Календар медицини

Виговська Ярослава Іллівна (1930) українська гематологиня, трансфузіологиня, педагог, науковиця.

Місце народження: м. Снятин, Івано-Франківська область.

Освіта: Закінчила лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1953).

Професійна діяльність:

• 1953–1962 — наукова співробітниця Львівського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові.
• 1962–1965 — старша наукова співробітниця.
• 1965–2002 — завідувачка відділення гематології.
• З 2002 — головна наукова співробітниця Інституту патології крові та трансфузійної медицини НАМН України (правонаступник).
• З 2002 — професор кафедри гематології та трансфузіології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (за сумісництвом).

Наукові ступені та звання:

• 1961 — кандидат медичних наук; дисертація: «Система згортання крові при тромбоцитопенічному синдромі».
• 1971 — доктор медичних наук; дисертація: «Гемокоагуляційні аспекти внутрішньосудинного гемолізу».
• 1984 — професор.

Наукова діяльність:

Авторка близько 500 наукових праць, включно з 9 підручниками, монографіями, посібниками та довідниками.

Основні напрями досліджень:

• коагулологія;
•  геморагічні хвороби;
• епідеміологія та імунологія лейкемій;
• діагностика й лікування порушень системи гемостазу.

Наукове керівництво:
Консультантка та наукова керівниця 1 докторської та 20 кандидатських дисертацій.

Основні праці:

• Гематологические синдромы в клинической практике (1981),
• Справочник по гематологии (1997),
• Геморагічні захворювання (1999),
• Гематологія і трансфузіологія (2001),
• Стандарти в гематології (2002),
• Клиническая гематология (2006),
• Діагностика розладів гемостазу та сучасна лікувальна тактика (2010).

На фресці Мікеланджело у Ватикані, правиця Бога вказує на ліву руку Адама. Де в чому це символічно, бо Мікеланджело, який був шульгою від природи, з юних років привчав себе працювати правою рукою. Більшість малюнків він робив правою, втім  ліву руку використовував для робіт, що вимагали сили, як різьблення по мармуру.

Джерело: CLINICAL ANATOMY, volume 31, number 5, july 2018 https://doi.org/10.1002/ca.23203

Рудюк Максим Павлович (1920–1970) — український акушер-гінеколог, педагог, учасник Другої світової війни.
Народився село Кривошиїнці, Хмільницький район, Вінницька область.

Освіта:

Закінчив Вінницький медичний інститут (1950).

1950–1952 — клінічна ординатура.

Професійна діяльність:

• 1952–1958 — асистент кафедри акушерства та гінекології Вінницького медичного інституту імені М. І. Пирогова.
• З 1959 — доцент тієї ж кафедри.
• 1959–1965 — декан лікувального факультету.
• 1965–1967 — проректор з навчальної роботи.
• 1967–1970 — ректор Вінницького медичного інституту.

Наукові ступені та звання:

• 1957 — кандидат медичних наук; дисертація: «Матеріали до клініки, діагностики та лікування серозного лактаційного маститу».
• 1960 — доцент.

Участь у війні: Учасник бойових дій під час німецько-радянської війни (Другої світової).

Основні напрями досліджень:

• знеболювання пологів;
• діагностика, лікування та профілактика серозного лактаційного маститу;
• раціональне ведення вагітності та пологів у жінок старшого віку (літніх першопороділь).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Рудюка М. П.:

Материалы к клинике, диагностике и лечению серозного лактационного мастита (1957). Шифр зберігання 618.6 Р-836

У фонді бібліотеки зберігаються також праці Рудюка М. П., написані одноосібно або у співавторстві:

1. Акушерство и гинекология : учебное пособие для учащихся медсестринских отделений (1964). Шифр зберігання 618.1 Р-836
2. Акушерство: підручник для учнів медичних училищ (1967). Шифр зберігання 618.2(02) Р-836
3. Беременность и роды у первородящих женщин старшего возраста (1975). Шифр зберігання Б-16778

Столярчук Олександр Олександрович (1920–2017) — український фармаколог, професор, учасник Другої світової війни, заслужений працівник вищої школи УРСР.

Народився в місті Козятин (нині Вінницька область). Середню медичну освіту здобув у Рибінській фельдшерсько-акушерській школі, працював фельдшером у місті Рибінськ (Росія). Під час війни був учасником бойових дій.
У 1951 році закінчив Ярославський медичний інститут із відзнакою, після чого навчався в аспірантурі на кафедрі фармакології.

Із 1957 року працював у Вінницькому медичному інституті: був асистентом, доцентом, згодом — завідувачем кафедри фармакології (1964–1991), професором (з 1991). Також очолював педіатричний факультет як декан (1962–1971).
У 1955 році захистив кандидатську дисертацію, у 1970 — докторську. Професор з 1971 року. У 1984 році отримав звання «Заслужений працівник вищої школи УРСР».

Очолював фармакологічне товариство Вінниччини (з 1965), був заступником голови Українського фармакологічного товариства та членом Всесоюзного товариства фармакологів.

Автор понад 300 наукових праць, 38 авторських свідоцтв і 10 патентів (у Японії, США, Канаді, Німеччині, Франції та ін.). Досліджував нові лікарські речовини, вивчав їхню дію, розробив препарати фенікаберан та бензофурокаїн.
Підготував 5 докторів і 36 кандидатів наук.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Столярчука О. О.:

1. Действие сердечных гликозидов в зависимости от состояния центральной нервной системы. (1955). Шифр зберігання: 615.5 С-816а
2. Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві: Лекции по фармакологии : учебное пособие. (1998). Шифр зберігання: Б-99751

Бабанін Анатолій Андрійович (1940) — український анатом і судовий медик, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України.

Народився в селі Матеж, Прилузький район, Комі АРСР. У 1965 році з відзнакою закінчив Кримський державний медичний інститут. Захистив кандидатську дисертацію у 1967 році, докторську — в 1976 році. Професор з 1980 року.
Працював асистентом кафедри оперативної хірургії, завідувачем кафедри анатомії, з 1996 року — завідувач кафедри судової медицини та ректор Кримського медичного інституту (до 2015 року).

У 2010 році став членом-кореспондентом НАМН України. Був головним редактором наукових медичних журналів.
Автор близько 280 наукових праць, 16 монографій та підручників, має 6 патентів. Основні напрямки досліджень — анатомія, судова медицина, експериментальна хірургія. Розробив підходи до судово-медичної оцінки при алкогольній та наркотичній інтоксикації, описав нову форму ураження легень — алкогольний і наркотичний синдром.
Підготував 5 докторів і 26 кандидатів наук.

Нагороди та визнання:

• Заслужений діяч науки і техніки України (1998) та АР Крим (2000),
• академік кількох міжнародних академій,
• лауреат золотої медалі А. Швейцера (1998).

Основні праці:

• Судово-медична експертиза статевих станів (2001),
• Морфологічні і судово-експертні аспекти вісцеральної патології при алкогольній хворобі (2002),
• Клініко-морфологічні особливості постін’єкційних ускладнень у наркоманів (2006),
• Нариси профілактичної медицини (2008),
• VNTR-поліморфізм гена дофамінового транспортера і схильність до алкогольної та наркотичної інтоксикації (2010).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Бабаніна А. А.:

1. Состояние эвакуаторно – моторной функции желудка после резекции желудка по некоторым модификациям способа Бильрот – ІІ в свете ранних эвакуаторных нарушений. ( Эксперим. исследование)
   (1967) Шифр зберігання: 617.4 Б-121
2. Материалы к оценке достаточности способов соединения стенок желудочно – кишечного тракта. ( Эксперим. исследование)
   (1974). Шифр зберігання: Р-18069
3. Регенерация седалищного нерва при эпиневральном шве и клеевых способах соединения: ( Эксперим.- морфологическое исслед.) (1978). Шифр зберігання: Р-24191

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Бабаніна А. А., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Жизнь и научно-педагогическая деятельность профессора Виктора Владимировича Бобина. ( К 110-летию со дня рождения)
   (2000). Шифр зберігання: Б-78183
2. Черепно – мозговая травма в судебно – медицинской экспертизе.
   (2004). Шифр зберігання: Б-83654
3. Этюды физиотерапии и курортологии ( методологические основания и теоретические предпосылки): Двухсотлетию курортов Крыма посвящается. (2007). Шифр зберігання: В-7184

Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.

Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.

Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.

Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.

Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.