Народилася Олена Андріївна Євдощенко

Дата:
16.01.2019 день
2019-01-16T00:00:00+02:00
2019-01-17T00:00:00+02:00

100 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук, професора Олени Андріївни Євдощенко (1919-2014)

Оториноларинголог, доктор медичних наук (1965), професор (1969). Учасниця 2-ї світової війни. Закінчила Дагестанський медичний інститут (РФ, 1940). Працювала лікарем. Від 1953 – в Київському медичному стоматологічному інституті; в 1955-1961 та 1969-1992 – в Київському інституті удосконалення лікарів: від 1969 – завідувач кафедри дитячої оториноларингології, від 1975 – завідувач кафедри оториноларингології; 1961-1969 – завідувач загально-клінічного відділу Київського НДІ отоларингології. Головний дитячий отоларинголог МОЗ УРСР (1969-1980). Голова правління Українського наукового товариства отоларингологів (1984-1992).

Наукові дослідження були присвячені проблемам глухоти, гострому стенозувальному ларинготрахеобронхіту в дітей, гострому та хронічному гаймориту, невідкладній допомозі при риногенних орбітальних і внутрішньо-черепних ускладненнях, діагностиці та лікуванню латентного отоантриту. Запропонувала метод хірургічних втручань при рубцевому стенозі й атрезії гортані та трахеї.

Наукові праці: “Хронический тонзиллит” (1973); “Организация отоларингологической помощи в Украинской ССР” (1979); “Нейросенсорная тугоухость” (1989); “Внутричерепные осложнения воспалительных заболеваний околоносовых пазух” (1989); “Эффективность лечения детей с хроническим стенозом и рубцовой атрезией просвета гортани и трахеи” (1993).

 

100 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук, професора Олени Андріївни Євдощенко (1919-2014) Оториноларинголог, доктор медичних наук (1965), професор (1969). Учасниця 2-ї світової війни. Закінчила Дагестанський медичний інститут (РФ, 1940). Працювала лікарем. Від 1953 – в Київському медичному стоматологічному інституті; в 1955-1961 та 1969-1992 – в Київському інституті удосконалення лікарів: від 1969 – завідувач кафедри дитячої оториноларингології, від 1975 – завідувач кафедри оториноларингології; 1961-1969 – завідувач загально-клінічного відділу Київського НДІ отоларингології. Головний дитячий отоларинголог МОЗ УРСР (1969-1980). Голова правління Українського наукового товариства отоларингологів (1984-1992). Наукові дослідження були присвячені проблемам глухоти, гострому стенозувальному ларинготрахеобронхіту в дітей, гострому та хронічному гаймориту, невідкладній допомозі при риногенних орбітальних і внутрішньо-черепних ускладненнях, діагностиці та лікуванню латентного отоантриту. Запропонувала метод хірургічних втручань при рубцевому стенозі й атрезії гортані та трахеї.

Наукові праці: "Хронический тонзиллит" (1973); "Организация отоларингологической помощи в Украинской ССР" (1979); "Нейросенсорная тугоухость" (1989); "Внутричерепные осложнения воспалительных заболеваний околоносовых пазух" (1989); "Эффективность лечения детей с хроническим стенозом и рубцовой атрезией просвета гортани и трахеи" (1993).