Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
125 років від дня народження уролога, доктора медичних наук, професора Петра Ісайовича Гельфера (1897-1978)
Лікар-уролог, доктор медичних наук (1937), професор (1939). Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Учень академіка О.П. Кримова. Працював лікарем перев’язувального загону Таращанської бригади 44-ї стрілецької дивізії (1919-1921). Від 1921 – ординатор, асистент, доцент факультетської хірургічної клініки 1-го Київського медичного інституту, читав приват-доцентський курс з урології, завідувач кафедри урології (1939-1945). Від 1945 – завідувач кафедри урології Київського інституту удосконалення лікарів, з 1953 – завідувач урологічного відділення (науковий керівник) Київської обласної лікарні.
Автор наукових праць, присвячених нефроптозу, рентгенодіагностиці захворювань сечової системи, гнійній інфекції сечових шляхів, хірургічному лікуванню аденоми передміхурової залози, новим методам лікування в урології.
Наукові праці: “Внутривенная пиелография и ее диагностическая ценность” (1941); “Гематурия при аденоме простаты” (1961); “Новое в лечении уролитиаза (о так называемых растворителях камней)” (1965).
200 років від дня народження лікаря широкого профілю (хірурга, окуліста, венеролога), доктора медицини Христіана Яковича Гюббенета (1822-1873)
Лікар широкого профілю (хірург, окуліст, венеролог), доктор медицини (1847), професор кафедри державного лікарознавства (1847), кафедри теоретичної хірургії з офтальмологією (1850-1870) Київського університету св. Володимира. Голова Товариства київських лікарів (1860-1869). Автор першої в Росії оригінальної праці з сифілідології. Закінчив медичний факультет Дерптського університету (1844). З 1844 працював лікарем в окружному управлінні Міністерства шляхів сполучення в Казані, де почав займатися науковими дослідженнями в галузі судової медицини. У 1847 отримав посаду ад’юнкт-професора, а з 1848 очолював кафедру державного лікарнянознавства (так називалася заснована в 1844 кафедра судової медицини) в університеті св. Володимира в Києві. Одночасно почав викладання практичної судової медицини на базі Київського військового шпиталю. У 1847-1848 в Києві вибухнула жорстока епідемія холери. Кілька місяців Х.Я. Гюббенет займався лікуванням холери, завідуючи холерним відділенням Київського військового шпиталю. У 1850 відкрилася вакансія з теоретичної хірургії з офтальмології в новій госпітальній хірургічній клініці, на яку він був визначений спочатку екстраординарним, а в 1851 ординарним професором, очоливши клініку військового шпиталю. У 1852 був відряджений за кордон терміном на один рік для ознайомлення з новими відкриттями в галузі хірургії. У 1854 призначений начальником Військово-польового хірургічного госпіталю та головним хірургом Севастопольського гарнізону. У 1870-1871 добровільно брав участь у франко-пруській війні, де надавав хірургічну допомогу пораненим. У 1870 після звільнення з Ун-ту св. Володимира переїхав до Санкт-Петербурга, де продовжив свою науково-медичну й адміністративну діяльність.
Наукові праці: “Наблюдения над холерной эпидемией в Киевском военном госпитале” (1850); “О значении гимнастики в жизни человека и народов” (1854); “Офталмиатрия или учение о глазных болезнях” (1858); “Очерк медицинской госпитальной части русских войск в Крыму в 1854-1856 гг.” (1870).
55 років від дня народження кардиолога, доктора медичних наук, професора Ольги Миколаївни Барни (1967)
Кардиолог, доктор медичних наук (2007), професор (2012), завідувач кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (з 2014). Закінчила Тернопільський державний медичний інститут (1990).
Напрям наукових досліджень: профілактична, гендерна й антивікова медицина, стратифікація факторів ризику та серцево-судинної патології при цукровому діабеті.
155 років від дня народження фізіолога, біохіміка, доктора медицини, професора Анатолія Григоровича Ракочі (1867-1922)
Фізіолог, біохімік, доктор медицини (1912), професор. Після закінчення медичного факультету Київського університету Св. Володимира (1895) працював у Київській лікарні для чорноробів, згодом – у лікарі св. Софії в м. Сміла Київської губернії. Лікар-екстерн, ординатор пропедевтичної клініки Київського університету (1897-1902). Завідувач кафедри фізіологічної хімії Київського університету (1918-1922), водночас викладав хімію на медичних жіночих курсах у Києві.
Основні напрями наукових досліджень: біохімія травлення, ферментативні процеси та властивості ферментів. Автор першого вітчизняного посібника з біохімії “Практикум з біохімії”. Першим з вітчизняних вчених досліджував проблему вітамінів, здійснив перевірочні експерименти й опублікував оглядову працю з цього питання.
Починаючи з 1997 р., 17 травня відзначається професійне свято “День пульмонолога”.
Пульмонологія – це розділ клінічної медицини, що вивчає хвороби органів дихання (трахеї, бронхів, легень і плеври). Дихання належить до основних функцій організму. Без нього людина може прожити не більше 7 хвилин. Тому справедливо вважається, що дихання є ознакою життя. Хто не дихає, той не живе.
Захворювання органів дихання є серйозною проблемою сучасної медицини через широке поширення, прогресуючий перебіг, скорочення якості та тривалості життя. Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні.
135 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора Олександра Мойсейовича Ольшанецького (1887-1953)
Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1936), професор (1936), завідувач кафедри акушерства і гінекології 2-го Київського медичного інституту (1938-1941), Київського медичного інституту (1942-1953), заслужений діяч науки УРСР (1946).