Календар медицини

Професійне свято судового експерта, яке в Україні відзначається щорічно 4-го липня, сьогодні має інший акцент, внаслідок рашиської агресії. Сьогодні одним із головних завдань Національного наукового центру судових експертиз є “Визначення розміру шкоди та збитків, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок збройної агресії російської федерації”. До медицини дотичне завдання експертам щодо вивчення психологічного впливу війни на людей.

Гриньов Даміан Петрович (1879 — 1934)
мікробіолог, науковець, викладач

Даміан Петрович народився в місті Курськ. У 1898 році закінчив Курську гімназію із золотою медаллю. Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету (1904). Упродовж 1904–1906 років додатково навчався на історико-філологічному факультеті того ж університету.

З 1906 по 1909 рік працював дільничим лікарем в Олександрійському повіті. У 1909 році, за запрошенням професора О. В. Репрева, повернувся до Харківського університету для підготовки до професорського звання на кафедрі загальної патології.

У 1910 році захистив докторську дисертацію:
«К вопросу об окислительных процессах при экстирпации поджелудочной железы (экспериментальное исследование)».

У 1911–1912 роках проходив наукове стажування:

• у Санкт-Петербурзі — у лабораторіях професорів Зільбер-Шумової та В. В. Підвисоцького,
• у Берліні — у професора Міхаеліса,
• у Парижі — в Інституті Пастера, де працював під керівництвом І. І. Мечникова та О. М. Безредка.
• У 1913–1914 роках — доцент із мікробіології при кафедрі патологічної фізіології Харківського університету.
Із 1914 року — завідувач кафедри бактеріології в Жіночому медичному інституті.

Шор Наум Анатолійович (1930 – 2012) — хірург, професор, Заслужений діяч науки і техніки України.Народився в селищі Клавдієво Бородянського району Київської області. У 1953 році закінчив Київський медичний інститут. Професійну діяльність розпочав на посадах хірурга та заступника головного лікаря дільничної лікарні селища Чорнухине Ворошиловського району (нині Луганська область), де працював у 1953–1957 роках.

У 1957–1959 роках навчався в клінічній ординатурі. Згодом обіймав низку посад у Луганському медичному інституті (нині — Луганський державний медичний університет):

• асистент кафедри загальної хірургії (1959–1964),
• виконуючий обов’язки завідувача кафедри (1964),
• асистент (1964–1982),
• доцент кафедри госпітальної хірургії (1982–1985),
• завідувач кафедри хірургії, анестезіології та реаніматології факультету післядипломної освіти (1985–2005),
• професор кафедри хірургії з основами торакальної, кардіоваскулярної та пластичної хірургії (з 2005 року).

У 1968 році захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Одномоментная артериография и реография при тромбооблитерирующих заболеваниях сосудов нижних конечностей»,
а у 1986 році — докторську дисертацію:
«Диагностика и хирургическая тактика при повреждениях кровеносных сосудов и их последствия в мирное время».

Професор з 1987 року.
Член правління Асоціації судинних хірургів України, член Нью-Йоркської академії наук (з 1995).

Автор понад 230 наукових праць, серед них:

• 3 монографії,
• 8 методичних посібників,
• 5 авторських свідоцтв на винаходи.

Основні напрями науково-практичної діяльності:

• діагностика та лікування захворювань і пошкоджень магістральних судин,
• реконструктивні операції при гнійно-некротичних ураженнях ступні у хворих на цукровий діабет,
• хірургічна гастроентерологія,
• інтенсивна терапія.

Описав симптом перетоку по ходу артерій нижніх кінцівок як ранню ознаку облітеруючих захворювань судин.
Розробив класифікацію діабетичної ангіопатії з ускладненими гнійно-некротичними процесами та класифікацію ішемії нижніх кінцівок при ураженнях магістральних артерій.

Був науковим керівником 6 кандидатських дисертацій.

Воронін Володимир Васильович (1870 — 1960) — український патофізіолог, науковець, один із організаторів медичної освіти в Одесі.

Народився в селі Нікольське Тульської губернії (тепер — Російська Федерація). Закінчив медичний факультет Московського університету (1893), де залишився працювати:

• завідувачем бактеріологічної лабораторії терапевтичної клініки,
• приват-доцентом з бактеріології.
• У 1897 році захистив докторську дисертацію:
«Дослідження про запалення».

Професійна та наукова діяльність
Одеса:

• 1908–1923 — завідувач кафедри загальної патології Новоросійського університету.
• 1917–1918 — завідувач кафедри гістології.
• Декан медичного факультету, а згодом:
• перший ректор Одеської медичної академії,
• перший директор Одеського медичного інституту.

У 1916 році очолив Одеську бактеріологічну станцію (створену І. І. Мечниковим та М. Ф. Гамалеєю), на базі якої організував:

• виробництво вакцин і сироваток,
• розробку нових методів посіву холерних вібріонів.

Був членом установчого комітету Вищих жіночих медичних курсів в Одесі.

Тбілісі:

• 1923–1955 — професор кафедри патологічної анатомії Тбіліського медичного інституту.
• З 1944 р. — керівник відділу патофізіології та морфології нервової системи Інституту фізіології імені І. С. Беріташвілі АН Грузинської РСР.

Звання та нагороди

• Почесний академік Грузинської АН (1944).
• Заслужений діяч науки Грузинської РСР (1940).
• Лауреат премії імені О. О. Богомольця АН УРСР.

Наукова спадщина

• Автор понад 70 наукових праць.
• Науковий керівник докторської дисертації О. О. Богомольця (1909).

Основні напрями досліджень:

• загальна патологія, гематологія, онкологія, серцево-судинні захворювання;
• структура й функції сполучної тканини, тканинні щілини;
• механізми запалення, утворення тканинної рідини та набряків;
• використання статистики й кібернетики в медицині.

Вибрані праці:

• «Руководство по патологической физиологии» (1947, 1948),
• «Воспаление» (1953),
• «Трофическая язва» (1955),
• «Миелиновое нервное волокно» (1960),
• «Основы теории микроскопа» (1965).

У 1970 році М. О. Ясиновський відзначав його значний внесок у розвиток патофізіології як науки.

Ковальчук Віталій Кирилович
(1930) — морфолог, фахівець у галузі цитології та електронної мікроскопії, доктор медичних наук.

Народився в селі Городище (нині — Шепетівський район, Хмельницька область).
Вищу освіту здобув у Київському державному університеті, який закінчив у 1956 році.
З того ж року розпочав наукову діяльність у Київському науково-дослідному інституті епідеміології, мікробіології та паразитології (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України). Працював, зокрема, на посаді провідного наукового співробітника лабораторії патоморфології (1981–1992).
У 1992–1997 роках працював у Центральній науково-дослідній лабораторії Київської медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика.

Наукові здобутки:

• 1967 — захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Експериментальна герпетична інфекція та особливості її перебігу в асоціації з вірусом Коксакі В-4».
• 1988 — захистив докторську дисертацію:
«Морфологічний еквівалент протибактеріальної бар’єрної функції епітелію кишечнику (електронно-мікроскопічний аналіз)».

Основні напрями наукової діяльності:

• цитологія
• патоморфологія
• електронна мікроскопія
• бар’єрні функції епітелію
  — морфолог, фахівець у галузі цитології та електронної мікроскопії, доктор медичних наук.