Баштан Федір Андрійович (1891-1966) лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1953), професор, завідувач кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту (1929-32), перший завідувач кафедри гігієни Чернівецького медичного інституту (1946-60). Організатор наукової школи з проблем комунальної гігієни, досліджував проблеми ендемічного зобу на Буковині. Винайшов прилад для визначення миш’яку в об’єктах зовнішнього середовища.
Федір Андрійович народився в м. Миргороді Полтавської губернії. Середню медичну освіту здобув у середній медичній школі в м. Полтаві (1913); після річного стажування (1913-1914), з 1914 р. працював на посаді фельдшера Миргородського земства.
З 1919 р. працював у Харківському головному військовому госпіталі; у 1920 р. вступив до ВКП (б) і упродовж двох років був політруком. Вищу медичну освіту здобув у Харківському медичному інституті (1925); з 1925 р. до 1929 р. – асистент кафедри гігієни Харківського медичного інституту; у 1927 р. стажувався на кафедрі гігієни Берлінського університету; у 1929-1932 рр. – завідувач кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту; за активної участі Ф. А. Баштана у 1930 р. в Київському медичному інституті був створений санітарно-гігієнічний факультет;.
У 1931 р. прочитав самостійний курс з комунальної гігієни, яким було започатковано кафедру комунальної гігієни та екології людини Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Від 1933 р. до 1941 р. – завідувач відділу Всесоюзного інституту комунальної гігієни; у цей період Ф. А. Баштан займався гігієнічною оцінкою твердих і рідких відходів грунту та брав участь в обгрунтуванні гігієнічних вимог до приміщення Верховної Ради.
У 1941-1946 рр. завідував кафедрою гігієни Сталінабадського медичного інституту; з 1946 р. до 1960 р. – завідувач кафедри гігієни Чернівецького медичного інституту. У 1953 р. захистив докторську дисертацію «Роль гигиенических факторов в этиологии эндемического зоба на Буковине»; професор; голова Чернівецького обласного осередку наукового товариства гігієністів. Нагороджений орденом Леніна (1954).
Автор близько 80 наукових публікацій. Наукові дослідження присвячені питанням гігієни води, водопостачання, житлових умов та харчування населення, вивченню ендемічного зобу на Буковині.
Розробив прилад для визначення мишʼяку в обʼєктах зовнішнього середовища. Основні праці: «Вплив наявності нітратів та солей закисного заліза на газування хлору при хлоруванні води» (1933), «Верденізація води» (1935), «Хлор или серебро для дезинфекции питьевых вод» (1935), «Об изыскании гидроминеральных источников в Черновицкой области» (1946).