Фруміна Ганна Єфремівна (1886-1959) ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1950), професор (1950), одна з провідних фахівців у галузі дитячої ортопедії та травматології.
Медичну освіту здобула на медичному факультеті Страсбурзького університету (1911), а також у Санкт-Петербурзькому жіночому медичному інституті, який закінчила у 1915 році.
З 1919 року працювала в Будинку калічної дитини, на базі якого у 1924 році було створено Всеукраїнський державний дитячий ортопедичний інститут (з 1931 року — Український інститут ортопедії та травматології). У цьому закладі в 1924–1959 роках завідувала кістково-туберкульозним відділенням та ортопедо-травматологічною клінікою для дітей і підлітків.
Одночасно з 1923 року працювала на кафедрі ортопедії і травматології Київського інституту удосконалення лікарів, де обіймала посади асистента, доцента (1936–1937) та завідувача кафедри (1937–1941).
У роки Другої світової війни працювала в госпіталях на посаді хірурга-травматолога.
Наукова діяльність
Наукові дослідження Ганни Єфремівни Фруміної були присвячені проблемам лікування вроджених і набутих захворювань опорно-рухового апарату в дітей та підлітків.
Основні напрями її наукової діяльності:
- лікування вроджених вад розвитку опорно-рухового апарату;
- лікування вродженого вивиху стегна, клишоногості та м’язової кривошиї;
- лікування наслідків поліомієліту та кістково-суглобового туберкульозу.
Вона розробила низку методик стабілізації стопи при поліомієліті та транспозиції м’язів при млявих паралічах. Уперше в СРСР успішно застосувала метод відкритого вправлення при вродженому вивиху стегна. Значний внесок зробила у розвиток консервативних і оперативних методів лікування вродженої клишоногості.