Календар медицини

Власов В’ячеслав Олександрович (1938) анатом, кандидат медичних наук, доцент (1978), завідувач кафедри фізичного виховання, спортивної медицини та ЛФК Чернівецької медичної академії.

В’ячеслав Олександрович народився в м. Алма-Аті (Казахстан). Медичну освіту здобув у Чернівецькому медичному інституті (1957—1963). Працював на посадах асистента кафедри анатомії людини, завідувача кафедри фізичного виховання, спортивної медицини та лікувальної фізкультури (1977-1997) Чернівецького медичного інституту (нині — Буковинський державний медичний університет).

У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію “Эмбриогенез связочного аппарата матки человека”, доцент. Автор близько 50 наукових публікацій.

Його наукові розробки пов’язані з питаннями фізичного розвитку, динаміки функціонального стану серцево-судинної, дихальної та центральної нервової системи людини.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Власова, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Дитячі хвороби (1963)
2. Инфекционная желтуха у детей (1957)
3. Дитячі хвороби (1963)
4. Менингококковая инфекция у детей раннего возраста (1950)
5. Молодым родителям (1968)
6. Учебник детских болезней для фельдшерских школ (1939)
7. Учебник детских болезней для фельшеров (1937)

Борис Павлович Криштопа (1938-2014) організатор охорони здоров’я, історик медицини, доктор медичних наук (1986), професор (1988), завідувач кафедри управління охороною здоров’я Київського інституту удосконалення лікарів (1986-2003), заступник міністра охорони здоров’я України (1974-78). Науковий напрям – організація і управління системою охорони здоров’я, історія медицини України.

Закінчив Київський медичний інститут (1961). Працював лікарем. 1965-1968 – завідувач Сумського міського, 1968-1972 – обласного відділів охорони здоров’я; 1978-1981 – радник Міністра громадського здоров’я Республіки Афгані­стан; 1982-1986 – проректор з між­народних зв’язків Київського медичного інституту; 1986-2004 – завідувач, від 2004 – професор кафедри управління охороною здо­ров’я Національної медичної академії післядипломної освіти (Київ). Заступник Міністра охорони здоров’я УРСР (1974-1978).

Наукові дослідження були присвячені соціальній гігієні, організації охорони здо­ров’я, історії медицини.

Наукові праці: “Здравоохранение Афганистана” (1984); “Высшее медицинское образование в Украинской ССР” (1985); “Менеджер здравоохранения” (1995); “Медична допомога і ринок: проблеми менеджменту” (1996); “Реформування статусу бюджетних медич­них закладів в умовах ринкових відно­син” (2009).

У 2016 р. сім’я Б. П. Криштопи передала до фонду ННМБУ власну колекцію Бориса Павловича, об’єм якої становить 610 одиниць зберігання. Тематика колекції стосується питань становлення охорони здоров’я та вищої медичної освіти в Україні, історії медицини тощо.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферат дисертація Б. П. Крыштопа “Медико-социальные и научноорганизационные основы развития здравоохранения демократической Республики Афганистан (1984)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Б. П. Криштопи, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Біографічний словник завідуючих кафедрами Київського державного інституту удосконалення лікарів (1918-1993 р.) (1993)
2. 85 років (1918-2003) Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (2003)
3. Высшее медицинское образование в Украинской ССР (1985)
4. Для тех кто мечтает стать врачом (1976)
5. Здоровье населения и здравоохранение в развивающихся странах (1990)
6. Здравоохранение Афганистана (1984)
7. Фармакотерапия тропических инфекционных и паразитарных болезней (1988)

Туркельтауб Мирон Самуїлович (1898-1981) терапевт, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету Ужгородського університету. Засновник курортології в Закарпатській області, вивчав лікувальні властивості мінеральних вод краю.

Мирон Самуїлович медичну освіту здобув у Харківському медичному інституті (1917–1923).

Працював на посадах ординатора клінічного санаторію “Куяльник” Одеського курортного управління, асистента та доцента кафедр факультетської терапії Одеського медичного інституту та Одеського інституту удосконалення лікарів. Доцент (1931).

Опубліковано понад 40 наукових праць, зокрема 1 монографія з питань курортології та бальнеології. З 1935 р. працював в м. Москві в клініці лікувального харчування та одночасно на посаді доцента кафедри лікувального харчування Центрального інституту удосконалення лікарів; у 1936 надано вчений ступінь.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці М. С. Туркельтауба, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
Лечебное питание при заболеваниях сердечно-сосудистой системы и почек (1963)
Лечение сердечных больных на Сочи-Мацестинском курорте (1940)

Святкування Всесвітнього дня здоров’я приурочене до дня прийняття Статуту ВООЗ у 1948 році.

У грудні 1945 року дві країни Бразилія та Китай запропонували створити міжнародну організацію, яка б займалася питаннями охорони здоров’я на глобальному рівні та була абсолютно незалежною від будь-якої влади. Через півроку в Нью-Йорку був затверджений статут Всесвітньої організації охорони здоров’я, а чинності він набув 7 квітня 1948 року, коли угоду підписала 61 країна.

Мета Всесвітнього дня здоров’я полягає у відзначенні важливості здоров’я кожної людини для людства в цілому. Здоров’я – стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад. Часто психічним здоров’ям нехтують, але сьогоднішній стресовий спосіб життя дуже впливає на загальний стан людини, тому важливо заохочувати населення до відповідної терапії. Крім того, здоров’я залежить від гармонійного існування людини у навколишньому середовищі. І, звичайно, не слід забувати, що ми є те, що їмо, тож важливо дотримуватись збалансованого раціону.

Згідно з дослідженнями вчених, здоров’я залежить більше ніж на 50% від способу життя людини, на 40% від соціальних і природних умов і лише на 10% від спадковості.

У Всесвітній день здоров’я проводяться заходи, метою яких є підвищення обізнаності населення щодо цінності здоров’я, ролі здорового способу життя, профілактики захворювань, проблем охорони здоров’я, зокрема доступу до медичної допомоги.
Щороку ВООЗ пропонує іншу тему для цього дня, яку висвітлюють на школах, семінарах, майстер-класах і дискусійних форумах. Тема Всесвітнього дня здоров’я у 2023 – «Здоров’я для всіх!»

У фондах ННМБУ ви можете ознайомитись з літературою щодо здорового способу життя:

1. Феномен людини. Здоровий спосіб життя : збірник наукових праць / Захід. центр енергоінформац. наук, Укр. Міжнар. акад. профілакт. медицини НТШ. – Львів : ЗЦЕН, 2022. – Вип. 105 (171).
2. Індекс здоров’я. Україна – 2017: результати загальнонаціонального дослідження : звіт / Міжнар. фонд “Відродження”. – Київ, 2018.
3. Сущенко І. В. Рухова активність як засіб формування здорового способу життя студентської молоді//Україна. Здоров’я нації. – 2019 – №2 – С. 202-203.
4. Гарник Т.П. Природне харчування і здоровий спосіб життя: міжнародний конгрес, 12-15 липня 2018 р. Анкара (Туреччина) // Фітотерапія. Часопис. – 2018. – № 3. – С. 59-60.
5. Дуб М.М. Здоровий спосіб життя студентів – складова професійної компетенції// Україна. Здоров’я нації. – 2019. – № 2. – С. 168-169.
6. Крутов В.В. Традиційна та інформаційно-енергетична медицина: дві комплементарних системи знань на варті здоров’я людини //Фітотерапія. Часопис. – 2021 – № 3 – С.24-30.

Леонід Вікторович Харьков (1943-2020) хірург-стоматолог, член-кореспондент НАМН України (2003), доктор медичних наук (1988), професор (1991), завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 1994), керівник Українського центру по лікуванню дітей з вродженими та набутими  захворюваннями щелепно-лицевої ділянки (з 1993), консультант дитячої лікарні “Охматдит” (з 1994).

Засновник в Україні нового напряму в щелепно-лицевій хірургії дитячого віку – раннього хірургічного та комплексного лікування вроджених і набутих вад обличчя.

Основні напрями його наукової діяльності спрямовані на розроблення принципово нових базових методів хейлорино- та ураностафілопластики в дітей раннього віку. Ним запроваджено в клінічну практику біля 45 методів хірургічного лікування незрощень верхньої губи та піднебіння на всіх етапах лікування; нові способи лікування вроджених гемангіом обличчя та щелеп.

Наукові праці: “Хирургическое лечение врожденных несращений неба” (1992); “Клеевые соединения в челюстно-лицевой хирургии” (1993); “Evolution of methods of uranosthaphyloplasty exemplified by the analysis of the 1118 primary operations for congenital palatal defects”(1999);”Эволюция методик ураностафилопластик в клинике Украинского Национального медицинского университета (анализ 1417 первичных операций по поводу врожденных дефектов неба)” (2002); “Справочник хирурга- стоматолога” (2002, 2003, 2007); “Хірургічна стоматологія дитячого віку” (2003); “Хирургическая стоматология и челюстно-лицевая хирургия детского возраста” (2005); “Опыт проведения одномоментной хейлориноуранопластики и хейлориновелопластики у детей с врождённым несращением верхней губы и нёба” (2004); “Вторичные деформации верхней губы и носа после двусторонних хейлоринопластик. Сроки операций и новые методики” (2006); “Хірургічна та комплексне лікування вроджених деформацій ЩЛД у дітей. Реальні досягнення та невирішені проблеми” (2006); “Способи хірургічного лікування вроджених незрощень верхньої губи та піднебіння (аналіз існуючих методик та власних інновацій)” (2006); “Діагностика та лікування секвенції Робіна” (2008); “Teljes ajak – szajpadhasadek korai idoszakban torteno egyideju korrekcioja” (2010).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Л. В. Харькова Л.В. “Хирургическое лечение врожденных несращений неба” (1987), Л. В. Харьков “Клиническое значение некоторых лабораторно-биохимических исследований крови до и после операции у больных с врожденными несращениями неба” (1972).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Л. В. Харкова, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Врожденные несращения верхней губы и неба (2004)
2. Диагностика и лечение травматических повреждений мыщелкового отростка нижней челюсти у детей (2010)
3. Родителям детей с врожденными несращениями верхней губы и неба (2007)
4. Справочник хирурга-стоматолога. Диагностика, клиника, хирургическое и медикаментозное лечение (2003)
5. Хирургическая стоматология и челюстнолицевая хирургия детского возраста (2005)
6. Хирургическое лечение врожденных несращений неба (1992)
7. Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія дитячого віку (2015)

Нетяженко Василь Захарович (1943) кардіолог, доктор медичних наук (1989), професор (1990), член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки України (2001), дійсний член Європейського товариства кардіологів (F.E.S.C.), завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 (з 1988) Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

Василь Захарович медичну освіту (з відзнакою) здобув на медичному факультеті Ужгородського університету (1965, після закінчення якого працював на посадах лікаря-фтизіатра на Херсонщині, дільничого лікаря-терапета, лікаря невідкладної медичної допомоги в Рахівському районі на Закарпатті.

У 1969-1973 рр. навчався в аспірантурі та у 1973-1979 pp. працював на посаді старшого наукового співпрацівника в Київському НДІ туберкульозу та грудної хірургії.

З 1979 р. працює в Київському медичному інституті імені О.О. Богомольця (нині – Національний медичний університет імені О. О. Богомольця) на посадах асистента кафедри госпітальної терапії № 1 (з 1979 р.), завідувача кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 (із 1988 р.).
У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію “Особенности центральной и периферической гемодинамики при различных концентрациях эфира, фторотана, пентрана, трихлорэтилена, циклопропана и закиси азота у больных митральным стенозом”, а в 1989 р. — докторську дисертацію “Особенности патогенеза, диагностики, лечения и профилактики нестабильных форм острого круп- ноочагового инфаркта миокарда”.

З 1989 р. – декан II медичного факультету цього ж університету; професор (1990); член-корепондент НАМН України за спеціальністю “Терапія” (2002); головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності “Терапія”; член Наукової ради НАМН України з клінічної медицини; президент Асоціації лікарів-інтерністів України (1995), віце-президент Терапевтичного та Кардіологічного українських товариств; головний редактор журналів “Клінічна фармакологія, фізіологія, біохімія” та “Внутрішня медицина”; дійсний член Європейського кардіологічного товариства та міжнародного товариства внутрішньої медицини; співорганізатор акредитованих наукових та освітніх заходів у системі міжнародної післядипломної освіти; координатор міжнародної програми Євросоюзу IMPRESMAN COURHLIFE щодо сприяння науковим проектам та інтеграції в Європейське наукове співтовариство; голова спеціалізованої вченої ради Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; член редакційних рад низки фахових журналів.

Заслужений діяч науки і техніки України (2001). Автор понад 700 наукових публікацій; зокрема біля 30 монографій, підручників та навчальних посібників, 6 авторських свідоцтв; основні напрями наукової діяльності – не відкладна кардіологія, гострий інфаркт міокарда; розробка концепції провадження хворих із тромбо- емболічними ускладненнями та синдромом внутріш- ньосудинного мікрозсідання крові під час патології Внутрішніх органів; оптимізація діагностики вивчення прогностичного значення порушень гемокоагуляційного гомеостазу в клініці внутрішніх хвороб.

Основні напрями наукової діяльності: оптимізація діагностики та вивчення прогностичного значення порушень гемокоагуляційного гомеостазу в клініці внутрішніх хвороб, провадження нових методів інтенсивної терапії, зокрема системного тромболізису, антикоагулятивної та антиагрегантної терапії при гострому інфаркті міокарда; розробка нових алгоритмів діагностики, лікування та предикторів життєвозагрожуючих аритмій. Вперше в клінічній вітчизняній та міжнародній практиці науково обгрунтував концепцію патогенезу, діагностики та лікування нестабільних форм гострого інфаркту міокарда.

Впровадження нових методів інтенсивної терапії, зокрема системного тромболізису, антикоагулятивної та антиагрегатної терапії за наявності гострого інфаркту міокарда; розробка нових алгоритмів діагностики та лікування аритмій, коматозних та гіпоксичних станів y клініці внутрішніх хвороб; встановлення статевих особливостей чинників ризику; діагностика та лікування ішемічної хвороби серця в межах Європейської наукової програми “Жінка в серці”; з’ясування особливостей перебігу гострих та хронічних форм ішемічної хвороби серця за наявності супутньої патології внутрішніх органів; дослідження ефективності та безпеки застосування нових лікарських препаратів y клініці внутрішніх хвороб.

Василем Нетяженком запропонована нова патогенетична концепція нестабільних форм ішемічної хвороби серця та гострої серцевої недостатності; створений новий методичний підхід до вивчення системи гемостазу в артеріальній та венозній крові у хворих під час різних патологічних станів; науковий консультант й керівник 11 докторських та 28 кандидатських дисертацій; основні публікації: “Класифікації внутрішніх хвороб: діагностичні заходи та алгоритми лікування. Частина І. Кардіологія та ревматологія” (2001); “Проблема тромбоэмболических осложнений в интенсивной терапии и кардиологии” (2002); “Динаміка агрегаційної активності тромбоцитів у хворих з гострим інфарктом міокарда при різній глибині ураження серцевого м’яза” (2002); “Керівництво до лікування пацієнтів зі стабільною стенокардією. Медикаментозна терапія” (2004); “Гострий коронарний синдром. Діагностичні підходи” (2005); “Клінічна ефективність раннього застосування симвастатину при гострих коронарних синдромах беелевації сегмента ST і його вплив на маркери запалення” (2005); “Гормонзамінна терапія і маркери систем ної запальної відповіді: можливі механізми несприятливого впливу при ішемічній хворобі серця” (2005) “Артеріальна гіпертензія як фактор кардіоваскулярног ризику” (2009), “Циркадні зміни плазмового гемостаз у хворих із різними формами IXC” (2009).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації В. З. Нетяженко “Особенности патогенеза, диагностики лечения и профилактики нестабильных форм острого крупноочагового инфаркта миокарда” (1989), В. З. Нетяженко “Особенности центральной и периферической гемодинамики при различных концентрациях эфира, фторотана, пентрана, трихлорэтилена, циклопропана и закиси азота у больных митральным стенозом (1973)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці В. З. Натяженко, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Термінологічний посібник з пропедевтики внутрішніх хвороб (російською, українською та латинською мовами) (1992)
Загальний та спеціальний догляд за хворими (1993)
Класифікації внутрішніх хвороб. Діагностичні заходи та алгоритми лікування (2005)
Догляд за хворими (загальний і спеціальний з основами медсестринської техніки) (2013)
Гострий коронарний синдром. Діагностичні заходи та алгоритми (2009)
Біологія у термінах та визначеннях (1992)
Алгоритми діагностики в клініц внутрішніх хвороб (1996)
Загальний та спеціальний догляд за хворими (1993)
Загальний та спеціальний догляд за хворими (1993)