Календар медицини

Лейник Михайло Володимирович (1908-1960) фізіолог, доктор медичних наук (1951), професор (1952). Учасник 2-ої світової війни.

Михайло Володимирович закінчив Київський медичний інститут (1936). Відтоді працював у Київському НДІ гігієни праці та професійних захворювань (нині Інститут медицини праці НАМНУ): 1944-1954 – завідувач лабораторії фізіології м’язової працездатності, від 1954 – заступник директора з наукової роботи. У 1937-1940 очолював Управління науково-дослідних інститутів Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР.

Наукові дослідження в галузі фізіології праці. Засновник вчення про типи м’язової працездатності людини.

Наукові праці: “Режим труда и отдыха в свете новых данных о состояниях рабочего органа во время и после работы” (1949); “К учению о физиологических основах рационального режима труда и отды­ха” (1951); “Питання фізіології праці в соціалістичному сільському господарстві” (1967).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертації Ленника M. B. «Режим труда и отдыха в свете новых данних о состояниях рабочего органа во время и после работы» (1949)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці М.В. Ленника, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Питання фізіології праці в соціалістичному сільському господарстві (1957)
2. К учению о физиологических основах рационального режима труда и отдыха (1951)

У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.

Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.

Басс Михайло Менделевич (1898-1985) дитячий хірург, доктор медичних наук (1959), доцент кафедри хірургії й ортопедії дитячого віку Київського медичного інституту (1946-1963).

Наукові праці Михайла Менделевича були присвячені хірургії шлунково-кишкового тракту, вродженим діафрагмальним грижам, запальним процесам легень, плеври тощо. Першим дав наукове обгрунтування лікувальних властивостей соку каланхое, запровадив його в практику лікування запальних процесів у дітей.

Наукові праці: “Злокачественные опухоли у детей” (1967); “Заболевания и повреждения прямой кишки” (1968)

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертацій М.М. Басс «Диафрагмальные грыжи и замещение ооширных дефектов диафрагмы» (1958)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці М.М. Басса, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Этих дней не смолкнет слава(судьбы людские) (1978)
2. Новый лечебный препарат – сок каланхое (1974)
3. Злокачественные опухоли у детей (1967)
4. Заболевания и повреждения прямой кишки у детей (1968)
5. Атлас хирургической патологии у детей (1981)

Фотографія з фонду Національного музею медицини України

Мойсеєнко Валентина Олексіївна (1963) терапевт, доктор медичних наук, професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (з 2003), академік Академії наук вищої освіти України.

Валентина Олексіївна закінчила Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1987), з 2003 – професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. У 2000 захистила докторську дисертацію “Клінічна оцінка фізичних методів діагностики та лікування уражень езофагогастродуоденальної зони у хворих на хронічний гломерулонефрит”.

Автор наукових праць, присвячених проблемам гастроентерології, нефрології, мікрохвильової терапії, питанням педагогіки вищої школи тощо.

Дійсний член Європейських асоціацій нефрології, діалізу та трансплантації.

Наукові праці: “Діагностичні фармакологічні проби в кардіології, нефрології та гастроентерології” (2003); “Пропедевтика внутрішніх хвороб: Клінічний практикум” (2005); “Українсько-російсько-англійсько-латинський терапевтичний тлумачний словник” (2007).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертацій Мойсеєнко В.0. «Клінічна оцінка фізичних методів діагностики лікування уражень езофагогастродуоденальної зони хворих на хронічний гломерулонеофрит» (1999); «Микроволновая резонансная терапия рефлоко-эзофагита» (1990)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці В.О. Мойсеєнко, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Українсько-російсько-англійсько-латинський терапевтичнии тлумачний словник (2007)
2. Російсько-укралнсько-латинськии тлумачний терапевтичний словник (1994)
3. Діагностичні фармакологічні проби в кардіології, нефрології та гастроентерології (2003)

Знаменська Тетяна Костянтинівна (1958) педіатр, доктор медичних наук (1994), професор (2004).

Тетяна Костянтинівна закінчила Київський медичний інститут (1982). Від 1983 працює в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України: від 1994 – завідувачка відділення неонатології; за сумісництвом від 2005 – професор кафедри дитячих і підліткових захворювань Національної медичної академії післядипломної освіти.

Вивчає особливості адаптації та розробляє критерії діагностики порушень стану новонароджених при TORCH-інфекції, екстрагенітальній патології матері, недоношеності вагітності.

Наукові праці: “В помощь неонатологу” (2006); “Неонатологія з позиції сімейного лікаря” (2007); “Особливості харчування вагітних та матерів-годувальниць” (2007); “TORCH-інфекції в акушерстві і неонатології” (2008).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Знаменської Т.К. «Особенности течения раннего периоде и некоторые показатели метаболической адаптации новорожденных от матерей с гипертонической болезнью» (1987), «Клініко-патогенетичне обгрунгування профілактики і лікування, порушень постнатально адаптації новонароджених у хворих на цукровий діабет» (1993)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Т.К. Знаменської, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. В помощь неонатологу (2006)
2. TORCH-инфекции в акушерстве и неонатологии (2008)
3. Неонатологія з позиції сімейного лікаря (2007)

Дудко Олена Максимівна (1923) лікар, доктор медичних наук (1971). Закінчила Київський медичний інститут (1947), де й працювала: декан вечірнього відділення лікувального факультету (1970-1972), професор кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я (1972-1975).

Наукові праці присвячені вивченню стану здоров’я населення в соціально-гігієнічному аспекті.

Наукові праці: “Досвід вивчення захворюваності на ревматизм населення м. Києва” (1960); “Заболеваемость, смертность и летальность при инфаркте миокарда” (1973).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертацій Дудко О.М. «Эффективность деятельности яслей г. Киева на данном этане / 1948-1951гг.» (1954)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці О.М. Дудко, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Досвід вивчення захворюваності на ревматизм серед дітей м. Києва (1960)
2. Информационно-поисковая система с использованием перфокарт с краевой перфорацией и ЭВМ в городском кардиоревматологическом диспансере для
3. Изучения распространенности сердечно-сосудистых заболеваний (1973)
4. Перфокарты для динамического наблюдения за угрожаемыми и больными ревматизмом и изучения его распространенности у населения (1968)
5. Про добробут і охорону здоров’я радянських жінок (1974)
6. Проривна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки (1951)
7. Система учета и анализа заболеваемос ти с временной утратой трудоспособности врачей и среднего медицинского персонала (1974)