесним доктором Медичної академії у Вроцлаві (1990), у Катовіце (1993), у Щецині (1995), в Університеті Кошице (Словаччина, 1997), у Медичному університеті Любліна (1997), в Медичній академії у Варшаві (1999, у Медичному Колегіумі Яґеллонського університету (2000), у Медичній академії Білостока (2001), у Медичному університеті міста Лодзь (2004). Він також двічі був запрошеним професором у медичні університети США в 1976 і 1986 роках. Загалом професор відвідав понад 20 американських університетів.
Професор Кокот любив пожартувати: „Щодо нагород, відзнак та інших проявів визнання, то я вважаю, що вони, як і бомби, влучають у невинних людей”.
Співвітчизники високо оцінили видатні заслуги Ф. Кокота. За свою наполегливу працю професор отримав медаль „Gloria Medicinae” польського лікарського товариства (1991), Золоту медаль „Великий медик” Польської Академії медичних наук (1996), вищі відзнаки Польщі – Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (1974), Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1984) та Великий хрест Ордена Відродження Польщі (1998). У 2021 році Ф. Кокот отримав нагороду від архієпископа м. Катовіце „Lux Ex Silesia – Światło ze Śląska”.
На знак міжнародного визнання надзвичайних досягнень у науковій, дослідницькій та викладацькій роботі в галузі медицини, за внесок у розвиток міжнародного наукового співробітництва Францішек Кокот був відзначений багатьма міжнародними нагородами. Серед них Медаль Чехословацької академії наук (1985); Медаль Луї Пастера Страсбурзького університету (1985), Папський Лицарський Орден святого Сильвестра (1990); Золота медаль Ф. Вольгарда – Gesellschaft für Nephrologie (1991); Міжнародна медаль Національного Ниркового фонду США (1991); Міжнародна золота зірка Міжнародного інституту Універсальної медицини (1996).
Посмертно Францішек Кокот нагороджений найвищою державною відзнакою Польщі – орденом Білого Орла.
Надзвичайний розум, непересічний талант. Усьому, чого він досяг, він завдячував своїй винятковій наполегливості та працьовитості. Таким запам’ятали Францішека Кокота студенти, колеги та всі, кому довелось знати професора особисто. Зі спогадів колег Францішек Кокот був неймовірно працьовитим та дуже вимогливим. Але в нього було залізне правило – він не вимагав від інших більше, ніж від себе.
Колеги Францішека Кокота також згадують його як людину непохитних принципів, що підтверджує розповідь про телефонний дзвінок з воєводського комітету ПОРП. На той час у клініці, яку очолював професор, було лише кілька штучних нирок, які могли врятували життя 20 хворим на діалізі. Проте партія хотіла поставити свого товариша на діаліз, подзвонили: – „Я прошу включити товариша Х в програму діалізу”. Професор Кокот відповів: – „Завтра надішлю вам список 20 осіб, які перебувають на діалізі. Будь ласка, вкажіть, кого я маю викинути”. Більше подібних дзвінків від партійних товаришів не було.
Францішек Кокот був доброю та чуйною людиною. Особливо це проявилося в його стосунках з пацієнтами. В інтерв’ю, опублікованому в 1997 році, професор сказав: – „Застосування набутих знань біля ліжка пацієнта дає велике задоволення. Ні з чим не можна порівняти слова пацієнта, який, виходячи з лікарні, каже: – „дякую, лікарю, ви врятували мені життя”. Для мене це найбільше щастя”.
Він був неординарною людиною. Маючи власний автомобіль, він надавав перевагу громадському транспорту, щоб не гаяти час і читати книжки та медичні видання в потязі. „Часто бувало, що з ним їздив хтось із лікарів. Навіть якщо хтось любить спати у потязі чи читати газету, подорожуючи з професором Кокотом, ми знали, що треба брати фахову літературу і читати!” – розповідає один із олеснівських лікарів. „Розповідали, що навіть коли дружина професора Малгожата, яка теж була лікарем, лежала в пологовому відділенні, він приніс їй у пологовий будинок книжку зі спеціальності, щоб вона не витрачала час!” – сміється інший лікар.
„Професор Ф. Кокот вражав своєю здатністю передбачати наслідки наступних великих відкриттів у медицині. В цьому був його авторитет – він завжди був правий. Таких людей мало. Його знання, здатність спостерігати і синтезувати були чимось дивовижним. Все своє життя він присвятив науці. Він жив наукою. У цьому він був неперевершеним прикладом. Але для нас він був не лише вчителем, а й дороговказом у житті, чудовим лікарем, який завжди з повагою ставився до хворих” – згадує професор Анджей Вєчек, учень і наступник професора Ф. Кокота.
Францішек Кокот до кінця життя був активним науковцем та практикуючим лікарем. Помер 24 січня 2021 року на 92 році життя в лікарні в Хожуві через ускладнення COVID-19.
Професор Ф. Кокот залишиться в пам’яті як справжній лікар, надзвичайно працьовитий учений і талановитий педагог, але ті, хто знали його особисто, згададуватимуть професора, перш за все, як добру людину з великим серцем.
До 95-ої річниці з дня народження професора Францішека Кокота у Польській медичній бібліотеці ім. проф. Збіґнєва Реліґи підготована виставка його праць. Запрошуємо до ознайомлення усіх охочих.