Славу України у серці небайдужому несуть!
Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя.
В. Симоненко
16 липня відзначив свій славний 90-річний ювілей видатний вчений і громадський діяч, український лікар-онкохірург, доктор медичних наук, професор, академік НАН ВО України, член НТШ, член Нью-Йоркської академії наук, член Європейської організації дослідження раку, член Європейського товариства мамологів, заслужений діяч науки і техніки – Білинський Борис Тарасович.
Борис Тарасович Білинський народився 16 липня 1933 року в місті Збараж на Тернопільщині, у відомій галицькій родині, корені якої сягають княжих часів. В його генеалогічному дереві є імена багатьох громадсько-політичних, релігійних, військових діячів, вчених, письменників, митців. 1950 року Борис Білинський отримав атестат зрілості і срібну медаль у славній своїми традиціями Львівській школі № 8. 1956 року закінчив Львівський медичний інститут. Саме в студентські роки розпочалася наукова діяльність Бориса Тарасовича. Йому надзвичайно пощастило під керівництвом завідувача кафедри, професора Г. П. Ковтуновича виконувати перші студентські роботи: «Зменшення токсичної дії новокаїну» та «Цитологічна діагностика пухлин». Обравши лікарський фах, Борис Білинський прагнув стати хірургом, починаючи з третього курсу, залюбки ходив до лікарні на ургентні чергування. На четвертому курсі під час нічного чергування йому дозволили виконати першу апендектомію.
Радості і гордості не було меж. Навчання проходило у Львівському медінституті, а згодом – працював у Бориславі, Городку, Львові, віддаючи хворим усі свої знання і сили. У 1956-1957 роках працював на посаді хірурга-онколога Бориславської міської лікарні та одночасно викладав хірургію в медичному училищі. 1957 року пройшов спеціалізацію з онкології у Києві. Від 1959 року працював ординатором 1-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні. 1963 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Місцеві рецидиви раку молочної залози і її зв’язок з раковими клітинами в рані». 1972 року Б. Т. Білинський захистив докторську дисертацію. Від 1966 року, працюючи у Львівському медичному інституті, нині – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, пройшов шлях від доцента до проректора з лікувальної та наукової роботи.
Родинні традиції і життєвий досвід формували світогляд особистості Бориса Білинського. Є цікаві факти з історії родинного коріння Бориса Тарасовича: усі чотири його прадіди – греко-католицькі священники. Двоє з них – Білинські Омелян і Теофіл, а ще Михайло Цегельський і Михайло Кордуба. Дід по батьківській лінії – Володимир, закінчивши Віденський університет, заклав лікарську династію Білинських. Був державним лікарем, мав великий авторитет серед пацієнтів у Збаражі. Родинні традиції Білинських – не тільки у фахових династіях, а й у просвітництві, у поглядах на національну ідею, на важливість мовної ідентичності. Іще прадід – Володимир Білинський, повернувшись із медичних студій Відня, почав співпрацювати з Іваном Франком, Михайлом Павликом, був невтомним просвітителем. Володимир Білинський збудував на свої кошти Народний дім у Збаражі, підтримував фінансово товариства «Українська бесіда», «Сільський господар» тощо. Дід по маминій лінії Мирон Кордуба – історик, професор Варшавського та Львівського університетів, учень Михайла Грушевського, а бабуся походила з родини Цегельських. Бабусин брат – Лонгин Цегельський, був міністром ЗУНР і 1919 року в Києві на Софійській площі проголошував Акт Злуки ЗУНР і УНР. Батько Бориса Тарасовича – Тарас Білинський, лікар, від 1930 року очолював управу «Просвіта», активно співпрацював з ОУН, був підпільним районним провідником організації, був жорстоко замордований (йому викололи очі, вирвали язик…) більшовиками 1941 року.
У Білинських, як і у більшості родин в Галичині, поряд з іконами, висіли портрети Тараса Шевченка та Івана Франка. Це дві знакові постаті української літератури, фундатори політичних поглядів і національної свідомості українців. Для Бориса Білинського – вони не тільки портретне знайомство, а й глибоке розуміння творчості, особисті вподобання поетичних рядків. Для нього Шевченко – це не «Гайдамаки», а містерія «Великий льох», Франко – не «Вічний революціонер», а «Мойсей» та «Іван Вишенський». У житті Бориса Білинського завжди супроводжували книги. Дід Мирон Кордуба вимагав вести обліковий журнал прочитаної літератури. У дитинстві улюбленими книгами були Андрій Чайківський та Карл Май, у юнацькому – Гі де Мопассан, Віктор Гюго, Проспер Меріме. У більш дорослому віці і дотепер – Антуан де Сент-Екзюпері. А ще любить перечитувати «Лиса Микиту», «Енеїду» І. Котляревського, «Ляльку» Б. Пруса. Борис Тарасович надає перевагу історичній, документальній та мемуарній літературі – фактам, спогадам, описам, джерелам тощо. Стежить й за сучасною літературою, насамперед українською.
Борис Білинський продовжив родинні традиції просвітництва, поєднавши їх із активною науковою діяльністю. У час відродження у Львові Наукового товариства імені Шевченка 1989 року, професор Борис Тарасович Білинський став головою Лікарської комісії, а згодом – дійсним членом Лікарського Товариства (1992), членом президії Товариства. Професор Білинський обгрунтував і заклав основи організації першого в Україні «Госпісу» для невиліковних хворих. Організував співпрацю з науковими та харитативними організаціями Австрії щодо стажування молодих українських науковців у Відні, брав активну участь в роботі Українсько-Австрійського товариства, організував гуманітарну допомогу для Львівщини від Мальтійського ордену та інших благодійних організацій.
Борис Тарасович Білинський є автором та співавтором понад 500 друкованих праць, в тому числі англійською, болгарською мовами, присвячених онкології (хірургічне та консервативне лікування пухлин, вивчення закономірностей метастазування), гематології, імунології. З них – 22 монографії, підручники (4 перевидання), посібники, 5 авторських свідоцтв на винаходи. Підготував 25 кандидатів та 4 докторів наук.
Бориса Білинського 1999 року нагороджено Президентом України орденом «За заслуги III ст.» і медаллю «Захисник Вітчизни», відзначений Почесною грамотою Львівської обласної ради (2000), Почесною грамотою МОЗ України (2001). 2002 року Б. Т. Білинський удостоєний премії Президії АН ВШ України за підручник «Онкологія» (3-є вид.).
2003 року йому присуджено звання почесного професора Інституту експериментальної патології, онкології і радіології імені Р. Є. Кавєцького АН України. 2004 року нагороджений грамотою від Кардинала Любомира Гузара. 2004 року Борис Тарасович став активним учасником виборів Президента України та довіреною особою В. А. Ющенка по в/о № 122. Нагороджений пам’ятною медаллю «Учасник Помаранчевої революції» (2005). 2006 року йому присвоєно почесне звання заслуженого професора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Борис Тарасович є членом низки редакційних колегій: «Acta chirurgica Austriaca» (Відень), «Acta medica Leopoliensia» (Львів), «Практична медицина» (Львів), «Вісник НТШ» (Львів), «Онкологія» (Київ), «Феномен людини», «Здоровий спосіб життя» (Львів). Він є членом Президії Українського онкологічного товариства, головою Львівського онкологічного товариства, членом Головної Управи УЛТ у Львові (2000), головуючим суду лікарської честі (з 2004). За активну діяльність в УЛТ у Львові 2009 року його нагороджено медаллю імені М. Панчишина. Борис Тарасович учасник багатьох Міжнародних конференцій, з’їздів.
Окрім наукових вершин, у житті професора Білинського були підкорені й піднебесні гірські верхів’я, серед яких омріяний Ельбрус. Захоплення альпінізмом почалось майже одночасно зі вступом до медінституту. Конкурс до медінституту його не вельми цікавив – медаліст, мав право стати студентом без вступних випробувань. Склавши шкільні випускні іспити, поїхав до табору юних альпіністів на Кавказі. Борис Білинський захоплювався туризмом і альпінізмом у 1951-1992 роки. Здійснив біля 30 сходжень на Кавказі та Тянь-Шані. В Карпатах – не менше, як 50 разів піднімався на Говерлу! Деякий час був начальником рятувальної служби, тоді піднімався на Говерлу частіше. Був нагороджений грамотою Асоціації ветеранів спорту (2005).
Серед родинних традицій Білинських – виховання в дитині уміння приймати рішення й відповідати за них, що слугувало згодом підставою для прийняття значних, життєвих рішень. Пам’ять про прадідів, любов та повага до батьків, до дружини та дітей – ось основні засади родинного виховання Білинських.
Разом з Борисом Тарасовичем пройшла життєву дорогу дружина, Христина-Зоряна Білинська, терапевтка, доцент ЛНМУ. Традиції родини Білинських продовжуватимуться – вони стали на чолі великої і міцної родини – дві доньки, п’ятеро онуків і п’ятеро правнуків. Донька Адріана Гайдук (Білинська) – терапевтка, доцент ЛНМУ, донька Марта Джус (Білинська) – ревматологиня, докторка медичних наук, професорка НМУ імені О. О. Богомольця. Онуки Мар’яна та Софія – теж лікарки, педіатрині-інфекціоністки; Анна – менеджер юридичної фірми; Марія лікарка педіатриня, зараз проводить наукові дослідження з вроджених імунодефіцитів у Льовені, Бельгія; онук Роман – студент 1 курсу Льовенського католицького університету, Бельгія.
Світ починається з родини. І продовжується рід Білинських в нових поколіннях, як в обнові! Їх працею і життям, що несуть славу України у небайдужих серцях, пишеться сучасна історія держави!
З нагоди ювілею Білинського Бориса Тарасовича у виставковій залі ННМБУ була організована книжкова виставка, на якій демонструвались наукові праці вченого та наукові досягнення в галузі онкології, гематології, імунології, описи до патентів на винаходи. Інформація виставки висвітлила основні етапи життя, наукової, організаційної, суспільної діяльності та грані його особистості – вченого з широкою ерудицією, небайдужої людини, громадянина з активною життєвою позицією, справжнього патріота України. Матеріали ювілейної виставки популяризувались на сайті ННМБ України та в соціальних мережах. Науковий доробок професора Білинського займає чільне місце у фондах ННМБУ.
Колектив ННМБУ щиросердечно вітає Бориса Тарасовича Білинського зі Славним Ювілеєм! Бажаємо Ювіляру міцного здоров’я, завжди залишатися таким наполегливим і цілеспрямованим, мудрим і розважливим. Нехай Вас зігріває тепло і любов близьких та рідних, повага друзів і колег. Бадьорості, сил та оптимізму Вам! Миру та Многії літа!