Народилася Єлизавета Петрівна Меженіна

Дата:
30.08.2019 день
2019-08-30T00:00:00+03:00
2019-08-31T00:00:00+03:00

100 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Єлизавети Петрівни Меженіної (1919-2007)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1962), професор (1963). Учасниця 2-ї світової вій­ни. Навчалася в Московському та Пермському (РФ) медичних інститутах, закінчила Саратовський медичний інститут (РФ, 1941). Від 1945 (з перервою) працювала в Українському НДІ травматології та ортопедії АМНУ (нині Інститут травматології та ортопедії НАМНУ, Київ): заступник директора з наукової роботи (1964-1983), директор (1966-1969), професор-консультант (від 1983); у 1957-1964 – у Донецькому НДІ травматології та ортопедії: заступник директора з наукової роботи. Від 1994 – на пенсії. Тривалий час була головним спеціалістом МОЗ УРСР з дитячої ортопедії і травматології.

Наукові дослідження були присвячені вродженим локальним і системним вадам розвитку опорно-рухового апарату дітей, церебральним спастичним паралічам, ролі генетичних чинників у ортопедичній патології, відновленню життєвих функцій організму при тяжких травмах.

Наукові праці: “Церебральные спастические параличи и их лечение” (1966); “Наследственность и анатомия опорно-двигательного аппарата” (1970); “Врожденные уродства” (1974); “Эпифи­­зарные дисплазии у детей и подростков” (1977); “Учебное пособие по травматологии и ортопедии” (1978); “Травматология и ортопедия” (1985); “Нестабильный колен­­ный сустав у детей” (1991).

100 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Єлизавети Петрівни Меженіної (1919-2007) Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1962), професор (1963). Учасниця 2-ї світової вій­ни. Навчалася в Московському та Пермському (РФ) медичних інститутах, закінчила Саратовський медичний інститут (РФ, 1941). Від 1945 (з перервою) працювала в Українському НДІ травматології та ортопедії АМНУ (нині Інститут травматології та ортопедії НАМНУ, Київ): заступник директора з наукової роботи (1964-1983), директор (1966-1969), професор-консультант (від 1983); у 1957-1964 – у Донецькому НДІ травматології та ортопедії: заступник директора з наукової роботи. Від 1994 – на пенсії. Тривалий час була головним спеціалістом МОЗ УРСР з дитячої ортопедії і травматології. Наукові дослідження були присвячені вродженим локальним і системним вадам розвитку опорно-рухового апарату дітей, церебральним спастичним паралічам, ролі генетичних чинників у ортопедичній патології, відновленню життєвих функцій організму при тяжких травмах.

Наукові праці: "Церебральные спастические параличи и их лечение" (1966); "Наследственность и анатомия опорно-двигательного аппарата" (1970); "Врожденные уродства" (1974); "Эпифи­­зарные дисплазии у детей и подростков" (1977); "Учебное пособие по травматологии и ортопедии" (1978); "Травматология и ортопедия" (1985); "Нестабильный колен­­ный сустав у детей" (1991).