Лікар-анестезіолог Володимир Пилипович Жалко-Титаренко, канд. мед. наук, доцент кафедри торакальної хірургії та анестезіології Київського інституту удосконалення лікарів. До 105-річчя з дня народження вийшла програма в рамках проєкту «Імена в медицині»
Роль особистості у історичному процесі є популярною темою, яку часто висвітлюють у ЗМІ. Про індивідуальність та талант окремих людей, які визначають напрямки та тенденції розвитку сучасної науки та технологій, говорять менше. Разом із тим здатність визначених особистостей ставати лідерами, може проявитися в буд-якій галузі. Такі особи здатні змінювати ставлення та погляди інших людей, розвивати нові напрямки в науці, робити революційні відкриття, впроваджувати інноваційні технології та виховувати цілі школи послідовників, запалюючи вогонь цікавості у очах майбутніх поколінь науковців. Результатом їх діяльності, зокрема в медицині, є відкриття та винаходи, що впливають на життя людей не менше, ніж політика. Медична наука постійно розвивається і вдосконалюється. Тож особистість вченого має велике значення, оскільки вона впливає як на його спосіб мислення та підходи до розв’язання проблем, так і методи дослідження.
ННМБУ особливу увагу приділяє популяризації роботи українських лікарів як сучасників, так і представників минулих поколінь. Широко відома наша робота із видання біобібліографічних покажчиків. Так, останнім часом вийшли книги, присвячені Федору Олексійовичу Тишку, Георгію Єрмолайовичу Рейну, Олександру Олексійовичу Шалімову, Миколі Михайловичу Амосову.
Новий проєкт – серія програм на ютуб-каналі ННМБУ «Імена в медицині». Перша програма присвячена 105 річниці з дня народження відомого лікаря, непересічної особистості Володимира Пилиповича Жалко-Титаренка. До вашої уваги розповідь Юрія Маркова, канд. мед. наук, доцента кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного університету охорони здоров’я ім. П.Л. Шупика.
У середині минулого століття від хірургії виокремилась нова спеціальність – анестезіологія. У її витоків стояв Володимир Пилипович – людина непересічної долі. Він вступив до Київського медичного інституту у далекому 1937 р., але здобути освіту завадила війна. В 1941 разом з інститутом Жалко-Титаренко евакуюється до Харкова, а звідти йде на фронт зауряд-лікарем. У діючій армії він старший лікар хірургічного взводу пересувного польового госпіталю. Потрапивши у полон, працював на окупованій території хірургом районної лікарні у м. Дубровки (Білорусь). Після звільнення від німецьких окупантів Володимир Пилипович служить лікарем лазарету запасного полку. Однак перебування у полоні мало наслідки, його було ув’язнено. У виправному трудовому таборі в Іркутській області він працював хірургом. І навіть після звільнення та зняття судимості Жалко-Титаренко залишався деякий час у таборі вільно найманим лікарем-ординатором. Тож закінчити навчання Володимир Пилипович зміг лише через 20 років після вступу у медичний університет у 1957 р.
Трудовий шлях В.П. Жалко-Титаренко включає роботу у обласному дитячому кістково-туберкульозному санаторії «Макошине» Менського району Чернігівської області, і у протишоковій бригаді Київської станції швидкої медичної допомоги. Але багато змінила в його долі зустріч з М.М. Амосовим. Завдяки йому Жалко-Титаренко розпочинає роботу асистентом кафедри торакальної хірургії та анестезіології Київському інституті удосконалення лікарів (КІУЛ), захищає кандидатську дисертацію. Пізніше він починає викладати на новій щойно створеній кафедрі анестезіології-реаніматології КІУЛ (єдиної на той час в Україні), а згодом працює доцентом кафедри анестезіології-реаніматології Київського медичного інституту (зав. кафедри, професор Л.П. Чепкий).
Доцент В.П. Жалко-Титаренко вирізнявся широкою науковою ерудицією, знанням мов, постійним науковим пошуком.
Запрошуємо до перегляду програми. Бесіду веде Наталія Малішевська, головний бібліотекар ННМБУ.