Календар медицини

185 років від дня народження гістолога та патолога, доктора медицини, професора Никанора Адамовича Хржонщевського (1836-1906)

Гістолог, патолог, доктор медицини (1859), професор. Закінчив медичний факультет Казанського університету (1859). У 1859-1860 – лікар у с. Поповка Казанської губернії; у 1861-1864 працював за кордоном під керівництвом І. Мюллера, К. Людвіга, Р. Вірхова; з 1865 – доцент курсу гігієни Харківського університету; водночас з курсом гігієни йому доручили також читання важливих дисциплін, як-от загальна патологія, гістологія, ембріологія, порівняльна анатомія, токсикологія та медична поліція; у 1866 організував гістологічну лабораторію при Харківському університеті; з 1867 – екстраординарний професор кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії Харківського університету; з 1869 – ординарний професор кафедри загальної патології Київського університету; у 1869-1872 – декан медичного факультету; у 1869-1872 та 1886-1889 – очолював Товариство київських лікарів; 1870-1872 – президент Київського товариства природознавців.

Є одним з основоположників гістофізіології, а також санітарної освіти населення. Наукові праці були присвячені вивченню будови та функцій надниркових залоз, легень, кровоносних і лімфатичних судин, нирок, печінки тощо; запропонував метод фізіологічних ін’єкцій, що полягав у прижиттєвому введенні тваринам у кровоносну або лімфатичну систему розчинів індиферентних забарвлюючих речовин; експериментально довів здатність клітин печінки утворювати жовч; запропонував теорію сечовиділення; першим виявив наявність у капілярах, крім ендотелію, ще гомогенної основної пластинки.

Наукові праці: “Исследование эпителия легочных пузырьков, печени, почек и лимфатических сосудов с помощью физиологической инъекции” (1865); “О происхождении лимфатических сосудов” (1866); “О строении печени и ее отделительной деятельности” (1866).

У 2010 році на сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було вирішено встановити та відзначати щорічно 28-го липня Всесвітній день боротьби з гепатитом.

Всесвітній Альянс боротьби з гепатитом за підтримки ВООЗ щорічно 28 липня проводить заходи з популяризації знань про вірусні гепатити для профілактики нових заражень серед населення.

Мета цих заходів – підвищення обізнаності світової громадськості про симптоми, методи діагностики, профілактики та лікування гепатитів, особливо групи В і С, а також привернення уваги урядів і неурядових організацій до необхідності надання підтримки людям, які живуть з гепатитом В і С.

Статистика невблаганна – в середньому кожна дванадцята людина у світі є носієм вірусу гепатиту В або C. Ця статистика перевищує показники ВІЛ-інфікованих або хворих на рак, проте рівень обізнаності людей про гепатит вкрай низький. Вірусні гепатити – це група дуже розповсюджених небезпечних захворювань, що вражають печінку людини. Захворювання починається поступово, перебігає без симптомів і не проявляється тривалий час, тому гепатит ще називають “ласкавий вбивця”. Саме гепатит є основною причиною цирозу та раку печінки.

Стратегію з гепатиту було розроблено вперше в історії та в ній встановлені глобальні цілі боротьби проти вірусного гепатиту. Зокрема, до 2020 року пропонується знизити кількість нових випадків захворювання гепатитом В і С на 30 %, скоротити смертність на 10 %. Стратегія спирається на такі ключові підходи, як розширення програм вакцинації від гепатиту А і В; запобігання передачі гепатиту В від матері до дитини; підвищення безпеки ін’єкцій, крові та хірургічних втручань; зниження шкоди  для уживачів ін’єкційних наркотиків; розширення доступу до лікування гепатиту В і С.

Лікування гострих вірусних гепатитів у місті Києві здійснюють інфекційні відділення міських клінічних лікарень. Кваліфіковану медичну допомогу хворим на хронічні вірусні гепатити в Києві надає гепатологічний центр на базі Київської міської клінічної лікарні № 15 та  інфекційне відділення для хворих на вірусний гепатит Київської міської клінічної лікарні № 5.

90 років від дня народження медичного генетика, доктора біологічних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ, академіка НАМНУ Віталія Арнольдовича Кордюма (1931)

Генетик, доктор бiологічних наук (1970), професор (1993), член-кореспондент НАН України (1991), академік НАМН України (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2008). Закінчив Київський університет (1955). У 1958-1973 працював у Інституті мікробіології і вірусології АН УРСР; від 1973 – в Інституті молекулярної біології і генетики НАНУ (обидва – Київ): завідувач відділу регуляторних механізмів клі­­тини.

Наукові дослідження в галузi генної терапії. Вивчає особливості функціонування генів людини, введених у складі рекомбінантних молекул у клітини різних тканин. Засновник нового напряму генної бiтехнологiї – фагозалежного суперсинтезу, за допомогою яко­­го отримано людський ре­­ком­­бiнантний iнтерферон α-2 – “Лафе­­рон”. Розробляє технології генної терапії інсулінзалежного діабету й атеросклерозу.

Наукові праці: “Эволюция и биосфера” (1982); “Генетическая инженерия фито­­пато­­ген­­ных бактерий” (1988); “Изучение некоторых физиологических и мо­­ле­­ку­­лярных свойств мышей, пред­­рас­­по­­ложенных к спонтанным новообразованиям” (2009); “Биополимеры и клетки в измерении архитектуры микроценозов. 1. Феноменология” (2009).

Воробйова Ірина Іванівна (1956) – акушер-гінеколог, доктор медичних наук (2009), керівник відділення наукових проблем невиношування вагітності, професор.

Освіта

Медичну освіту здобула на лікувальних факультетах:

• Запорізького медичного інституту (1973–1975);
• Київського медичного інституту (1975–1979).

Професійна діяльність

Працювала на посадах:

• молодшого наукового співробітника відділення фізіології та патології вагітності та пологів (1981–1988);
• старшого наукового співробітника відділення фізіології та патології вагітності та пологів (1988–2010);
• головного наукового співробітника (2010–2011);
  наукового керівника відділення наукових проблем невиношування вагітності (від 2011).

Професійну діяльність здійснювала в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України.

Горецький Людвіг Казимирович (1826–1885) – дерматолог, терапевт, доктор медицини (1855), професор.

Освіта

Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1848).

Професійна діяльність

Працював на посадах:

• ординатора університетської терапевтичної клініки (1848–1851);
• директора акушерської клініки (1851–1854);
• помічника при професорі — завідувачеві клінічного відділення терапевтичної госпітальної клініки Медичного факультету Університету св. Володимира (з 1854);
• у 1858–1859 роках виконував обов’язки завідувача терапевтичної госпітальної клініки;
• у 1861 році удосконалювався в клініках Парижу та Відня;
• у 1866 році був обраний на посаду штатного доцента по кафедрі спеціальної терапії;
• у 1864–1880 роках керував дерматологічною клінікою Університету св. Володимира;
• у 1869 році заснував Київське товариство природодослідників.
  Наукова діяльність

Наукові праці були присвячені вивченню клініки шкірних хвороб.

Мірам Едуард Ернестович (1811-1887)- фізіолог, зоолог, анатом, доктор медицини (1842), професор.

Освіта

• У 1829 році вступив до Медико-хірургічної академії (Санкт-Петербург), звідки в 1831 році перевівся на медичний факультет Дерптського університету, який закінчив у 1833 році.
• У 1833–1836 роках навчався у Віленській медико-хірургічній академії.

Професійна діяльність

З 1833 року працював на посадах:

• помічника прозектора (1833–1836);
• прозектора з порівняльної анатомії (1836–1839);
  ад’юнкта по кафедрі зоології (1839–1840) при Віленській медичній академії, де викладав анатомію та зоологію.
• У 1840–1842 роках спеціалізувався з фізіології в лабораторіях відомих європейських фізіологів — Й. Мюллера, Е. Вебера, К. Бернара.

Надалі працював на посадах:

• ад’юнкта (1842);
• екстраординарного професора (1942–1843);
• ординарного професора кафедри фізіології здорової та хворої людини (1843–1862);
• декана медичного факультету (1854–1862) Університету св. Володимира.

Наукова та викладацька діяльність

Викладав загальну та спеціальну фізіологію, фізіологію народження, історію розвитку зародка, порівняльну анатомію.

Вперше ввів у викладання фізіології проведення досліджень на лабораторних заняттях.

Лікувальна діяльність

Також працював на посадах лікаря в Київській поштовій конторі та Київському військовому госпіталі.

Під час епідемій холери у 1847 та 1857 роках завідував лікарнями в Печерській і Плоській частинах м. Києва.