Календар медицини

12 грудня 2012 року Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію, в якій закликала країни прискорити прогрес у напрямку загального охоплення медичними послугами. В документі зазначалося, що кожен і всюди повинен мати доступ до якісної та доступної медичної допомоги. 12 грудня 2017 року ООН прийняло резолюцію 72/138, в якій проголосила 12 грудня Міжнародним днем загального медичного забезпечення.

У декларації прав людини важливим пунктом є про право на медичну допомогу, але щонайменше половина людей на Землі не мають доступу до необхідних медичних послуг – профілактики, лікування, реабілітації та паліативного догляду. Проблеми зі здоров’ям, навіть незначні, можуть суттєво впливати на якість життя, рівень щастя та стресу.

Всесвітній день загального медичного забезпечення створений з метою висвітлення реальної ситуації зі здоров’ям населення у цілому світі, та призваний контролювати дії держав щодо його покращення.

Так, за останні два десятиліття індекс охоплення медичними послугами у Західно-Тихоокеанському регіоні свідчить про прогрес у збільшенні доступу до основних медичних послуг (з 49% у 2000 до 80% у 2019 р.) Однак існує нерівність у охопленні та фінансові труднощі у багатьох країнах. Особливо уразливі найменш захищені груп населення, які живуть у важкодоступних регіонах.

Війна, яку розпочала росія, поставила нові виклики перед вітчизняною системою охорони здоров’я. Вона погіршила доступ до медичної допомоги всіх верств населення в усіх регіонах України. Але передовсім важливим є забезпечення медичного доступу для тих, хто боронить нашу країну. В минулому році ННМБ України підготувало науково-допоміжний бібліографічний покажчик «Медичне забезпечення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил».

ВООЗ підтримує всі заходи щодо забезпечення людейсвоєчасною медичною допомогою. Цього року Всесвітній день загального медичного забезпечення проходить під гаслом: «Побудувати світ, який ми хочемо: здорове майбутнє для всіх».

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

26 квітня 1986 року сталася Чорнобильська катастрофа. Два теплових вибухи і спричинили руйнування четвертого енергоблока ЧАЕС. Реактор було повністю зруйновано, у атмосферу потрапило 300 млн кюрі радіонуклідів. Наслідки цієї катастрофи відчула на собі перш за все Україна (забруднено понад 145 тис. км2 переселено понад 5 тис. населених пунктів), а також Білорусь, Швеція, Норвегія, Польща, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Велика Британія.

Основна частина робіт по усуненню наслідків аварії виконана в 1986-1987 рр. У них взяли участь близько 240 тис. осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки складає приблизно 600 тис людей.

Довкола четвертого блоку був побудований бетонний «саркофаг», в який помістили всі радіоактивні уламки, знайдені на території АЕС. 30 листопада 1986 р. було завершено його будівництво. Саркофаг був споруджений за 206 днів, завдяки самопожертві ліквідаторів, багато з яких заплатили власним життям і здоров’ям. 14 грудня держкомісія прийняла в експлуатацію комплекс захисних споруд. З того часу в цей день вшановують всіх, хто брав участь у ліквідації аварії. Тих, хто власним життям заплатив за те, щоби світ не загинув у катастрофі!

День всесвітніх молитов про мир, заснований Папою Павлом VI у 1967 р., спочатку був святом Католицької церкви. Щорічно 1 січня Папи робили важливі заяви щодо прав людини, прав жінок, миру, загрози тероризму тощо. Згідно з листами «Pacem in Terris» і «Populorum Progressio», Церква і Папи закликали зосередитись на роботі по досягненню миру. На їх думку, головним в цьому питанні є соціальна толерантність. Церква закликала розвивати стосунки в чотирьох напрямках: між людьми, між особою та державою, між державами, а також окремих осіб і держав зі світовим співтовариством. Церква визначає, що для досягнення справжнього миру необхідно розвивати культуру розуміння і толерантності, починаючи від окремої людини до державного, а потім глобального рівня.

17 грудня 1969 р. Генеральна Асамблея ООН визнала це свято офіційно. Воно отримало нову назву – Всесвітній день миру (World Day of Peace). Не звертаючи увагу на соціальні і політичні проблеми, людина не помічає, наскільки наш світ є крихким. ООН закликає людей до усвідомлення існуючих проблем та активної громадської позиції задля створення кращого світу. Поширюйте інформацію про загрози та проблеми, допомагайте людям, які опинилися у скруті – біженцям, жертвам війни і насилля.

Всесвітній день миру – це символ надії стражденних на те, що їх не покинули і світ може бути кращим.

У 2019 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення щодо відзначення 4 січня Всесвітнього дня азбуки Брайля. Мета – підвищення обізнаності населення про проблеми незрячих та слабозорих людей. Згідно ст. 2, 21 та 24 Конвенції про права інвалідів, азбука Брайля є не тільки засобом спілкування, але й має велике значення для забезпечення права на доступ до інформації, освіти, здійснення права на свободу вираження поглядів, а також для їх соціальної інтеграції.

Шрифт Брайля – це унікальна азбука, яка являє собою тактильне поєднання графічних символів за допомогою 6 точок, що дає змогу передавати букви, цифри, музичні, математичні та інші знаки.

Унікальний метод письма був запропонований у 1829 році Луї Брайлем. У його  основі лежить код для шифрування, розроблений ще у 1809 р. під час Наполеонівських воєн капітаном Шарлем Барб’є. За допомогою його «нічної азбуки» донесення можна було читати безшумно і навіть у темряві.

У 1837 р. у Франції вийшла перша книга надрукована шрифтом Брайля. Це була історія Франції.

У 2005 р. ЮНЕСКО визнала систему Брайля життєво необхідною мовою спілкування, легітимною нарівні з іншими мовами світу.

Фрідріх Есмарх видатний німецький хірург, впровадження антисептиків у медицині, розробник операції з ампутації плеча та автора «штучного знекровлення», одного із творців кровоспинного джгута з гумової стрічки, а також транспортної шини для іммобілізації кінцівки, еластичного бинта, наркозної маски, безлічі корисних хірургічних інструментів (зокрема ніж Есмарха), які широко використовують і в наш час, та інших засобів, таких от як кружка Есмарха.

Фрідріх Есмарх отримав освіту в університетах Кіля та Геттінгену. Брав участь у кількох війнах, опікуючись наданням медичної допомоги пораненим, працюючи в військових шпиталях і лазаретах Кіля, Фленсбурга, Зундевітта, Гамбурга та Берліна.

Фрідріх Есмарх сприяв поширенню в Німеччині самаритянських шкіл для догляду за хворими та пораненими. Лікар видав першу книгу–посібник «Перша допомога при раптових нещасних випадках», яка стала бестселером і перекладена 30-ма мовами світу.

Кайзер Вільгельм І на знак визнання заслуг Фрідріха Августа фон Есмарха посвятив його у лицарі в 1887 р.

Валерій Семенович Бітенський – психіатр вищої категорії, нарколог, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2007), доктор медичних наук (1990), професор (1991).

В. С. Бітенський – відомий вчений в галузі психіатрії та наркології, засновник нової концепції патогенезу наркологічних і психічних захворювань, що базується на дослідженнях порушень пароксизмальної активності головного мозку та пластичності нервової тканини, творець нових високоефективних методик терапії психічних і наркологічних захворювань. Автор нових напрямів в психіатрії та наркології: підліткова наркологія, психіатрія й медична психологія у немовлят, клінічна наркологічна рецепторологія. Валерій Семенович розробив унікальну методику умовно-рефлекторної терапії алкоголізму і наркоманії. Вивчав вплив соціально-психологічної кризи в сучасному суспільстві на психіку людини, виявив нові клінічні та патогенетичні аспекти психогенних захворювань – патогенні неврози.

У 1976 р. В. С. Бітенський захистив кандидатську дисертацію «Эффективность применения некоторых биологически активных веществ для лечения алкогольного делирия и изучение динамики показателей гемокоагуляции и электролитного баланса под влиянием терапии», а в 1989 р. – докторську дисертацію «Опыт лечения алкогольного делирия комплексом некоторых биологически активных веществ».

З 1993 р. працював на посаді завідувача кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Одеського національного медичного університету. З грудня 2020 р. кафедра носить ім’я Валерія Семеновича Бітенського.

В. С. Бітенський був головним редактором журналів «Вісник психічного здоров’я», «Вісник психіатрії та психофармакотерапії». Провів понад 360 телевізійних лекцій, присвячених актуальним психолого-психіатричним темам для дітей, підлітків, дорослих, осіб похилого віку.
Валерій Семенович – автор 235 наукових праць, зокрема 9 монографій, підручників і посібників. Підготував і видав підручник «Psychiatry. Course of lectures», який визнаний кращим у конкурсі навчальних посібників з психіатрії імені академіка В. П. Протопопова (2006).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій В. С. Бітенського:

1. Опыт лечения алкогольного делирия комплексом некоторых биологически активных веществ : автореф. дис. … канд. мед. наук. – Москва, 1976. – 24 с. Шифр зберігання: Р-30843.
2. Эффективность применения некоторых биологически активных веществ для лечения алкогольного делирия и изучение динамики показателей гемокоагуляции и электролитного баланса под влиянием терапии : автореф. дис. … д-ра мед. наук. – Ленинград, 1979. – 23 с. Шифр зберігання: Р-24916.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці В. С. Бітенського, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Наркомании у подростков. – Киев. 1989. Шифр зберігання: Б–64105.
2. Подростковая наркология: руководство для врачей. – Ленинград, 1991. Шифр зберігання: Б–68218.
3. Психіатрія. Курс лекцій : навч. посіб. для студентів вищ. мед. закладів освіти. – Одеса, 2004. – 352 с. Шифр зберігання: Б–84266.
4. Психіатрія. Курс лекцій : навч. посібник. – Одеса, 2005. – 335 с. Шифр зберігання: Б–84771.
5. Психіатрія і наркологія : підруч. для студентів вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації. – Київ, 2015. – 533 с. Шифр зберігання: Б-95486.
6. Клініко-нейрорецепторні співвідношення за наявності хронічного алкоголізму й опійної наркоманії // Одес. мед. журнал. – 1999. – № 4. – С. 34–35.
7. Коррекция нарушений психической активности у больных хроническим алкоголизмом и опийной наркоманией с помощью актопротектора // Таврийский журн. психиатрии. – 1999. – № 3. – С. 46–48.
8. Прогнозирование риска формирования злоупотребления психоактивными веществами // Укр. вісн. психоневрології. – 1999. – Т. 7, № 4. – С. 37–39.
9. Нейрофіологічний критерій оцінки стану хворих на наркологічні захворювання // Одес. мед. журнал. – 1999. – № 5. – С. 64–65.
10. Нарушения процессов нейрорецепции при алкоголизме и наркоманиях и их коррекция // Архів психіатрії. – 1998. – № 2/3. – С. 169–176.