Котляренко Борис Миколайович (1900–1969) - інфекціоніст, доцент, кандидат медичних наук, полковник медичної служби.
Борис Миколайович народився в місті Ряжськ (нині — Рязанська область, Російська Федерація). У 1925 році закінчив медичний факультет Ленінградського інституту медичних знань.
Професійна діяльність:
- лікар на будівництві Волховської ГЕС та ординатор інфекційної лікарні м. Ленінграда (1925–1931, 1933–1936);
- головний лікар китобійної флотилії «Слава» (1932–1933);
- начальник медичної служби військового шпиталю м. Луга, Ленінградська область (1936–1938);
- асистент кафедри інфекційних хвороб Ленінградського інституту вдосконалення лікарів (1938–1941);
- епідеміолог фронту в роки Другої світової війни (1941–1946);
- головний інфекціоніст Ленінградського обласного відділу охорони здоров’я (1946–1947);
- головний лікар протитуляремійної станції Ленінградської області (1947–1950).
З 1950 року працював у Львівському медичному інституті:
- доцент кафедри інфекційних хвороб (1950);
- завідувач кафедри інфекційних хвороб (1951–1969);
- головний лікар інфекційної клініки Львівського медінституту;
- головний інфекціоніст Львівського обласного відділу охорони здоров’я.
Наукова діяльність:
У 1943 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «К генезу кожных реакций». У 1951 році отримав вчене звання доцента.
Автор 76 наукових праць. Під його керівництвом захищено 3 докторські та 23 кандидатські дисертації.
Основні напрями наукових досліджень:
розробка та впровадження ефективних методів діагностики й лікування: дизентерії, кашлюку, дифтерії, ящура, туляремії, правця, гнійних менінгітів, енцефалітів, черевного та висипного тифу.