Природа синдрому хронічної втоми

Зазвичай, коли у пацієнта протягом декількох тижнів спостерігаються такі симптоми, як підвищена стомлюваність, періодичні головні болі, слабкість та депресивний настрій, лікарі говорять про синдром хронічної втоми.
Австралійські медики провели дослідження, яке засвідчило, що постійна втома – це не психологічна проблема, яку можливо вирішити за рахунок відпочинку. Вчені дійшли висновку, що синдром хронічної втоми може свідчити про серйозні розлади в організмі людини.
Науковці з Університету Гріффіта довели, що хронічна втома не є емоційним розладом, а являє собою фізіологічне імунне порушення. Вони винайшли дефектні клітинні рецептори, які значною мірою впливають на можливість прояву цієї хвороби.
Дослідники заявили, що «у деяких випадках дефекти були викликані інфекційною хворобою, яка вражає нервову систему».
На думку дослідників, на сьогоднішній день не існує ефективного лікування даного розладу. У той самий час автори дослідження наполягають на тому, що шукати потрібні методи необхідно не в області психотерапії, а у сфері аутоімунних захворювань.

Публікації на цю тему

Зазвичай, коли у пацієнта протягом декількох тижнів спостерігаються такі симптоми, як підвищена стомлюваність, періодичні головні болі, слабкість та депресивний настрій, лікарі говорять про синдром хронічної втоми. Австралійські медики провели дослідження, яке засвідчило, що постійна втома – це не психологічна проблема, яку можливо вирішити за рахунок відпочинку. Вчені дійшли висновку, що синдром хронічної втоми може свідчити про серйозні розлади в організмі людини. Науковці з Університету Гріффіта довели, що хронічна втома не є емоційним розладом, а являє собою фізіологічне імунне порушення. Вони винайшли дефектні клітинні рецептори, які значною мірою впливають на можливість прояву цієї хвороби. Дослідники заявили, що «у деяких випадках дефекти були викликані інфекційною хворобою, яка вражає нервову систему». На думку дослідників, на сьогоднішній день не існує ефективного лікування даного розладу. У той самий час автори дослідження наполягають на тому, що шукати потрібні методи необхідно не в області психотерапії, а у сфері аутоімунних захворювань.